Перейти до основного вмісту

Міф про «третю силу»

Ігор ЖДАНОВ: 33% громадян нашої країни хочуть бачити в українській політиці нові обличчя. Але...
05 листопада, 00:00
«КАДРОВИЙ РЕЗЕРВ» / ФОТО ОЛЕКСАНДРА КОСАРЄВА

Нещодавно впливовий американський експерт, президент неурядової організації «Проект перехідних демократій» Брюс Джексон зауважив, що, на його думку, три політичні сили України — Партія регіонів, Блок Юлії Тимошенко й «Наша Україна — Народна самооборона» дискредитували себе. В інтерв’ю «Главреду» пан Джексон заявив: «Взагалі, політичний клас в Україні не відбувся в плані пропозиції гідного уряду й добробуту українському виборцю. Я підозрюю, що українські виборці, як і іноземні спостерігачі, вже по горло ситі нескінченним і безнадійно егоїстичним політичним протистоянням провідних діячів. У Вашингтоні всі сходяться на думці, що всі три політичні партії себе дискредитували й що грудневі вибори нічого не вирішать». Нагадаю також, що раніше свою негативну думку з приводу указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради висловили екс-президент Польщі Олександр Квасневський і верховний представник Євросоюзу з питань спільної зовнішньої політики й політики безпеки Хав’єр Солана.

Важливою для українських політиків має стати думка Брюса Джексона щодо зовнішньої політики України. Він вважає, що місце України в світі залишатиметься невизначеним доти, доки на політичному олімпі нашої країни не виникнуть нові партії з європейським політичним чуттям. Таке твердження може свідчити лише про те, що українська політика потребує появи нових облич з новим баченням подальшого розвитку держави. Про що й свідчать, соціологічні опитування, що проводяться серед населення України й свідчать про повну недовіру й апатію до всіх політичних лідерів країни.

Ми поцікавилися в експертів «Дня»: чи можлива поява на вітчизняному політичному ринку «нової сили», або, як її ще називають у нас, «третьої сили»? Враховуючи заяву американського експерта й нинішню політичну ситуацію в України, цікаво дізнатися, якою ж є думка українських фахівців із цього приводу.

Володимир ФЕСЕНКО, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:

— Сьогодні в Україні ніхто не думає про реформування партійної структури. Усі думають лише про власні приватні інтереси та про майбутні парламентські й президентські вибори. Ніхто зараз не в змозі думати на два-три роки вперед, усі живуть нинішньою тактичною ситуацією. Що стосується терміну «третя сила», то це просто «дурня», тому що ніякого відношення до політології й науки він не має. Це термін маніпулятивний, по відношенню до кого може бути третя сила? На початку 2000-х рр. цей термін використовували проти влади Л. Кучми та його опозиції, намагаючись створити м’яку, конструктивну опозицію, яка б відтягла на себе голоси тих виборців, які вагалися. Як тоді, так і зараз ці спроби не вдалися. Тому коректніше говорити про нові політичні сили та проекти. Хоча водночас того ж таки Л. Черновецького або О. Тягнибока новими вважати не можна, в обох депутатських стаж нараховує декілька каденцій.

Єдине, де можна застосувати термін «третя сила», то це всередині самого «помаранчевого» табору, оскільки частина виборців уже розчарувалася й у В. Ющенкові, й у Ю. Тимошенко. Уперше суспільний запит на нову політичну силу з’явився, коли виникла «Народна самооборона» Ю. Луценка. Сьогодні таким доказом є президентський рейтинг А. Яценюка, що порівнявся з президентським рейтингом В. Ющенка. Ще одним реальним кандидатом тут виступає А. Гриценко. Що стосується В. Кличка, то він сам не зіграє, але в союзі з А. Гриценком у них є шанс. На відміну від «помаранчевого» електорату, на сході країни все інакше. Є розчарування в Партії регіонів, але немає альтернативи цій партії, тому люди або проголосують за В. Януковича, або взагалі не підуть на вибори. Узагалі ж, «новому обличчю» в політиці сьогодні мало мати рейтинг, треба ще володіти ресурсами й уміти захистити свій результат. Тому шанс потрапити до парламенту є в Л. Черновецького й О. Тягнибока.

