Кузьминецька «радіоняня»

«Радіонянею» в Кузьминцях називають Антоніну, дружину місцевого мера Севастяна Бойка, який орендує в місцевих, кузьминецьких, земельні паї.

Сьогодні в неї «прогноз на завтра, святу неділю». А в неділю тут-таки, в селі, непересічна подія: «Відбудеться освячення храму Божого». Приїде із Хмельницького владика, будуть високі гості з району».

Натхнена передчуттям свята, Антоніна Бойко веде мову про малинові дзвони, що «полинуть над нашими Кузьминцями, як благовіст». Відтак — нагадування односельцям, які повертаються до православної віри, про період войовничого атеїзму, коли «зачепили за купол троса, дотягнули колгоспним бульдозером — церква впала». Нарешті на тому ж місці поставили новий храм Святого Дмитра: «Велике спасибі всім, хто тут сумлінно трудився в позаурочний час. А гроші на будівельні матеріали, всі атрибути, як знаєте, — із прибутку, одержаного нашим селянським фермерським господарством «Кузьминці».

Із цієї чудової нагоди Антоніна, звісно, веде мову «про складові нашого успіху: зібрали один із найвищих у районі врожаїв зернових, а цукрових буряків одержали по 368 центнерів з кожного гектара в заліковій вазі. Рослинницька галузь, як і скотарство, прибуткова». І це, мовляв, ваша заслуга, «шановні радіослухачі».

Не кожного ранку така радіопередача. Напередодні Кузьминці чули, як фермер приймав якогось іноземця. То цього разу — про плоди «візиту в село високого гостя із дружньої Україні держави: «Учора в наших Кузьминцях перебував голландець на ім'я Пітер. Молода високоосвічена людина, спеціаліст із молочного скотарства. Мене аж образа взяла за деяких наших молодих. Насамперед, Пітер побував на фермі. Не було соромно. Хоча, пригадуєте, накрапав дощ, але проїхав, куди тільки бажав. Кузьминецькі дороги і впорядкована територія ферми справили на Пітера чудове враження. Не чекав, що за сотню кілометрів од Хмельницького такий порядок і, як він запевнив, європейська цивілізація. Віддав належне високій культурі наших полів».

Одначе не обминула Антоніна Бойко у своїй розповіді для односельчан і «висловлені гостем критичні зауваження». Каже для «Дня» про свої творчі підходи: «А я весь час у своїх передачах зосереджую увагу на наших недоліках і прогалинах. Хай слухають і роблять висновки». Отож продовжувала свій виступ на все село: «Довелося нам червоніти. Поїлки засипалися січкою — корови від спраги мучаться, солі в жолобах немає. Пітер порівняв наших корівок із верблюдами в пустелі. Отакої! Ганьба на весь білий світ...» Далі було публічне звернення до завфермою, який «допустив до цього великого неподобства».

Звісно, не для того приїздив до Кузьминець голландець, аби тут про верблюда в пустелі згадати: «Як ви знаєте, шановні пайовики, за десять місяців від кожної корови в господарстві одержано по чотири тонни молока. Пудові добові надої — то лише в районі чи в області велика радість. А голландців, виявляється, такі показники засмучують. Тому в нашому фермерському господарстві загострилися питання про селекцію в молочному скотарстві».

У ході переговорів сторони уклали ділові угоди. Як мовиться, досягли певних домовленостей: «Перша угода між Севастяном і Пітером — про купівлю- продаж голландських теличок». Іще замовили в голландця 10 доїльних апаратів: «О, то такі апарати, що іще масажуватимуть корові вим'я. І ще ці апарати, тільки-но корова віддала все молоко, тут-таки самі вимикаються. Доярки знають, що може бути, якщо вчасно не вимкнути ті апарати, що в нас сьогодні...»

Слухають Антоніну радіослухачі, складають різні прогнози. Кому випаде щастя доглядати тих голландських телиць? Чи вистачить отих заморських апаратів на всі групи корів?

Однак, певна річ, не кожного дня до Кузьминець іноземці приїжджають. Не біда, як у народі кажуть. «О, я завжди маю, що сказати нашим людям. Тільки радіочасу замало», — бідкається Антоніна Кирилівна. Розповідає, що кожного вечора складає план своєї ранкової передачі: «Усі свої кореспонденції зберігаю». Відтак на веранді фермерової хати показує, де встановлено мікрофон, з якого долинають до односельців її щирі слова.

З'ясовується, що в буденних радіомонологах переважають підсумки, плани, одне слово, йдеться про те, що складає труди та дні працьовитого та успішного села. Ось деякі, сказати б, витяги з останніх ранкових передач: «Учора зорали тільки три городи людям у рахунок орендної плати за землю. Бригадирові тракторної треба зробити висновки... На боротьбу з польовими гризунами вийшли тільки дев'ять душ. Це ж дуже високооплачувана робота, то чому ж мало бажаючих щось заробити для своєї сім'ї»?

Антоніна Кирилівна читає, про що напередодні казала людям, коментує: «Почули критику, того ж дня вийшли на боротьбу з польовими гризунами аж 27 душ». Така, мовляв, «дієвість наших виступів».

Цікаво людям слухати, що про них публічно кажуть. От пенсіонер Володимир Павлюк розповідав, якою для нього приємною несподіванкою була радіозгадка про його працю: «Антоніна Кирилівна критикувала завідувача ферми за якийсь недолік у роботі, запитувала, чи «може, чекаєте, що вам на допомогу Павлюка Володимира Кириловича запросять? У Павлюка завжди був порядок на дорученій ділянці виробництва». А я вже гадав, що ви давно забули, як я старався, не спав, щоб ферма успіхів у районному та обласному змаганні добивалася...». Старші люди живуть споминами про перемоги у соцзмаганні, молодші — надіями на прибуток і рентабельність виробництва. Як кажуть, нові часи — нові звичаї.

Іншого вечора, готуючись до ранкової радіопередачі, Антоніна Бойко особливі слова добирала: «Давидюкові Петру Пилиповичу вітання зі славним 60-річчям писала. І не помітила, як оті слова у вірші заримувалися. Згадала про його сумлінну роботу їздового, про те, що його дружинонька працьовита, як бджілонька, а донечки як квіточки. Ювіляр, його велика родина, все село були вельми розчулені».

Село розчулюється часто- густо і від того, про що рано-вранці слухає по радіо: «Звертаюсь до наших молодих мам. Дуже прошу вас, дорогі жіночки, не тримайте своїх діточок удома, відправляйте до садочка. Там вихователька Валя Зарицька всю душу вкладає у свою роботу. Знайте, що днями за рахунок фермерського господарства закуплено для дитячого садка нові іграшки, багато навчальних посібників, різне канцелярське приладдя. І ще про впорядкування наших Кузьминець змушена декому нагадати. Учора лише три господарі закопали стовпчики перед своїми подвір'ями, щоб відмежуватися від вулиці. А інші що робили?»

І знову — коментар про «дієвість наших виступів»: «Того ж таки дня вся малеча пішла дружно до садочка». До речі, в Кузьминцях, відколи таке селянське фермерське господарство, як кажуть в офіційних документах, народжуваність перевищила смертність. «Знайшли таку можливість, щоб віддавати молодим сім'ям безвідсоткові кредити для житлового будівництва», — каже «радіоняня» про одну із причин «демографічного вибуху» в окремо взятому селі.

Ось такий радіодіалог.