«Кому давати горілка?»
Будь-хто, хто має в нашій країні неприємність спілкуватися з людьми з міліції, прокуратури, суддівськими чиновниками, до прямих обов’язків яких входить боротьба з корупцією, дуже швидко усвідомлює, що потрапив у самий її осередок. Відповідно, в усіх інших органах держуправління ця «брудна пані» теж робить усе що заманеться. Тому всім зрозуміло, чому процес боротьби з корупцією в Україні, як то кажуть, то згасне, то погасне.
Щоправда, іноді трапляються невеличкі проблиски активності. Щось подібне відбувалося вчора в Мін’юсті, де проходило засідання наглядової ради робочої групи з проекту Єврокомісії під назвою «Підтримка належного управління: проект протидії корупції в Україні» (UPAC). Загалом тут йшлася про поліпшення керівництва цим проектом, який здійснюється, що називається, ні добре, ні погано, хоч і витрачає на свою діяльність не так уже й мало паперу. Достатньо сказати, що, за словами заступника міністра юстиції України Інни Ємельянової, попереднє засідання цієї НР було півроку тому. А керівник відділу економічних злочинів Генерального директорату з прав людини та правових питань Ради Європи пан О. Зегер говорив на цьому засіданні про сумніви (в період бездіяльності НР), які він мав стосовно того, чи зацікавлена взагалі Україна в цьому проекті. Зараз сумнівів начебто немає, проте він закликав членів ради визначитися, чи дійсний для України цей проект і чи зберігає він свою актуальність, оскільки термін його здійснення скоро добігає кінця. Відповідь, безумовно, була позитивною. Директор одного з департаментів Мін’юсту Роман Рябошапка запропонував в ролі ресурсу для продовження Проекту протидії корупції використати час, протягом якого не скликалася наглядова рада. І до чого ж винахідлива в таких випадках наша бюрократія... Навіть свій виробничий простій вона перетворює на ресурс!
А корупції від цього, звісно, ні холодно, ні жарко. Вона собі процвітає, що робить країну не дуже привабливою для іноземних інвестицій, хоча зараз для них саме час, так й просто виставляє її на посміховисько.
Одна голландська студентка, яка активно й небезуспішно вивчала у нас українську мову, прийшовши до міліції по довідку, голосно поцікавилася: «А кому тут треба давати горілка?» Але було це років десять тому. Тепер «за горілку» ніхто й пальцем не ворухне. Корупція оперує лише великими грошима...
Директор міжнародної антикорупційної організації Transparency International в Європі та Центральній Азії Міклош Маршалл вважає, що пріоритетом нового уряду України має стати боротьба з корупцією. При цьому він називає п’ять основних напрямків, якими мусить вестися ця робота. Це: очищення від корупції сфери державних закупівель, удосконалення системи оподаткування, створення єдиного антикорупційного органу, який би виконував координаційну роль у формуванні й здійсненні антикорупційної політики, регулювання конфліктів інтересів для посадових осіб, проведення судової реформи, дерегуляція бізнесу. До цього можна ще додати реформу судової системи, запровадження такого її елемента, як суд присяжних, і взагалі реформу всіх правоохоронних органів.
Маршалл звернув увагу на те, що в Україні немає контролю над достовірністю фінансових декларацій політиків і немає органу, який би притягував до відповідальності людей, які подають у фінансові декларації неправдиві дані. Він зазначив, що Україна не виконує зобов’язань, взятих перед міжнародним співтовариством щодо боротьби з корупцією. «Багато було обіцянок і декларацій у документах, але вони не виконуються, й корупція в Україні залишається дуже серйозною проблемою», — впевнений фахівець. Він нагадав, що Україна належить до найбільш корумпованих держав згідно з індексом сприйняття корупції, розрахованим Transparency International. У неї 118 позиція з 180 країн. Як учасник Стамбульського плану дій у боротьбі з корупцією Маршалл нагадав, що Україна з 24 рекомендацій не виконала повністю жодної й лише три здійснила частково.
Антикорупційна діяльність й її прояви у нас звичайно активізуються перед виборами. От і екс- міністр внутрішніх справ Василь Цушко за три тижні до останніх виборів до парламенту подав туди програму під назвою «7 антикорупційних ініціатив». У ній можна побачити чимало ділових пропозицій, зокрема проекти досить жорстких антикорупційних статей Кримінального кодексу, спробу регламентувати лобістську діяльність, перехід на контрактну систему в усіх органах держвлади, що передбачає згоду чиновника на добровільне обмеження свобод і контроль за його діяльністю, фінансами, телефонними розмовами, запровадження в законодавстві визначення «комерційного підкупу» й відповідальність за такі дії. Але хто і наскільки швидко тепер, після виборів, згадає про ці й інші подібні пропозиції?
