Квартирний борг

«ДОВІЧНА ЧЕРГА»

— У 1999 році уряд України прийняв Програму із забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку. На момент прийняття цієї програми 32 тисячі сімей стояли В ЧЕРЗІ НА ПОЗАЧЕРГОВЕ ОТРИМАННЯ ЖИТЛА. Чи змінилася відтоді ситуація? Який вигляд має вона сьогодні в регіонах, у країні загалом? І яке місце вашого підприємства у вирішенні цієї проблеми?

— Це справді проблема. Розглянемо її на дуже простих прикладах. Уряд Пустовойтенка продекларував те, що в державі існує проблема військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, які залишилися без будь- якої житлоплощі взагалі. На це в того уряду вистачило сміливості та мужності, і прийняли Програму забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку. Але разом із тим, у Програмі не були передбачені механізми її фінансування. Це була просто декларація, щоб хоч якийсь нетривалий період часу актом уряду можна було маніпулювати як інструментом заспокоєння безквартирних: мовляв, проблема існує, ми її розуміємо, і її буде вирішено. Насправді ця Програма, прийнята в 1999 році, жодного разу — ні в 1999-му, ні в подальших роках — не була прописана в законі України про бюджет. У цьому нескладно пересвідчитися, переглянувши відповідні документи.

Далі відкладати не можна. Немає значення, хто вирішуватиме цю проблему: сьогоднішній склад Кабміну чи наступні. У будь-якому випадку її можна вирішити лише двома способами: або буде реальне фінансування Програми забезпечення житлом військовослужбовців і членів їхніх сімей, або буде соціальний вибух із непередбаченими наслідками. Очевидно, що в другому варіанті розвитку цієї ситуації ніхто не зацікавлений.

З 1999 року черга, про яку ви згадували, поменшала за рахунок того, що півтора відсотка від прибутку (субвенції) через органи місцевого самоврядування було адресовано на надання житла військовослужбовцям. Але якщо ми й надалі продовжуватимемо рухатися такими темпами, то всі військовослужбовці зможуть покращити свої житлові умови лише протягом 35 — 40 років. До того часу багато можуть і не дожити. Адже черга на сьогодні становить понад 23 тисячі осіб (по суті, сімей).

Цього року уряд України зайнявся цим питанням упритул. 24 березня цього року Кабмін прийняв постанову, котра передбачає, що частина активів у вигляді дебіторської заборгованості, які знаходяться в розпорядженні Держрезерву України, буде спрямована на будівництво житла для звільнених військовослужбовців.

— А все-таки, як повинна звучати чесна відповідь: коли ці люди реально отримають житло?

— Постанова Кабміну №114, у якій продекларована ця Програма, передбачає будь-які бюджетні та позабюджетні джерела фінансування Програми. І зокрема, одне з таких джерел визначене — це майно, конфісковане митними й іншими правоохоронними органами. Постанова КМ № 1340 1998 року передбачає, що такий вид майна як конфіскат має бути адресований на житлову програму. Насправді поки що цього не відбувається. Державний митний комітет України погодився з тим, що цю проблему слід вирішувати саме таким чином, і наприкінці минулого року підписали спільний наказ між НКЦ та МКУ. На сьогодні конфісковане майно передають у мізерних кількостях.

А реальний перший крок — це постанова КМУ про те, що протягом п’яти років 122 млн. грн. дебіторської заборгованості Держрезерву спрямують на житло колишнім військовим. Давайте підрахуємо: обсяг Програми — приблизно 2 млрд. 100 млн. грн.

— Це гроші, які потрібні для того, щоб бiльш нiж 23 тисячі сiмей отримали житло?

— Так. Державний комітет з питань будівництва прораховує в кожному регіоні України державні будівельні норми. Вони в усіх регіонах України різні. Вартість житла, яке надаватимуть сім’ям військовослужбовців, не повинна перевищувати державні будівельні норми. Тому середня сума по регіонах — це 1600 гривень за 1 кв. м. Середньостатистична сім’я потребує квартиру в середньому площею в 70 метрів. Звідси й обсяг Програми — приблизно 2 млрд. 100 млн. грн. на сьогодні без урахування того, яка кількість військовослужбовців звільниться цього року та в наступні періоди. Швидше за все, черга зросте більше ніж удвічі. Такі гроші в бюджеті держави, звичайно ж, ніхто не запланує. Уряд передбачив 122 млн. грн. у рамках експерименту на чотири роки. Навіть якщо суму стягнуть у повному обсязі від дебіторів Держрезерву в 2004 році та спрямують у повному обсязі на житлову Програму, то й за таких темпів дуже багато за життя житла не отримають — це і є чесна відповідь.

