Крок до саміту в Стамбулі
— Схвалений Меморандум надзвичайно актуальний з погляду євроатлантичної інтеграції України. Цей документ сприятиме подальшому розвитку і поглибленню практичних механізмів співпраці між Україною і Альянсом. Ратифікація Меморандуму була одним із основних заходів Цільового плану Україна—НАТО на 2003 рік. Учорашнім голосуванням ми вкотре довели послідовність і серйозність дій країни у виконанні взятих зобов’язань. Меморандум жодним чином не суперечить чинному законодавству. Відповідними положеннями Закону про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України визначається, що допуск іноземних військ можливий лише після відповідного рішення Верховної Ради. Тільки після того, коли буде прийнято політичне рішення про тимчасове перебування підрозділів тих чи інших держав, набирає чинностi Меморандум, який виконуватиме роль, так би мовити, рамкової угоди. Що це нам дає? Меморандум дозволить досить суттєво удосконалити і, я б навіть сказав, спростити опрацювання цілого переліку практичних питань. Вони лежать у площині юрисдикції, розподілу повноважень між державою-господаркою, тобто Україною, і представниками збройних сил інших держав. Меморандумом регулюються фінансово-податкові та митні питання, охорона навколишнього середовища (надзвичайно важливе питання у світлі минулорічних подій поблизу Яворівського полігону), заходи безпеки і таке інше. Щодо правового аспекту, то цей Меморандум є логічним продовженням кількох ратифікованих раніше Україною законодавчих актів, міжнародних договорів. Слід звернути увагу також на економічний аспект. Із 1994 року на території України ми досить інтенсивно проводимо спільні багатонаціональні навчання. Надзвичайно цінними є інвестиції в розвиток інфраструктури, яка використовується в повсякденній діяльності військовими. Це — полігони, дороги, військові містечка... Під час планування навчань країни НАТО вкладають солідні кошти в ремонт і відновлення інфраструктури. Я вже не кажу про те, що закуповуються паливно-мастильні матеріали, їжа, товари повсякденного вжитку, які виробляються вітчизняним виробником... У 2002 році під час проведення декількох навчань на території України, за нашими підрахунками, такі інвестиції склали півтора мільйона євро. Торік така сума дорівнювала 900 тисяч євро. Хочу ще раз наголосити, що в жодному разi Меморандум не суперечить чинному законодавство України. Він не є документом, який відкриває двері для, як сказали комуністи, «беспрепятственного доступа» натовських військ. Це — очевидна фальсифікація, у документі про це не йдеться. Він лише регулює ті процедури, які стосуються країни-господарки і підрозділів іноземних військ після того як вони отримали дозвіл на перебування на нашій території.
— Чи вивчалася у Міноборони України можлива реакції Росії на останнє рішення щодо співпраці з НАТО?
— Не вивчалася, і можу сказати чому. Це — звичайний законодавчий акт, який є доповненням до вже чинних документів. Не кажу вже про той момент, що сама Росія перебуває зараз у стані високої інтенсифікації відносин з Альянсом. Тому думаю, що не слід очікувати якоїсь реакції. Тим більше — негативної.
— Як би ви оцінили нинішній рівень співпраці України з НАТО у світлі майбутнього саміту Альянсу в Стамбулі? Якими ви бачите відносини Києва і Брюсселя після цього заходу?
— Саміт у Стамбулі треба розглядати через призму деяких чинників на міжнародній арені, які сильно впливають на наші відносини з НАТО. Перш за все, маю на увазі процес трансформації НАТО, який зараз перебуває на стадії завершення. У НАТО вирішуються питання, як адаптуватися до реальних викликів сьогодення. Інший чинник — НАТО приділяє значну увагу Афганістану. Крім того, великий вплив на політику НАТО має ситуація на Близькому Сході. Усі ці зовнішньополітичні чинники визначатимуть майбутню поведінку НАТО щодо врегулювання в кризових регіонах.
Щодо співпраці України й НАТО, то я не хотів би говорити про невійськові сфери. Із приводу рівня співпраці в оборонній сфері, то ми неодноразово отримували позитивну оцінку і від експертів, і багатьох країн про реформування Збройних сил, про наближення до стандартів НАТО. Тому якщо розглядати поставлене питання з погляду досягнень у оборонній сфері, то ми в принципі маємо досить велику критичну масу позитивів, яка вселяє оптимізм. Що стосується військового аспекту, то ми будемо готові запропонувати і перейти на більш інтенсивну форму співпраці, якою може бути і План дій щодо членства.
