Конвертовані традиції

Перший професійний музичний вищий навчальний заклад України — Київське державне вище музичне училище ім. Р. Глієра — цього року відзначає своє 135-річчя. Ювілейна програма дуже насичена. По-перше, традиційні вже протягом півстоліття щорічні концерти, на яких виступають кращі вихованці. Нещодавно відбулася презентація компакт- дисків і фортепіанних творів сучасних українських композиторів (Щуровського, Іщенка, Гаська) для дітей у виконанні студентів і викладачів училища. Навесні відбудеться Х фестиваль «Шевченківський березень», присвячений 190-річчю з дня народження Великого Кобзаря. У програмі прозвучать твори Тараса Григоровича, в тому числі концертне виконання опери «Катерина» Аракаса. У фестивалі братимуть участь симфонічний, духовий, естрадний, народні оркестри, камерний і жіночий хори, ансамблі, солісти, учні дитячої школи-студії при КДВМУ. Одна з програм буде присвячена пам’яті композитора Івана Карабиця. У концертах прозвучать твори української і зарубіжної класики, сучасні та рідко виконувані твори.

У середині грудня в Будинку офіцерів виступить Симфонічний оркестр студентів училища. Концертне турне Жіночого хору глієрівців пройде у містах Київщини. А навесні відбудуться гастролі цих двох колективів в Іспанії. У рамках фестивалю «Прем’єри сезону» слухачі зможуть познайомитися з творчістю молоді училища, котрі виконуватимуть твори українських авторів. Студенти підготували тематичні концерти, присвячені ювілярам: зi спадщини Ревуцького, Горовиця, Чайковського, Прокоф’єва, Мішуги, Глінки, Брамса, Степового, Римського-Корсакова та інші заходи.

Місяць тому найстаріший ВНЗ нашої столиці очолив Сергій Волков (музикант, педагог, концертмейстер, кандидат мистецтвознавства, доцент НМАУ ім. П. Чайковського, автор серії наукових робіт, присвячених проблемам творчої освіти).

— Ви нещодавно стали директором училища ім. Глієра. У якому стані отримали музичне «господарство». Чи робитимете революцію, кардинальні кроки з перебудови ВНЗ, чи обійдетеся косметичними діями?

— Колектив училища вже усталений, має хороші, глибокі традиції. Педагоги дуже досвідчені фахівці. Нині у нас працюють: 21 доктор і кандидат мистецтвознавства, 24 народні і заслужені артисти, 13 заслужених майстрів культури, лауреати міжнародних конкурсів. У активі педколективу — підготовка учнів до різних фестивалів і конкурсів. За п’ять років 200 глієрівців завоювали нагороди на найпрестижніших музичних форумах. Кращі традиції обов’язково продовжимо. Але деякі зміни в структурі, звичайно ж, будуть.

Ми хочемо розширити рівень підготовки наших студентів. Є різні варіанти, як краще це питання вирішити. Нині воно знаходиться в стадії розробки. На сьогодні училище готує фахівців із восьми спеціальностей: фортепіано, струнні, духові й ударні, народні інструменти, спів, хорове диригування, музикознавство й естрадне мистецтво. Навчаються 660 студентів за держзамовленням та на контрактній основі. Крім прекрасної професійної підготовки, випускники здобувають хорошу середню освіту. У навчальних програмах є курс «Музичні комп’ютерні технології», який включає теорію і практику, що, безумовно, знадобиться випускникам у їхній подальшій діяльності. Наше училище готує артистів ансамблів, оркестрів, хорів, концертмейстерів, викладачів дитячих музшкіл. Кращим студентам ми рекомендуємо продовжити свою професійну освіту в творчих вищих навчальних закладах України і навіть за кордоном.

У стінах училища народилися: Міжнародний конкурс молодих піаністів ім. В. Горовиця, фестивалі «Київські літні музичні вечори» та «Шевченківський березень». Ми проводимо «Школи виконавської майстерності», «Літні музичні академії», науково-теоретичні конференції молодих музикознавців тощо.

Чимало потрібно зробити, щоб покращити матеріальну базу училища. Нашій будівлі майже півстоліття. Потрібен капітальний ремонт. Працювати доводиться в різних районах Києва. Поки що виходимо з даної ситуації завдяки допомозі музичних шкіл, які дозволяють використовувати їхні класи для занять. Але це напівзаходи. Назріло питання про будiвництво нового корпуса. Розроблено проект. Вiд мерії столиці очікуємо затвердження документiв про відведення землі (близького одного гектара) під будівництво і реконструкцію старої будівлі. Питання, на жаль, дещо затяглося. Хоч ми маємо позитивне рішення з Голосіївської райради. Чекаємо, коли міська влада Києва затвердить документи. Нам потрібні інвестори. Шукаємо спонсорів.

— Сергію Михайловичу, в училищі вісім факультетів. А який найпопулярніший в абітурієнтів?

— Величезна цікавість молоді до клавішних інструментів (особливо фортепіано), естради та співу. Досить популярний факультет «Народних інструментів».

— Відомий російський піаніст Микола Петров вважає, що сьогодні дуже багато музикантів, які закінчили фортепіанні факультети і, на його погляд, потрібно обмежити набір. А ви як вважаєте?

— Культури не може бути багато. Вона або є, або її немає. Я не погоджуюся в цьому питанні з Петровим. Ми даємо можливість розкрити молоді свій талант. Інше питання, що працевлаштувати всіх випускників не можемо. Це за соціалізму всі працювали, отримуючи гроші. Зате нині, якщо музикант талановитий, то він може виявити себе в різних сферах.

— Але не є таємницею, що, здобувши прекрасну освіту, дуже багато музикантів виїжджають працювати за кордон. Готуєте кадри для закордону?

— Усі творчі ВНЗ України готують кадри, готові виїхати за кордон. Там більше маневру, можливостей, краща оплата праці музикантів. Так, проблема існує. Сподіваюся, що в найближчому майбутньому ситуація в Україні зміниться на краще. Буде не менш престижно жити і працювати у своїй країні та не шукати кращої долі за кордоном. Але, з іншого боку, марка глієрівців висока. Наших випускників цінять, а це величезна заслуга викладачів. Зв’язок часів і традицій ми не порушуємо. А ті, хто працює за кордоном, є послами української культури.

— Які, на ваш погляд, больові проблеми музичної освіти України?

— Мені здається, що Міносвіти дещо поквапилося, давши дозвіл видавати ліцензії на підготовку творчих спеціальностей. Багато педагогічних вищих навчальних закладів України відкрили факультети, які випускають виконавців, режисерів, диригентів. А вони не мають досвіду підготовки таких фахівців. Вони добре готують теоретиків, але не виконавців. Наприклад, отримавши диплом «Співак», випускник педвузу не стає артистом. Так, він має знання, але він, швидше за все, все ж методист, а не виконавець. Ось і маємо, що сьогодні на сцену виходять виконавці, які мають «корочку» (диплом), але виконавських навичок і традицій вони не знають. Я впевнений — навчити може лише той, хто сам добре знає свій предмет, а педагоги нашого училища Професіонали і Майстри з великої літери.