Леонід Данилович вітає Віктора Степановича
Враховуючи те, що глави держав не так вже й часто коментують призначення чиновників у інших країнах, цю оцінку Леоніда Кучми можна вважати скоріш виявом особистих симпатій, ніж політичним жестом. Однак в російсько-українському діалозі виявлення особистих симпатій і є політикою: спостерігачі звернули увагу, що під час останнього перебування в Москві Кучма набагато більше часу присвятив спілкуванню з Віктором Степановичем, який спеціально для зустрічі з давнім приятелем приїздив до його резиденції, ніж зустрічі з Євгеном Максимовичем Примаковим. Взаємини між Кучмою і Примаковим — взагалі особлива тема: навряд чи обидва забудуть, що саме Леонід Данилович пропонував кандидатуру Бориса Березовського на посаду виконавчого секретаря СНД і саме Євген Максимович був душею кампанії з усунення відомого бізнесмена.
Ситуація навколо Березовського — взагалі особлива тема з точки зору призначення Черномирдіна. Якщо для Кучми єльцинський указ може виглядати як перший крок повернення екс-прем'єра до реальної влади, для багатьох спостерігачів це ще й ознака того, що для Березовського, креатурою якого певний час був Черномирдін, не все ще втрачено. Однак у великій політиці не буває довгих особистих взаємин: сьогодні вже не так просто сказати, чи збереглися стосунки між Черномирдіним і Березовським і хто від кого залежить. До того ж майже одночасно із призначенням Черномирдіна стало відомо про те, що колишній керівник президентської адміністрації генерал Микола Бордюжа став керівником державного митного комітету. А про те, що саме Бордюжа організовував в Кремлі усунення Березовського й готував знаменитий указ Бориса Єльцина про відставку виконавчого секретаря, можна не нагадувати…
