Кредитори Україні помахали ручкою
До президентських виборів«Натяки». Місія МВФ, так і не домовившись з українським урядом (уряд хотів почути реальну дату і суми чергових кредитів, а місія — взагалі хоч щось реальне), поїхала геть. У повітрі зависло невизначене: «Можливо...» МВФ твердо вирішив чекати до затвердження українського бюджету, тобто пересвідчитися в тому, що «прибуток» хоч якось сумірний із «видатками». Його більш скромний колега, але не менш бажаний Україною кредитор — Світовий банк — пішов далі. Його директор по Україні та Білорусі Поль Сигельбаум заявив, що СБ не збирається активізувати свою діяльність в Україні... до президентських виборів. Світовий банк сподівається дочекатися політичної стабільності в Україні, при цьому, за словами П.Сигельбаума, не збирається втручатися в наші політичні процеси. «Цей процес (очікування. — Авт.) не обмежений у часі.
Все залежить від бажання уряду співпрацювати з нами», — заявив він, відразу ж розповівши, що були прецеденти, коли СБ припиняв свої програми в країнах, що розвиваються, на 8—9 років (час, до речі, рівноцінний двом президентським термінам — Авт.) і поновлював їх, коли економіка цих країн дійсно починала реформуватися.
«Справи». Починається найцікавіше. Президент і прем'єр, відтрубивши про наші великі досягнення на шляху реформ і західних друзів, що ніби є, і завжди готові прикрити своїми кредитами наші бюджетні діри, залишилися, м'яко кажучи, над розбитим коритом. З одного боку Захід дав зрозуміти, що грошей не дасть (принаймні під сьогоднішні «багатовекторні реформи»), а з іншого — самим їх роздобути всередині країни ніби й немає звідки. Надходження податків неухильно знижується, урядові відроджувальні програми не працюють, борги із зарплат і соцвиплат зростають (їх погасити, до речі, Президент доручив уряду до кінця червня наступного року).
Жах. Очевидно передчуваючи недобре, влада почала ворушитися у властивій їй манері: прем'єр заявив, що в Україні зроблено все для інвестиційної привабливості (інвестори здивувалися і надовго замислилися), а Президент раптом сам у себе й Нацбанку запитав: а чи потрібен нам валютний коридор? Президента дивно доповнив його ж помічник Валерій Литвицький, який в понеділок заявив, що «за будь-якого розкладу ця політика (курсова і валютна — Авт.) буде стабільна, ніяких сюрпризів не буде». Й, услід за поїздом МВФ, який від'їздить, пообіцяв, що «до кінця грудня багато питань структурних реформ може бути знято».
Словом, нічого поки не міняється. В.Литвицький оголосив «робочу гіпотезу». Все просто: в січні приїздить наступна місія МВФ, аналізує прийнятий бюджет, у лютому засідає рада директорів МВФ і, природно, приймає рішення про продовження фінансування. А те, що декілька місяців не буде грошового підживлення від МВФ і СБ, то й нічого, оскільки це не вплине, так вважає В.Литвицький, на стабільність «і за фіскальною, і за монетарною складовою»... До речі, багато хто з українських підприємців (за їх власними висловлюваннями), розуміючи, що «про них не забудуть», на всяк випадок залягли на дно.
№236 09.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
«Натяки». Місія МВФ, так і не домовившись з українським урядом (уряд хотів почути реальну дату і суми чергових кредитів, а місія — взагалі хоч щось реальне), поїхала геть. У повітрі зависло невизначене: «Можливо...» МВФ твердо вирішив чекати до затвердження українського бюджету, тобто пересвідчитися в тому, що «прибуток» хоч якось сумірний із «видатками». Його більш скромний колега, але не менш бажаний Україною кредитор — Світовий банк — пішов далі. Його директор по Україні та Білорусі Поль Сигельбаум заявив, що СБ не збирається активізувати свою діяльність в Україні... до президентських виборів. Світовий банк сподівається дочекатися політичної стабільності в Україні, при цьому, за словами П.Сигельбаума, не збирається втручатися в наші політичні процеси. «Цей процес (очікування. — Авт.) не обмежений у часі.
Все залежить від бажання уряду співпрацювати з нами», — заявив він, відразу ж розповівши, що були прецеденти, коли СБ припиняв свої програми в країнах, що розвиваються, на 8—9 років (час, до речі, рівноцінний двом президентським термінам — Авт.) і поновлював їх, коли економіка цих країн дійсно починала реформуватися.
«Справи». Починається найцікавіше. Президент і прем'єр, відтрубивши про наші великі досягнення на шляху реформ і західних друзів, що ніби є, і завжди готові прикрити своїми кредитами наші бюджетні діри, залишилися, м'яко кажучи, над розбитим коритом. З одного боку Захід дав зрозуміти, що грошей не дасть (принаймні під сьогоднішні «багатовекторні реформи»), а з іншого — самим їх роздобути всередині країни ніби й немає звідки. Надходження податків неухильно знижується, урядові відроджувальні програми не працюють, борги із зарплат і соцвиплат зростають (їх погасити, до речі, Президент доручив уряду до кінця червня наступного року).
Жах. Очевидно передчуваючи недобре, влада почала ворушитися у властивій їй манері: прем'єр заявив, що в Україні зроблено все для інвестиційної привабливості (інвестори здивувалися і надовго замислилися), а Президент раптом сам у себе й Нацбанку запитав: а чи потрібен нам валютний коридор? Президента дивно доповнив його ж помічник Валерій Литвицький, який в понеділок заявив, що «за будь-якого розкладу ця політика (курсова і валютна — Авт.) буде стабільна, ніяких сюрпризів не буде». Й, услід за поїздом МВФ, який від'їздить, пообіцяв, що «до кінця грудня багато питань структурних реформ може бути знято».
Словом, нічого поки не міняється. В.Литвицький оголосив «робочу гіпотезу». Все просто: в січні приїздить наступна місія МВФ, аналізує прийнятий бюджет, у лютому засідає рада директорів МВФ і, природно, приймає рішення про продовження фінансування. А те, що декілька місяців не буде грошового підживлення від МВФ і СБ, то й нічого, оскільки це не вплине, так вважає В.Литвицький, на стабільність «і за фіскальною, і за монетарною складовою»... До речі, багато хто з українських підприємців (за їх власними висловлюваннями), розуміючи, що «про них не забудуть», на всяк випадок залягли на дно.
№236 09.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
