Ланцюгова реакція

Учора під стінами Львівської мерії розгорнулось наметове містечко: на знак протесту проти невиконання судових рішень за 57-ю статтею Закону України «Про освіту» шестеро вчителів різних шкіл міста пов’язали голови білими стрічками голодувальників (на фото). Акція, як твердять її організатори, має бути безстроковою. Вчителі за ланцюговим принципом змінюватимуть одне одного на площі біля ратуші, допоки їхні вимоги не будуть задоволені.

Ользі Максимів, вчительці зарубіжної літератури львівської середньої школи №38, заборгували 1900 гривень. Як на вчительську зарплату — треба працювати п’ять місяців. Вчителю трудового виховання 99-ї школи Петрові Шкрамко заборгованість виплатили. Однак він як член координаційної ради страйкому Шевченківського району вважав за потрібне виявити солідарність з учителями, чиї права порушуються. До слова, в кінці року педагоги семи шкіл Львова проводили акцію протесту під назвою «Скільки нам платять — стільки ми й працюємо». Дзвінок лунав через 22,5 хвилини. Проте педагоги залишалися з дітьми в класах, учні не були бездоглядними. Це було зроблено для того, щоб привернути увагу громадськості до вчительських проблем.

Загалом вісім тисяч освітян Львова мають на руках рішення суду про сплату їм від двох до трьох тисяч гривень. На літні канікули вони хотіли б піти з цими грошима.

«На сьогоднішній день, щоб виконати рішення судів, — твердить начальник міського управління освіти Костянтин Лазурко, — з міського бюджету потрібно вилучити близько 30— 32 мільйонів гривень. Така приблизна сума позивних заяв, які є розглянутими або розглядаються в судах. Це майже половина фонду заробітної платні закладів освіти на поточний рік. Ясна річ, цю проблему не можна вирішити силами управління освіти, ба навіть мерії. Хоча ми визнаємо справедливими вимоги вчителів — їхня зарплата є низькою, тим більше при сьогоднішньому рості цін. Закон про освіту не виконується — зарплата, згідно з законом, має бути на рівні середньої по промисловості».

Як тривалий час вважали в Міністерстві освіти, згідно із існуючим законом, функціонування, оплата праці, фінансування інших аспектів діяльності шкіл є повною прерогативою влади на місцях. У цьому випадку — передусім міста Львова та відповідних районів, якщо мова йде про область. Однак ситуація у Львові сьогодні зайшла в глухий кут. Заблоковані рахунки двох районних управлінь освіти, немає можливості відраховувати за світло та харчування дітей у дитячих садочках. Ніхто не знає, як діяти. І нормативних документів щодо цього немає. Різні органи влади по-різному трактують закон. Одні установи не визнають заборгованостi, адже заробітна плата вчителів виплачується вчасно. Суди ж, керуючись тим самим законодавством, борг визнають і вимагають негайної виплати грошей вчителям. Тому сьогодні педагоги з нетерпінням чекають наступної сесії Верховної Ради. Вони вірять, що буде нарешті розглянутий хоча б один з трьох поданих законопроектів, зініційованих депутатами Верховної Ради, згідно з якими борг визнається державним і буде визначено механізм виплати коштів. Останнім законопроектом передбачається визнання кредиторської заборгованості бюджетом перед освітою. Борг має бути структуризовано й виплачено частинами.