Концерт як сеанс гіпнозу

Альт тривалий час був неначе Попелюшка в родині струнних. Аж поки не з’явився Башмет. Музичні критики визнають одностайно — саме він змінив ситуацію з альтом у світовій музиці: інструмент помітили композитори, спеціально для альта (а ще точніше — спеціально для Башмета) почали писати (до цього часу альтових творів було одиниці, а тепер тільки написаних для Юрія Башмета їх понад три десятки). А Альфред Шнітке, як відомо, написав свій видатний «Концерт на трьох» для Гідона Кремера, Юрія Башмета і Мстислава Ростроповича, зашифрувавши прізвища солістів у вигляді мелодійного коду, по буквах. Узагалі, пишучи про Башмета важко уникати нав’язливого повторення слова «вперше». Як свій видатний здобуток музикант виділяє те, що першим у світовій практиці він дав сольні альтові концерти в таких залах як Карнегі-холл (Нью-Йорк), Концертгебау (Амстердам), Барбікан (Лондон), Берлiнська філармонія і Великий зал консерваторії в Москві. Дивлячись на його пристрасну манеру виконання, вловлюючи дивовижні звуки, які видає він зі свого інструмента (до речі, з 1972 року й донині Башмет грає на альті роботи Паоло Тесторе; Мілан, 1758), критики, мабуть, ще довго сперечатимуться про природу його музичного генію — чи це божественний дар, чи диявольське прокляття. Альтист же каже просто: «Струнні — це струни душі» і віртуозно перетворює кожен свій концерт на сеанс гіпнозу, запаморочливу подорож до глибин «я».