Краса виживання
Квіти у нашому житті приречені виконувати безліч функцій: і подарункову, і комунікативну (хто хоч раз у житті з їхньою допомогою не намагався погасити конфлікт), і лікувальну, і, безумовно, естетичну. Психологи вигадали навіть цілу теорію, згідно з якою про характер людини та її душевний стан можуть сказати знову ж таки квіти, точніше, віддання переваги тим чи іншим їхнім видам. Крім цього, їх записують і до ряду чинників, які здатні здійснювати психотерапевтичний вплив, зокрема, лікувати депресію. Останнім часом до цього довгого переліку додалося ще одне — квіти стали способом виживання.
Безумовно, квітковий бізнес у класичному його розумінні — справа досить трудомістка, яка вимагає чималих капіталовкладень, що, мабуть, і пояснює його непопулярність в Україні порівняно з іншими країнами. Хоч «плодово-овочевий» бізнес окупається тільки через 4-5 років, а «зелені психотерапевти» можуть принести прибуток уже через рік. Але поки бізнес у цій галузі нагадує швидше сезонний підробіток, що стає особливо вигідним під час цвітіння конвалій. На відміну, скажімо, від пролісків, яким через активність квіткових аматорів довелося переміститися за 100 кілометрів від столиці, конвалії, як кажуть екологи, ще терплять, хоч незабаром не виключають, що й вони почнуть мігрувати від людських очей. Поки ж цього не трапилося, станції метро та інші людні місця «прикрасили» торговці конваліями від малого до старого.
Наприклад, Ганна Іванівна Єрмоленко розповідає, що саме з травнем пов’язує всі свої фінансові надії та відкладає на нього заплановані покупки. При зарплаті шкільної прибиральниці у 135 гривень їй доводиться крім того, що самій рахувати, як купити дешевше та ситніше, та ще й допомагати дітям. Сезон конвалій приносить їй до ста гривень на день, а у вдалі дні буває і 150. Щоправда, дістаються вони їй «потом і кров’ю». Після роботи у школі, ближче до вечора Ганна Іванівна з подругою їде до лісу, де щоразу молиться, щоб поїздка не стала для неї останньою, і там дотемна збирає конвалії. На торговій точці також не буває без прикрощів. Місцеві бомжі часом люблять пограти у рекет, вони наполягають, щоб 50% від прибутку обов’язково йшло до їхньої кишені. Бувають, звичайно, сутички і з міліцією. Але загалом, як говорить Ганна Іванівна, «за такі гроші все можна стерпіти».
В той же час директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко вважає, що з таким бізнесом необхідно боротися, оскільки інакше це може закінчитися тим, що навіть конвалії потраплять до Червоної книги. Але, на його думку, це не означає, що необхідно заради екологічної свідомості відмовлятися від естетичного задоволення. Експерт вважає, що варто тільки почати активніше, як це роблять у Прибалтиці, культивувати садові конвалії, які є невибагливими та красивими.
А французи асоціюють ці квіти з мініатюрними ліхтариками лісових гномів і на їх честь навіть влаштовують щорічне свято, де співають гімни конваліям.
