Левi ЕШКОЛЬ: хлопець із Оратова, який став ізраїльським прем’єром

Лев Школьник (таким було його справжнє прiзвище, яке вiн змiнив на близьке за звучанням Ешколь, що на iвритi означає «гроно») народився 1895 р. у мiстечку Оратовi у великiй сiм’ї Йосипа і Дебори. Незадовго до смертi, перебуваючи в зенiтi полiтичної кар’єри, вiн із великою любов’ю згадував Оратiв часiв свого дитинства — високу траву безмежних українських просторiв, великий цегляний будинок на краю мiстечка, де батько торгував борошном, лiсоматерiалами та великою рогатою худобою: «Я чудово пам’ятаю двiр із великою кiлькiстю корiв i курей. Вiд нього залишилось у мене вiдчуття сiльського життя. У садибi жило три поколiння. Головувала над усiєю родиною бабуся, дуже гарна й розумна жiнка. У господарствi iнiцiатором нових дiлових iдей була саме вона».

Любов до землi Ешколь успадкував вiд батька, про якого згадував: «Мiй батько був селянином за своєю природою, i найкращими днями для нього були тi, що вiн провiв у полi».

Родина Школьникiв жила в єврейському та українському оточеннi, тож Лев володiв i українською, i росiйською мовами.

У чотирнадцять рокiв Ешколь був уже готовий до подальших вiдповiдальних крокiв. Бажаючи продовжити навчання, вiн орiєнтувався на найкращi навчальнi заклади, доступнi євреям у тогочаснiй Росiї, і йому вдалося вступити до гiмназiї у Вiльнюсi.

У роки перебування в Литвi Ешколь всерйоз зацiкавися соцiалiстичними iдеями і став членом радикальної молодiжної сiонiстської групи «Цеiре Сiон», яка ставила за мету заселення Палестини i створення держави Ізраїль. Ешколь вирiшив емiгрувати на Близький Схiд.

Життя в Палестинi Ешколь розпочав як сiльськогосподарський робiтник, але лiдерськi здiбностi ще замолоду зробили його одним із керiвникiв сiонiстських органiзацiй. 1920 року вiн разом з однодумцями створив кiбуц «Дганiя Бет». Спершу, подаючи приклад, поряд iз iншими працював на полях, але незабаром йому доручили бути скарбником поселення.

Тодi ж почалася активна участь Ешколя в полiтичному та економiчному життi єврейських поселень, яке призвело 1948 року до утворення держави Ізраїль. 1963 року Левi Ешколя обрали на головний державний пост у Ізраїлi — посаду прем’єр-мiнiстра, а також мiнiстра оборони. Вiдчуваючи неминучiсть широкомасштабних воєн, Ешколь створив уряд нацiональної єдностi й призначив головнокомандувачем армiї видатного бойового генерала Моше Даяна.

У червнi 1967 року розпочалася Шестиденна вiйна, що увiйшла до новiтньої iсторiї як зразок вiйськового мистецтва в сучасних умовах. Вiддавши iнiцiативу у веденнi бойових дiй в руки вiйськових, Ешколь зосередився на дипломатичнiй боротьбi з метою закрiпити успiхи вiйськових перемог, а також нейтралiзувати зусилля головного покровителя арабських держав — Радянського Союзу.

Сучаснi iсторики й полiтологи особливо вiдзначають таку рису Ешколя, як дипломатичний талант, умiння йти на компромiси. В умовах багатопартiйностi в Ізраїлi йому вдавалося знаходити спiльну мову навiть з опонентами. За допомогою рiзних компромiсних рiшень i домовленостей йому вдалося досягти блискучого успiху на парламентських виборах 1965 року.

26 лютого 1969 року, в зенiтi своєї полiтичної слави й могутностi, Левi Ешколь помер вiд iнфаркту.