Оновлення української політичної еліти відбуватиметься не лише зовні, але внутрішньо. У БЮТ зараз дуже слабка команда, але оновлюватися вона буде тільки після того, як Ю. Тимошенко стане президентом або сильним прем’єром. У ПР оновлення станеться в разі програшу останніх на виборах, тоді постане навіть питання про оновлення їхнього лідера. Що стосується оновлення всіх партій, то мало йти на вибори з відкритими списками. Насамперед мають змінитися лідери політичних сил, потім треба міняти саму форму й практику фінансування виборів, і неминучою є зміна принципу формування партійних списків. Узагалі, оновлення партійної структури в Україні лише починається, вирішальними будуть президентські вибори. Усе залежить від того, хто переможе на них, який політичний режим буде сформовано, вдасться відновити політичну стабільність чи ні, яка модель керованої демократії буде запропонована тощо. Але вирішальним чинником політичного оновлення є і буде нинішня економічна криза. Після президентських виборів стане запитаною демократична опозиція, хто зможе зайняти цю нішу, той і носитиме ім’я нової політичної сили.

Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій:

— Сам термін «третя сила» належить до 1990-х рр. Ми говоримо мовою минулих років, коли заявляємо про те, що Р. Богатирьова або А. Яценюк створять свої політичні проекти. А. Яценюк, до речі, піде на майбутні вибори в списку «Нашої України», оскільки в нього є електоральна підтримка, але немає матеріальних ресурсів. Кажучи про «третю силу», ми не можемо зарахувати сюди блок Литвина, бо це шарнірна політична партія, яка може працювати тільки на бонуси. Це «силонька», яка може примикати до якихось політичних сил, бо самостійно вона грати не в змозі, бракує тих-таки сил. Тому коли вживається слово «третя сила», то йдеться про альтер-еліту, що може прийти на зміну наявним партіям. У сучасній українській владі можна виділити три сили — це Партія регіонів (В. Янукович), Блок Юлії Тимошенко (Ю. Тимошенко) й Президент (В. Ющенко, «Наша Україна» тощо). І хоч би що там казали про Президента, право вето він має. Усі інші політсили — це масовка, андерклас.

Чому ж є запит на альтер-еліту, а з’явитися вона не може? Тому що всі хочуть, щоб з’явилися нові обличчя, але коли проводиться соцопитування, то виявляється, що результат А. Яценюка, А. Гриценка й інших відповідає реальному запиту на появу цих облич. Коли ми говоримо про «третю силу», відразу виникає інше питання: чи варто чогось чекати від дострокових виборів? Ні, не варто! Від виборів можна чекати лише певної корекції партійно-політичної системи України. Оскільки вона вже твердішає, Партія регіонів — це константа. Що сприяє, а що не сприяє появі нових сил на партійному ринку України? Тривідсотковий бар’єр цьому явно сприяє, на відміну від ресурсних можливостей, регіональної влади, клієнтських мереж, що виступають для нових партій обмеженнями. Тому можна передбачити, що до майбутнього парламенту потраплять партія Л. Черновецького, ВО «Свобода» та «Єдиний центр».

Як відбуватиметься формування альтер-еліти? Сьогодні треба чітко розуміти, що була кучміська еліта, посткучміська еліта, тепер помаранчева й з’являється постпомаранчева еліта. Я думаю, що нова еліта формуватиметься всередині наявних нині партій. Для цього слід відмовитися від закритих списків і «лікувати» інформаційний простір нашої країни. Бо те, що сьогодні відбувається в медійному полі України, — це цілковита вакханалія, яка не сприяє появі нових осіб у політиці. Крім того, споживче зростання в економіці, що впливало на нашу політику, закінчилося. Тепер ми вступаємо в період серйозних економічних змін, отже, з’явиться нова «кровоносна» система політики, нові ресурси, що сприятимуть появі моральних рис у політиці. Сьогодні наша країна переживає такий період, коли основні політичні сили безсилі запропонувати щось нове, а так звані нові сили не спроможні конкурувати зі сталими політичними партіями. Загалом, партійна система істотно може змінитися лише після президентських виборів, коли багато чого стане на свої місця. Хоча якщо політична ситуація й надалі ускладнюватиметься, нас чекають кардинальні зміни, як це було в 2002—2004 рр.

Ігор ЖДАНОВ, президент Аналітичного центру «Відкрита політика»:

— Суспільство вже втомилося від протистояння основних політичних гравців, зокрема, біло-блакитних і помаранчевих. Спираючись на соціологічні дані, 60% наших громадян вважають це протистояння шкідливим для України, а 33% хочуть, щоб в українській політиці з’явилися нові обличчя. Це свідчить про спад емоційного запалу серед суспільства після подій 2004 року. З практичної сторони, стає зрозумілим, що народ не бажає більше ідеологічно підтримувати існуючі політичні партії. Якщо в 2006 — 2007 рр. суспільство не уявляло собі неприродних коаліцій типу НУ-НС і ПР, або БЮТ і ПР, то сьогодні громадяни згодні на будь-які коаліції, аби парламент працював і приймав закони.

