...Краще готуватися

Візит Президента України Віктора Януковича в США для участі в сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй відрізнявся від його попередніх вояжів на Захід і домінував сигналами світу і громадянам в Україні. По-перше, під час виступу за трибуною ООН він заявив, що Україна врятує світ від продовольчої кризи. Але тут виникають питання, як це забезпечити, зважаючи на те, що в уряді є проблеми з Держкомрезервом, корупцією, не кажучи про перепони щодо експорту зерна.

По-друге, Президент повідомив про досягнення домовленості, що «під прапором ООН у квітні наступного року в Києві буде проведена міжнародна конференція, присвячена 25-й річниці Чорнобильської катастрофи, 2011 рік повинен бути присвячений вирішенню чорнобильських проблем в Україні. Таку ініціативу можна лише вітати.

По-третє, напередодні він написав листа на адресу Українського конгресового комітету Америка (УККА), в якому йшлося про необхідність ведення активнішого діалогу влади в Україні з представниками української діаспори. Також 20 вересня на офіційному сайті Президента України Віктора Януковича знову з’явився розділ, присвячений Голодомору 1932—1933 років в Україні. Це що кон’юнктура чи невелике повернення до норми.

В-четверте, виступаючи за трибуною ООН, Президент заявив, що Україна стала повноцінним гравцем у світовому співтоваристві, і ставлення до неї серйозне, і що він «відчув гордість за нашу рідну землю, що ми маємо своє місце у світі, і воно — достойне». Однак із представниками діаспори у Президента не вийшло діалогу. Якщо під час першого візиту до Нью-Йорку у квітні Янукович не знайшов часу для зустрічі, то тепер з ним не захотіла спілкуватися діаспора, а натомість влаштувала пікети і вимагає від Президента України продемонструвати певні жести, які свідчили б про його українськість. У листі до Януковича за підписами президента УККА Тамари Галло-Олексій та секретаря Марії Дупляк зазначається: «Ми не втрачаємо надії, що Ви зрозумієте помилковість Ваших сьогоднішніх позицій, що приймете тягар чесної служби нашому народу в Україні та поза нею й конкретними діями проявите зміну у Вашому політичному курсі в сторону конструктивних дій в гуманітарній та економічній площинах. Росія — це сусід України, з яким у нас довга історія поневолення і переслідування. З Росією треба жити в згоді, не забуваючи цієї історії. З такими, як Валерій Солдатенко, Дмитро Табачник, Ви до такого розуміння не дійдете». Прокоментувати візит Януковича в США і відносини з діаспорою та перспективи американо-українських відносин «День» попросив завідувача відділу Інституту світової економіки та міжнародних відносин Євгена КАМІНСЬКОГО.

«На все слід дивитися крізь призму того, що ми маємо сьогодні Партію регіонів, її лідерів та окремо Президента, який міняється, демонструє себе не зовсім таким, яким ми звикли його бачити. Гадаю, він був щирим, коли казав ті слова як людина, що прожила доволі складне життя й адаптується, постійно вчиться. Але ідеалізувати це абсолютно неможливо. Хоча б тому, що президент може вирішувати все тільки в абсолютно авторитарній системі, в якій немає боротьби, як на нашому прикладі — між двома олігархічними кланами: донецьким і лондонським — кланом Фірташа. Якщо на одному з них зупиниться Янукович, то він перестане мінятися і стане таким, яким ми його бачили до виборів. Якщо ж він піде якимсь власним шляхом, якщо він почне справді слухати аналітиків, оточення, то, можливо, ми побачимо якусь іншу країну і якогось іншого несподіваного президента. Шансів мало, бо тиск із боку тих самих двох олігархічних груп надзвичайно великий. Але є суто людський шанс на те, що вчора ми чули справді щирого українця.

Поява на офіційному сайті Президента України розділу, присвяченого Голодомору 1932—1933 років в Україні, на мою думку, є закономірною. Річ у тому, що оточення, серед якого, щиро кажучи, не завжди бувають видатні аналітики, просто адаптується й шукає якісь шляхи, щоб удосконалити перебування Президента за кордоном у тій чи іншій країні — зараз ідеться про США, — і це не є результатом якогось аналізу. Це — наслідок спроби адаптуватися. Вони не думають про те, що справжні аналітики в тій же діаспорі все це бачать, відчувають і здатні відрізняти щирість від нещирості.

