Крок уперед — крок назад?

Запланований до розгляду учора в другому читанні законопроект про військову реформу вже вкотре не дочекався свого часу. Не подіяли й заклики Генерального секретаря НАТО пана Схеффера (який учора ж зустрічався у штаб-квартирі НАТО з українським прем’єром) прискорити проведення реформи Збройних сил України. До речі, Віктор Янукович у свою чергу висловив надію, що найближчим часом парламент прийме закон про реформування ЗСУ.

Проте левову частку часу депутати вчора витратили на перерви та консультації, пов’язані з прийняттям рішення, коли і як розглядати питання про перебування українського миротворчого контингенту в Іраку. До обговорення цього питання парламент дійшов під жорстким тиском фракцій БЮТ, КПУ та СПУ. Представники лівих сил, не будучи в змозі набрати достатню кількість голосів для прийняття відповідної постанови, погрозили блокувати роботу парламенту, якщо питання про виведення українського контингенту не розглянуть. Це, з огляду на той факт, що будь-яке рішення парламенту щодо виведення військ може бути лише декларативним, дає багатьом аналітикам підстави говорити про популістські мотиви лівих. На суд депутатів учора також винесли проект звернення до генерального секретаря ООН Кофі Аннана та членів Ради Безпеки ООН, в якому, зокрема, містився заклик до якнайшвидшого припинення воєнних дій, відновлення та підтримки миру, оновлення економіки Іраку за допомогою міжнародної спільноти. Цю пропозицію голосували двічі, але вона не набрала необхідної кількості голосів.

У результаті парламентарії вирішили, що сьогодні Верховна Рада у закритому режимі заслухає інформацію міністра оборони України Євгена Марчука, міністра закордонних справ Костянтина Грищенка, секретаря Ради національної безпеки й оборони України Володимира Радченка, а також голову СБУ Ігоря Смєшка. За таке рішення проголосували 230 народних депутатів. Після доповідей усіх перерахованих вище посадовців виступлять керівники всіх фракцій і депутатських груп парламенту. Загалом на розгляд питання відведено двi години. Після цього в поіменному режимі приймуть рішення про доцільність виведення українського контингенту з Іраку (саме рішення про виведення парламент приймати не може, оскільки це є винятковою прерогативою Президента України).

Практично всі депутати й політологи, з ким вдалося поспілкуватися в кулуарах парламенту кореспонденту «Дня», зійшлися на думці, що постанову, в якій би містилася вимога про виведення наших миротворців з Іраку, сьогодні не приймуть. На щастя, більшість законодавців, у тому числі й ті, хто проголосував за розгляд питання в сесійнiй залі, чітко усвідомлюють, що такий односторонній крок України не викличе нічого, крім здивування з боку світової спільноти. Про те, що Україна залишиться надійним партнером ООН, заявив і постійний представник країни при організації, посол Валерій Кучинськи й під час відкритих дебатів у Раді Безпеки ООН на тему «Миротворчі операції ООН». «Україна, яка впродовж багатьох років є одним із найбільших у світі та першим серед країн Європи контрибутором персоналу в миротворчі операції ООН, залишиться надійним партнером організації в цій сфері», — сказав В. Кучинський. Представник України також наголосив на необхідності вжити всіх можливих заходів для забезпечення належного рівня безпеки миротворців, що залишається одним із найпріоритетніших питань для міжнародної спільноти. У переддень розгляду іракського питання «День» запропонував висловити свою позицію кільком авторитетним народним депутатам.

КОМЕНТАРІ

Леонід КРАВЧУК, фракція СДПУ(О):

— Є рішення з боку окупаційної адміністрації, в тому числі США, — 30 червня передати владу представникам іракського народу. Коли владу буде передано, війська інших держав, які знаходяться в Іраку, на мій погляд, мають бути виведені, а їхнi функції слід передати «синім беретам», тобто поліції, яка виконуватиме рішення Ради Безпеки ООН. Тобто має бути прийнята резолюція Ради Безпеки, яка повністю легітимізує іракське врегулювання, при цьому разом з військами з інших країн звідти виводитимуться й українські. До цього моменту залишилося півтора місяця. Тому нам не варто займатися політиканством на іракському грунті.

Я хотів би спитати: чи є хоч одне звернення від тих наших військових, які знаходяться в Іраку, до Верховної Ради або Президента з проханням повернути їх в Україну? А чи є аналогічне звернення від батьків цих військовослужбовців? Треба не забувати, що в Іраку знаходяться професіонали. Якщо міліціонер підставляє себе під кулі, що буває, на жаль, нерідко, то що ж нам, прийняти рішення про відкликання міліції з наших вулиць? Є тут проблеми, але їх треба вирішувати цивілізовано. Якщо ж 30 червня не буде передана влада, як це було заявлено, до рук місцевої іракської адміністрації, тоді ми дійсно одразу можемо прийняти рішення про відкликання нашого контингенту.