— Нескладно припустити, що торгівля конфіскатом — це дуже прибутковий вид «бізнесу». Зрозуміло, що просто так узяти та віддати це ресурсне джерело на вирішення соціальної проблеми — отже, припустити, що раптом у парламенті, в податковій, на митниці стало багато філантропів і альтруїстів. І хоча у відповідних рішеннях влади передбачено, що ці ресурси спрямовуватимуть, але вони, як ви сказали, не направляються. У чому причина? Недостатньо законодавчих важелів, розуміння проблеми, управлінської волі?

— Насправді це питання слід розглядати в двох аспектах. Один аспект — як змінюється в зв’язку з цим нормативна база. І другий — що відбувається фактично, чи передають конфісковане майно під будівництво житла військовослужбовцям. Постанова Кабінету Міністрів №1340 передбачає, що машини та механізми, обладнання, товари, які можуть бути використані для розрахунку з підрядними організаціями, державною митною службою й іншими правоохоронними органами, повинні передавати Національному координаційному центру як фінансування будівельної програми. У грудні минулого року підписаний наказ між Державним митним комітетом і Національним координаційним центром про передачу такого майна. За період із грудня по квітень поточного року фактично передали майна на... 8 тисяч гривень. При цьому митні органи постійно надають інформацію, що майно, яке може бути спрямоване на реалізацію житлової програми в рамках виконання постанови Кабміну, відсутнє. Чи правда це? Я не знаю. Очевидно, цього року комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки й оборони розгляне це питання. Чи щиро поводяться ті чи інші посадові особи, чи належним чином вони виконують постанову уряду?

Отже, черга збільшується, а близько 2000 колишніх військових, яким уже зараз за 60 років, за таких темпів можуть не встигнути отримати житло. У нас 286 сімей загиблих офіцерів — вони також стоять у черзі...

ДЖЕРЕЛА КОШТIВ

— Ви говорили, що існує два варіанти розвитку подій: або вирішується житлова проблема, або може бути соціальний вибух. Чи є передумови для такої стурбованості?

— Це не слід розглядати як твердження. Це слід розглядати як припущення. Якщо ситуацію не вирішують законодавчо, і держава та суспільство не виконують свої зобов’язання перед тими людьми, які все своє життя віддали на служіння Вітчизні, то вона може розвиватися в іншому, небажаному, руслі.

Наведу простий приклад. Ми працюємо з народними депутатами, які активно займаються цією проблемою та виступають на підтримку забезпечення фінансування будівництва житла. Зокрема, народний депутат України Анатолій Доманський 8 січня цього року виступив із законодавчою ініціативою — це законопроект № 4469-1, у якому передбачається джерело позабюджетного фінансування — борги НАК «Нафтогаз України» за непогашений ним перед бюджетом податок на прибуток у сумі 100 млн. грн. Дуже по-різному відреагували на цей законопроект і проблему загалом ті чи інші депутати, депутатські групи, комітети ВР. Наприклад, для комітету з питань національної безпеки й оборони та його керівника Георгія Крючкова проблема зрозуміла, соціально значуща, і комітет її негайно розглянув, а законопроект підтримали. Комітет із питань соціальної політики і праці (керівник Василь Хара) також розглянув питання та без найменшого сумніву підтримав законопроект. Комітет з питань будівництва, транспорту, ЖКГ та зв’язку (керівник Валерій Пустовойтенко) двічі приступав до розгляду цієї проблеми, але лише в частині оцінки технічного забезпечення її рішення, і підтримав законопроект. На засіданні комітету ВР із питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (тоді ним керував Андрій Клюєв) питання розглянули на такому високому рівні розуміння, що було відрадно, що депутати таким чином бачать найгострішу соціальну проблему.

— Наскільки ми зрозуміли з розмови, існує проблема, яка потребує вирішення, і є кілька джерел для цього — конфіскат, бюджет, 1,5% від прибутку. А які ще можуть бути ресурси?

— Уже продекларовані та працюють або, ми думаємо, працюватимуть конфіскат, борги «Нафтогаз України», боржники Держрезерву. Микола Пісоцький, голова Держрезерву України, абсолютно адекватно розуміє цю проблему. Крім того, минулого року ми просто «билися» за те, щоб хоч би невелика частина цієї житлової програми пройшла і була прописана в бюджеті поточного 2004 року. Але цього не сталося.