На мою думку, коли йшлося про зустріч із діаспорою, то абсолютно не було взято до уваги таких речей, як відомі нам звинувачення нинішньої влади в придушенні ЗМІ. Це ситуація довкола «5 каналу» і ТВі, втручання СБУ, зникнення журналіста в Харкові, постійні розмови про те, що новим прем’єр-міністром України може стати Бойко, представник клану Фірташа. А це, як на мене, може зробити нашу державу вже просто територією, яка остаточно стане частиною Російської Федерації. Вважаю, що в цій ситуації недооцінено чинник аналітичних здібностей і потенціалу української діаспори. Наприклад, закон про мови, що його вніс Єфремов до Верховної Ради, не може справити нормального враження чи нормальної реакції і в діаспори, і серед нормально мислячих людей в Україні. Якщо людина при здоровому глузді, то вона розуміє, що немає проблем для російської мови в Україні. Коли йдеться про поширення російської мови, то це просто елементарне виконання вказівок з боку Москви. Це чудово розуміють у діаспорі, а з боку Януковича це розуміють далеко не всі. Або дехто з них виконує пряме доручення кремлівських еліт. Тому відносини з діаспорою слід оцінювати крізь призму рівня аналітичності, рівня обізнаності Президента. На жаль, я не зовсім упевнений у тому, що інформація та аналітика, які він отримує, може бути оцінена як справді незалежна. А Президентові потрібна незалежна аналітика.

Згадаємо заяву Льовочкіна про те, що не далі як у грудні буде підписано угоду про Асоціацію з ЄС. А наступного дня нам кажуть, що Янукович домовився з Баррозу, що це відбудеться не раніше ніж через рік. Хіба це не підстава Президента? Мені здається, що потрібні якісь дії з боку Президента. І це не аналітика, а просто результат власної думки. Льовочкіну просто хотілося показати, що наш Президент усе вирішив значно краще, ніж усі його попередники, абсолютно не користуючись жодною нормальною аналітикою та реальною інформацією.

Стосовно заяви Януковича в інтерв’ю агентству AP, яке він дав у готелі Four Seasons, що Україна обрала шлях до Європейського Союзу та виконує плани і програми в цьому напрямку. На мою думку, тут спроба Президента і його оточення більшою мірою проявляється в намаганні показати, що Україна цілісна, що вони об’єднують Україну, що немає явних спроб змінити стратегічний курс нашої держави. А як воно вийде насправді? Над цим мало хто замислюється. І навряд чи можна зв’язувати долю європейського вибору України винятково з позиціонуванням Президента, який, мабуть, щиро вважає, що європейський вибір буде реалізовано і що ми станемо членами ЄС. Тут треба повертатися до того, який з кланів переможе в політичному протистоянні. Не думаю, що у нас, в Україні є конкретні великі олігархічні групи, які цілковито зацікавлені в тому, щоб віддати владу Кремлю. З іншого боку, представники цих кланів чітко усвідомлюють: якщо вони підуть на виконання тих вимог, які сьогодні ставить Захід перед Україною, особливо щодо критеріїв суспільного розвитку, то вони втратять можливість повністю контролювати владу, бути тим, ким їх сьогодні сприймає українське суспільство, — закулісними лідерами. Тому я не став би в цьому разі все зв’язувати тільки з позицією Президента. Усе це буде вирішено внаслідок міжкланової боротьби. На жаль, в Україні ми далі ще не пішли. Я не можу сказати, що сьогодні громадська думка здійснює вирішальний вплив на чинного Президента. Хоча цього дуже хотілося б. Слід звернути увагу на те, що порівняно з попередниками Януковича не видно особливих змін, що ми наближаємося до ЄС. Більше того, виникають проблеми у сфері свободи слова, свободи преси, забезпечення прав. Усе це може різко одного дня змінити позицію ЄС і змусити їх перейти від нинішніх домовленостей до тиску на Україну, як це було у 2000—2004 роках.

Щодо пропозиції Януковича підвищити рівень відносин зі США і створити аналог комісії Кучма — Гор, то нинішній президент Барак Обама може зробити це лише в контексті наступної президентської кампанії, яка, очевидно, розпочнеться наступного року. Гадаю, що в епоху Обами не станеться щирої зміни та щирої відмови від нинішнього етапу байдужості в позиції адміністрації Білого дому на чолі з Обамою. Можливі якісь нюанси в контексті передвиборної кампанії. Серйозні сподівання на зміни я покладаю на потенційну перемогу республіканського кандидата на виборах 2012 року. Тому з 2013 року цілком імовірні справді серйозні зміни в американо-українських відносинах і перехід від взаємного нерозуміння до спроб зрозуміти один одного і реалізації хоча б невеликої частини обіцянок, які давали обидві сторони».

Візит Януковича до США продемонстрував, що в Адміністрації Президента немає людей, які б могли на фаховому рівні підготувати візит Президента і промови, які він має виголошувати. МЗС на чолі з високопрофесійним дипломатом Костянтином Грищенком не може стежити за кожним кроком глави Української держави. Тому немає нічого несподіваного в тому, що з боку оточення Президента все частіше виникають подібні проколи.