Кому допомагати?
Це головне питання фінансово-економічної кризи в Україні формулюється дуже легко. А ось відповідь на нього, що є квінтесенцією антикризового менеджменту, поки що не знайдено. Принаймні, громадяни країни поки що, як кажуть, не в курсі. Щоправда, наша влада, схоже, переконана, що відповідь міститься в документах, які вони підписують із Міжнародним валютним фондом. Учора голова місії МВФ Джейла Пазарбазіолу повідомила, що Україна та місія Міжнародного валютного фонду (МВФ) досягли попередньої («на технічному рівні») угоди про виділення чергового траншу в рамках програми stand by розміром $3,3 мільярда, і тепер потрібно чекати, доки рада директорів Фонду розгляне український запит про допомогу за три-чотири тижні.
З названої суми, як повідомила прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, велика частина, а саме — $1,9 мільярда — буде направлена на погашення зовнішніх боргів. «Решта фінансових ресурсів буде витрачена чітко відповідно до узгоджених напрямів. І ці витрати будуть здійснені в межах затвердженого закону про бюджет», — підкреслила прем’єр, даючи таким чином зрозуміти, що решта коштів піде на латання бюджетних дір. «У кращий бік переглянуто прогнозний річний показник інфляції. Тобто за прогнозами (МВФ. — Авт.), які зараз оновлені, інфляція у країні буде меншою, ніж очікувалося у зв’язку зі світовою фінансовою кризою. Попередній прогноз інфляції становив 16%. Зараз, після перегляду програми, він становитиме 13%», — сказала Тимошенко й наголосила, що реалізація програми stand by дозволить Україні вийти зі складного періоду сильнішою.
«Це єдиний шлях для України», — підкреслила прем’єр, підставляючи себе під критичні стріли деяких експертів, упевнених у тому, що альтернативний шлях також є, і він навіть кращий, аніж той, який нам пропонує МВФ. До речі, й Фонд бачить в Україні не лише позитиви. Але, дивна річ, про це чомусь каже тільки Пазарбазіолу. Вчора вона повідомила, що МВФ погіршив прогноз дефіциту бюджету України з 4 до 6% ВВП на фоні дефіциту бюджету НАК «Нафтогаз України» (днями нас запевняли, що в НАК наведено повний лад). Іще голова місії сказала: «Ми переглянули наш прогноз падіння економічного зростання з 8 до 14%». Дивне якесь словосполучення — «падіння зростання». Можна подумати, що воно є, але кудись падає або, скажімо, кудись тимчасово зникло. Насправді ж ідеться просто про падіння економіки.
І з такою оцінкою МВФ усі в нас згодні, як-то кажуть, за замовченням. Ба більше, наприклад, один із майбутніх кандидатів у президенти України лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк учора спрогнозував, що банківська система країни ще не скоро вийде з кризи і вже восени повинна бути готова до коливань валютно-обмінного курсу. «Центральний банк і уряд мають бути підготовленими до цього, щоб утримати довіру людей до національної валюти і тим самим запобігти можливій другій хвилі недовіри до банківської системи», — стверджує екс-голова Національного банку. Він певен, що Україна зіткнеться з іще однією хвилею кризи. «Як правило, така хвиля виникає восени, — зазначає політик. — Але сьогодні не зроблено нічого навіть для того, аби вжити певних превентивних заходів, щоб максимально зменшити негативний ефект від цієї кризи».
Свій варіант відповіді на запитання «кому допомагати?» викладав учора ще один екс-банкір — колишній заступник голови НБУ Сергій Яременко. Він не бачить поліпшення ситуації у банківській сфері, а стан української економіки охарактеризував як стагфляцію — коли на тлі економічного падіння життєвий рівень населення знижується також за рахунок зростання цін, інфляції. Причиною такого подвійного удару по людях і національних підприємствах він назвав жорстку монетарну політику або, іншими словами, грошовий голод, від якого зазнає втрат як населення, так і реальна економіка. Яременко також не виключає другої кризової хвилі, яка, на його думку, може виникнути як «помста економіки», що потерпає від грошової спраги.
Але ж НБУ нещодавно дав їй невеликий «ковток», оголосивши про зниження облікової ставки, кинув репліку «День». Відповідаючи на неї, експерт підкреслив: «Це не спрацювало і не спрацює. У нас же все дуже хитро зроблено: ставка рефінансування дуже сильно відрізняється від облікової ставки. Останню можна знижувати, але це мало на що впливає. Ви оголошуєте, що облікова ставка, скажімо, знижується до 12%, а рефінансування, як і раніше, видаєте під 17%». «Що тоді називається лицемірством?», — питає Яременко.