— А як буде в бюджеті наступного року? Ви маєте намір ініціювати це питання?

— Звичайно. Є повне обґрунтування того, скільки реально можуть побудувати житла в 2005 році, і тільки з огляду на це потрібно запланувати суму в загальному фонді бюджету України на наступний рік. На думку першого заступника глави бюджетного комітету Людмили Супрун, яку вона висловила на одному із засідань комітету, проблема настільки гостра, що слід чимось поступитися і наступного року профінансувати Програму в бюджеті в повному обсязі, щоб раз і назавжди вирішити цю проблему. Як насправді розвиватиметься ситуація, які матиме можливості, зважаючи на сьогоднішній стан економіки, уряд? У якому обсязі він врахує пропозиції НКЦ? Як розвиватиметься ситуація навколо проекту та реалізації Закону про реформування Збройних сил? Прогнозувати дуже важко.

Крім того, приблизно 800 законопроектів протягом минулого року не були розглянутi на парламентських засіданнях. Це оцінка роботи ВР чи ні? Очевидно, так. Їх могли б відхилити з яких-небудь об’єктивних причин, але їх просто не розглянули. Найголовніше, що серед них не розглянули й ті 30 із лишком законопроектів, які мали безпосередній вплив на бюджет минулого року. Це здебільшого соціально значущі проекти. І законопроект №4469-1 був серед них. І в разі прийняття цього законопроекту минулого року 25 грудня (він стояв на порядку денному) вже б у січні почалося фінансування будівництва житла. Але цього не сталося.

— Прийняття яких ще законопроектів ви очікуєте?

— Суб’єкти законодавчої ініціативи створили у ВРУ кілька законопроектів: це вже згаданий 4469-1 із боргів перед бюджетом «Нафтогаз України». І проект постанови Верховної Ради про те, що товарно-матеріальні цінності Держрезерву, які підлягають розбронюванню, цього року будуть спрямовані на реалізацію будівельної Програми. Але постанова ще вимагає доробки з урахуванням думки уряду, Головного юридичного управління ВР та Головного Науково-експертного управління ВР.

До речі, ми спостерігаємо спроби тих або інших представників політичних сил залучити проблему до свого активу для того, щоб на якомусь етапі в разі її позитивного вирішення продемонструвати свою причетність до її успішного розвитку.

НА МІСЦЯХ

— Ви маєте регіональні представництва. Чим вони займаються? І як би ви оцінили внесок місцевої влади у вирішення цієї проблеми?

— Наше підприємство має 32 філії. Вони розосередилися по всій країні. Філіали спочатку були орієнтовані на збір інформації у тих напрямах, які покладені на наше підприємство. Вони уточнювали, в якому місті скільки є об’єктів незавершеного будівництва, якого вони ступеню готовності, чи маємо ми можливість у майбутньому з цими об’єктами незавершеного будівництва працювати. Вони зібрали всю інформацію: де є такі об’єкти та яка їхня цінність. Другий напрям їхньої роботи — це збір інформації про об’єкти, які можна реконструювати під житло, наприклад гуртожитки. Третє: вони займалися тим, що брали участь в інспектуванні військових містечок, які ще є в управлінні Міністерства оборони, але де військові частини вже розформовані. Ми отримали та систематизували таку інформацію по всій Україні. Міністерство оборони має намір позбавитися від приблизно 1200 військових містечок. І воно може через відповідні акти уряду передати ці військові містечка НКЦ під житлову програму або органам місцевого самоврядування. Наші філіали створили відеоархів, де видно, що відбувається з цими містечками: де залишилися одні руїни, а де вони в належному стані.

Крім того, при реалізації житлової програми ми плануємо організувати індивідуальне котеджне будівництво у всіх регіонах України. З цією метою вивчено найпрогресивніші світові технології виробництва швидкостворюваних будинків. За основу взяли технологію канадської компанії «Наскор».

— А як бачить проблему місцева влада?

— У всіх без винятку областях губернатори лояльно ставляться до філіалів «Укрконверсбуду». У всіх випадках спроби взаємодії з губернаторами були успішними. Тобто «місцева влада», як ви кажете, в особі губернаторiв розуміє цю проблему та докладає зусиль до того, щоб її вирішили якнайефективніше.