Криза в головах
Ми ще ніяк не відчули ефекту від багатомільярдного кредиту Міжнародного валютного фонду, а його «контрольна» місія в перший же день зими прибула до України й учора розпочала роботу. Немає сумніву, що її завдання — моніторити ситуацію в українській економіці та антикризові дії уряду, проаналізувати виконання Меморандуму між Україною та МВФ.
Незайве буде нагадати, що до МВФ у нас приблизно таке ж ставлення, як і до інших кредиторів. Ми їх любимо здебільшого, доки не отримаємо допомогу, а потім вони перетворюються в нашій свідомості на таких собі кровососів типу безсмертного шекспірівського Шейлока. Проте здоровий глузд підказує, що розумний кредитор лише так і мусить чинити. Контролюючи ефективність використання своїх грошей, він закладає основу для того, щоб своєчасно отримати їх назад. А крім того, ми маємо бути йому за це двічі вдячні — адже криміногенна обстановка в зв’язку з кризою посилиться не лише в незаможних верствах населення, а й, не виключено, в середовищі так званої політичної еліти, що має переважний доступ до фінансових потоків, зокрема, й позикових...
Не випадково екс-голова Верховної Ради й нереалізований кандидат на цю посаду Володимир Литвин учора звинуватив дві найбільші політичні сили, що мають реальний шанс побудувати в парламенті нову коаліцію (БЮТ і Партію регіонів), в тому, що вони готують політичний переворот і будуть спільно красти. «Непримиренні опоненти, які підкидали взаємні обвинувачення, що вони за одну секунду крадуть 60 доларів, а тепер раптом разом крастимуть», — звинувачує Литвин.
Що ж є в такі хвилини рушієм для досвідченого політика? Яку тогу він приміряє? Не схоже, щоб це була суддівська мантія. Гадаю, певний успіх на часткових місцевих виборах — не привід завчасно прицінятися до президентських клейнодів. Схоже, лідер Народної партії, який плоть від плоті свого народу, зараз просто в шоці й від кризи, й від краху своїх планів, і від того, що коїться в нашій державі.
Експерти стверджують, що сьогоднішній стан українців можна охарактеризувати як соціальну депресію або стрес. І дякувати Богу, що наш менталітет не схильний до масових акцій протесту. Проте, як то кажуть, від в’язниці та торби не відмовляйся. Торба вже висить у нас через плече, а про інші можливі прикрощі, на відміну від екс-спікера, не хочеться навіть говорити.
«В умовах поточної фінансової кризи продовжують скорочуватися обсяги експорту й імпорту. Зростання експорту в жовтні уповільнилося до 30,5% порівняно з 66,2% у вересні, тоді як зростання імпорту минулого місяця уповільнилося до 27% проти 66% зростання у вересні». І аналітики стверджують, що для України тенденції в економіці ще не скоро поліпшаться. І тут уже йдеться про чимало неприємних речей. Чи будуть у наших аптеках ліки, зокрема, й життєво необхідні для багатьох громадян? І чи збережуться навіть самі аптеки, якщо уряд не змінить свого ставлення до управління економікою, в якій дедалі різкіше виявляється рецесія? Спад зафіксовано насамперед у такій раніше передовій галузі, як харчова промисловість. А на приватний сектор, на думку експертів, узагалі, чекає хвиля дефолтів. Отже, на вулицях з’явиться ще більше безробітних.
Падіння економіки наступного року передбачає навіть Президент країни. Щоправда, він, напевно, дотримується оптимістичного сценарію (-3%), розуміючи й свою відповідальність за ситуацію в країні, яка майже нічого не змогла зробити для того, щоб підвищити свою конкурентоспроможність у світі.
От для Китаю, наприклад, який набагато глибше, ніж Україна інтегрований у глобальну світову економку, криза виявилася не такою вже й страшною. Місцеві експерти впевнені, що експорт цієї країни й наступного року зросте на 15%. Продовжують зростати постачання за кордон електронної продукції з Піднебесної. Поки ця ситуація зберігається, китайський експорт значно не постраждає.
А Україна вже практично забула про прорив у конкурентоспроможності, який вона ще рік тому збиралася здійснити... «Я був би радий бути оптимістом. З будь-якою кризою можна впоратися. Криза не вічна», — говорить Президент, сподіваючись на політичну волю для подолання кризи, зокрема й з боку наших парламенту і уряду. Але сьогодні в країні немає практично ні одного, ні другого. Влада стає віртуальною, а криза, згідно з висловлюванням Президента, оселяється «в наших головах». І це, мабуть, найгірше з того, що може бути. Кожен з нас має сказати кризі «ні». І насамперед політики, яким час забути старі рахунки й об’єднатися заради інтересів країни та її майбутнього. Україна підтримає будь-яку коаліцію. Головне, щоб вона (коаліція) щось робила. А тим, хто до неї не потрапив, і тим, хто вважає, що стоїть вище за неї, слід зрозуміти: їй не можна буде заважати. Цього народ уже точно не зрозуміє.