Рефат ЧУБАРОВ , фракція «Наша Україна»:

— Я думаю, що розмова про становище українського миротворчого контингенту не завадить. В той же час я розумію, що значна частина депутатів розраховує просто заробити на цьому питанні певні дивіденди. Не думаю, що за результатами цього розгляду буде прийнято рішення про вивід військ. Я не належу до тих депутатів, які голосували за направлення, але я розумію, в якому зараз скрутному становищі опиниться наша держава, якщо ми раптом вирішимо забрати звідти війська. В принципі, я за те, щоб війська вивести, але спершу слід випробувати всі механізми для того, щоб перевести їх на більш обґрунтовану правову позицію, позицію, яка опирається на міжнародне право. Я підтримую пропозицію звернутися до Ради Безпеки ООН, щоб розглянути питання про надання всім іноземним військам, які знаходяться в Іраку, саме статусу миротворчих. Якби таке рішення було прийнято, я б тоді підтримував направлення українських військових за згодою парламенту в будь-які частини світу, де, за рішенням ООН, мають діяти миротворчі контингенти. Земна куля, людська цивілізація, її складові стали настільки взаємопов’язаними, настільки тендітними, що представникам різних народів потрібно захищати їх спільними зусиллями.

Георгій МАНЧУЛЕНКО , фракція «Наша Україна»:

— Перш ніж визначатися з питанням про перебування українського контингенту в Іраку, треба отримати інформацію по суті — депутати не повинні керуватися виключно тими повідомленнями, які є в електронних чи друкованих ЗМІ. А це можливо лише, коли, як це передбачає законодавство, перед парламентом виступлять міністри оборони і закордонних справ, буде заявлена чітка позиція Президента України та прем’єр-міністра. Тільки тоді можна сподіватися, що парламентарії при прийнятті рішення не керуватимуться емоціями. Лише після отримання детальної інформації в закритому режимі — для того, щоб ні в кого не виникало спокус поспекулювати іракською темою напередодні розгортання президентської кампанії, може бути ухвалене якесь рішення, яке, в принципі, можна приймати вже й у відкритому режимі. Необхідність закритого режиму розгляду зумовлена ще й тим, що доведеться слухати питання, які стосуються національної безпеки, українських національних інтересів загалом, інформації, яка зберігається під грифом «таємно» та «цілком таємно». Я переконаний, що Україна в зовнішній політиці не має права в односторонньому порядку приймати рішення про виведення українського миротворчого контингенту, навіть якщо такою буде позиція парламенту. Інакше нас у світі просто-напросто перестануть розуміти. З іншого боку, оскільки 30 червня в Іраку відбуватиметься передача влади до цивільних структур, які представлятимуть іракський народ, Україна вправі поставити питання — це може бути рішення Ради національної безпеки і оборони України, імплементоване в українське законодавче поле через указ Президента — про кінцеву дату перебування українського контингенту. Це буде цілком логічно та зрозуміло — як для нас самих, так і наших партнерів. Але це має бути рішення виважене та спокійне. До речі, у фільмі Андрія Цаплієнка «На лінії вогню», який було знято в Іраку, українські миротворці засвідчують, що вони пішли туди добровільно, за згодою найближчих родичів, добре усвідомлюючи, куди вони йдуть, розуміючи, що перебування там складає певну загрозу для їх як здоров’я, так і життя. А це дуже важливо, оскільки кожна доросла людина має відповідати за свої вчинки самостійно. Кожен військовий має усвідомлювати, що, можливо, настане момент, коли задля того, щоб захистити національні інтереси своєї країни, доведеться поставити на карту власне життя. А якщо не подобається комусь така перспектива, значить, йому взагалі не варто ставати військовим, — це питання вільного вибору. Звичайно, певні національні інтереси в Іраку в України є. Одним із таких аспектів є євроатлантична інтеграція України. До того ж, завжди цінується послідовність у діях тієї чи іншої країни. Краще було б не направляти туди наш контингент взагалі, ніж зараз в односторонньому порядку категорично порушувати питання про його відкликання. Хоча парламент, як відомо, на це прав не має, а може лише звернутися з пропозицією, рекомендацією до Президента України, — саме за ним останнє слово, остаточне рішення, яке має відповідати українським національним інтересам. Сьогодні ми наче забули про те, що в нас є ще й інші миротворчі контингенти. Зокрема, в Сьєрра-Леоне та Ліберії. І в Сьєрра-Леоне втрати в нас більші, ніж в Іраку, — там колись загинув увесь екіпаж вертольота. Отже, позиція деяких політичних сил, зокрема комуністів, які вимагають негайного виведення контингенту, наводить на думку про дешеві передвиборні спекуляції на проблемах, на яких, в принципі, спекулювати не можна — зокрема, складнощах, з якими стикаються наші миротворці та їхні близькі.