Конкуренцiя, гiдна фiналу
Тепер, власне, про фінал. Футбольне дійство такого масштабу має дві складові — власне футбольну і навколофутбольну. Почнемо з другої. Не можна не відзначити, що з кожним роком кубковий фінал стає все більш яскравим видовищем. Зовнішні атрибути нашого фіналу нічим не поступаються, а інколи навіть переважають відомі зарубіжні аналоги. У нашого кубка немає поки столітніх традицій, зате і удосконалювати його можна ще довго й успішно. Навряд чи щось подібне було можливе без участі донецької сторони, яка вже вдруге поспіль відряджає до столиці кілька десятків тисяч організованих уболівальників. Здається, вперше у своїй історії київське «Динамо» не відчувало себе на головному стадіоні столиці господарем — донецька «торсида» виглядала набагато емоційніше київських уболівальників, розбещених минулими перемогами «Динамо». Хоч як би там було, а заповнені майже вщерть трибуни побачили захоплююче спортивне видовище.
У обох учасників фіналу перед грою були проблеми. Гості не змогли виставити на гру кількох провідних футболістів. Як відомо, нігерійські «шахтарі» Окоронкво і Агахова готуються до старту Кубка світу у складі національної команди Нігерії. Господарі вперше вийшли на офіційну гру без Валерія Лобановського, що не могло не позначитись на емоційному стані команди.
Вшанувавши пам’ять великого тренера хвилиною мовчання, дві кращі команди України почали гру, яка ще довго залишатиметься у пам’яті очевидців. Кияни одразу ж заволоділи ігровою перевагою, звично для себе нарощуючи тиск на ворота суперників. І пропустили гол. Сенегальський захисник донеччан Ндіайе передачею вздовж поля «розрізав» динамівський захист, вивівши Попова сам на сам із Шовковським. Колишній капітан «Шахтаря» впевнено реалізував нагоду і відкрив рахунок. Гра після цього не змінилася — вона тривала під диктовку киян, які одну за одною створювали загрози воротам «Шахтаря». Загрозу несли, як виявилось, і самі ворота. В одному з епізодів воротар донеччан Ковалевський вдарився об внутрішнiй бiк стійки воріт і поранив голову гострим предметом, на який кріпилася сітка.
Місце у воротах гостей зайняв Шутков. Йому й довелося стримувати атаки киян на останньому рубежі. Робив він це, слід визнати, досить непогано.
Динамівський півзахист повністю контролював центр поля, де нестандартні дії Белькевича та Гіоане щораз ставили перед захистом гостей непрості завдання. Саме згадані гравці й «організували» гол у ворота «Шахтаря». Після передачі Гіоане відзначився Белькевич. Другий тайм був ніби продовженням першого. Вже на початку той же Гіоане вивів на зустріч з Шутковим свого форварда Шацьких і той не схибив — 2:1 на користь «Динамо». Господарі мали після цього ще не одну нагоду закріпити успіх, проте м’яч йшов повз ворота.
А потім настав момент, характерний для «Динамо» нинішнього «скликання». Вже вкотре в зустрічах із принциповими суперниками кияни не можуть втримати перевагу у ніби вже виграному матчі. У всіх таких поєдинках останнього року «Динамо» володіло ініціативою, диктувало свої умови, забивало м’ячі. А наприкінці все це зводилось нанівець безглуздими помилками у захисті. Так було у грі з «Шахтарем» у квітні минулого року, коли, перегравши гостей у першій половині гри, динамівці примудрилися програти. Так було у грі з тим же «Шахтарем» у липні минулого року, коли, виграючи 2:0, кияни втратили концентрацію і пропустили два м’ячі. Так було у грі Ліги чемпіонів із дортмундською «Боруссією» у вересні минулого року. Така сама перевага і ті самі два м’ячі у свої ворота наприкінці гри.
Не зрадили динамівці сумній «традиції» і в кубковому фіналі. Не зумівши закріпити успіх, чемпіони країни знизили темп і віддали ініціативу супернику. Тренер «Шахтаря» італієць Скала в цей момент ввів у гру двох «свіжих» футболістів — розігруючого півзахисника Аліуце і забивного форварда Ателькіна. Тренерська лава «Динамо» не це не зреагувала. В підсумку Аліуце закрутив втомлений захист динамівців, а Ателькін зрівняв рахунок, зігравши «на випередження» після флангової подачі.
У додатковий час моральна перевага була на боці донеччан, а матеріалізував її Воробей, «вкравши» м’яча у захисника киян Федорова. Відчайдушний штурм динамівців, небезпечні контратаки «шахтарів», невикористані моменти, стрибки воротарів, штанги, емоційна боротьба за кожний м’яч — цим були прикрашені останні хвилини гри. Кому більше пощастило — свідчить рахунок на користь «Шахтаря».
Разом із привітаннями зi здобутою в драматичній боротьбі перемогою, варто віддати донеччанам належне за те, що саме вони допомогли зробити кубковий фінал справжнім святом футболу. Саме «вітер з Донбасу» приніс у наш футбол інтригу, знову змусив захвилюватися глядачів, зробив наш вітчизняний футбол повноцінним, тобто наповненим спортивною боротьбою. Кубковий фінал, можливо, стане хорошим уроком і для «Динамо», адже часи, коли можна було дивиться на ігри з українськими командами лише як на звичну розминку перед Лігою чемпіонів, минули.
На прес-конференції після гри обидва тренери — і донеччанин Скала, і киянин Михайличенко — відзначили, що за рівнем боротьби фінал Кубка України був на рівні фіналу Ліги чемпіонів. З огляду на те, що киянам і донеччанам ще боротися за звання чемпіона України, ми побачимо ще не один захоплюючий і драматичний матч. Хотілося б, щоб у внутрішньому чемпіонаті та розіграшу Кубка країни так тепер було завжди.