Нинішня політична ситуація говорить про необхідність появи «третьої сили» як альтернативи іншим політичним силам. А такої сили, яка б змогла скласти конкуренцію і помаранчевим, і біло-блакитним, сьогодні в Україні немає. Новою силою не можуть бути ні Раїса Богатирьова, ні Анатолій Гриценко, ні Арсеній Яценюк, ні Леонід Черновецький. Для цього треба мати не лише доступ до СМІ, але й добре організовані партійні структури. Тому що набрати 3% на виборах недостатньо, треба ще зуміти захистити свій результат. Взагалі, сьогодні в Україні формується не двопартійна система, а система «два плюс». Тобто, будь-яка третя сила, яка пройде в парламент, приречена бути сателітом якоїсь із політичних сил або бути опозицією.

Юрій ЯКИМЕНКО, директор політико-правових програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова:

— У першу чергу треба розуміти, що таке «третя сила» (або «нова сила»). Якщо ми говоримо «третя сила», то це означає, що в нашій країні існує двопартійна система. Як відомо, в її основі лежить суспільно-політичний, регіональний, електоральний поділ громадян нашої держави. На мій погляд, цей поділ буде зберігатися ще досить довго. Тому «третя сила» як змістовна альтернатива повинна зняти це протиріччя в Україні, запропонувавши спільний національний проект. Але проблема в тому, що цієї «третьої сили» в Україні немає, і хоч щоб там говорили про блок Литвина — він не тягне на роль альтернативної сили в нашій країні. Спираючись на соціологію, треба зазначити, що виникає певний парадокс: із одного боку, наші громадяни хочуть появи «третьої сили», а з іншого — вони вважають, що ця сила повинна мати певний політичний досвід. У цілому, для майбутнього парламенту «третя сила» не буде мати великого значення, але громадяни України повинні оцінити її спроможність доводити й захищати свою думку, від цього і залежить перспектива нових політичних сил.

Сергій ТАРАН, політолог, голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір»:

— «Третя сила» — це політтехнологічний термін, який почав використовуватися для того, щоб у нових політичних проектів з’явилося привабливе гасло. Основні політичні гравці, в свою чергу, будують власну політичну кампанію на гаслах «свої» та «чужі», таким чином поділивши населення України на дві частини. І ці дострокові вибори в цьому плані не будуть виключенням, тому що, коли є «свої» та «чужі», будувати виборчу кампанію дуже легко. Ю. Тимошенко буде говорити, що в Україні існує змова олігархів — ПР і НУ-НС, В. Ющенко про змову антиукраїнських сил — ПР і БЮТ, В. Янукович про існування «помаранчевих» — БЮТ і НУ-НС, і всі будуть закликати своїх виборців протистояти одне одному. А для всіх тих, кому набридло постійне протистояння в Україні, придумали привабливе гасло під назвою «третя сила».

Щоб «нова сила» змогла потрапити в парламент, треба зробити три речі. По-перше, зібрати 3% голосів — як не дивно, але це сьогодні зробити найлегше. По-друге, мати час: на відміну від російського електорату, український електорат дуже консервативний, він не піддається адміністративному впливу. Втретє, вміти захисти свій результат після виборів, а зробити це «третім силам» буде дуже важко, адже треба мати постійних спостерігачів, вигравати суди тощо. Тому серед усіх потенційних претендентів попасти в парламент має шанс Л. Черновецький, який використає «київські технології» в найбільш депресивних регіонах по всій Україні та зуміє після виборів домовитися з владою.

Задля появи справжніх нових сил в українській політиці потрібно проводити конституційні зміни. Вводити новий закон про вибори, де можна, наприклад, застосувати таку практику, як обрання депутатів не більше як на два терміни, скасування депутатської недоторканності, введення прозорості у стосунках між владою та бізнесом. Нові політичні проекти мають шанс на успіх тільки в тому випадку, якщо вони будуть побудовані не на політичних принципах, а на громадянських підставах. В цілому, змінити політичну ситуацію в Україні зможе тільки нове покоління, яке може з’явитися десь у середині наступного десятиліття. На цих дострокових виборах такі зміни точно не можливі.

Віталій КУЛИК, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства:

— Проблемою для «третьої сили» в Україні може стати атака політичних «клонів». Можна передбачити, що на нинішніх виборах може з’явитися безліч політичних партій, блоків, метою яких буде «відхоплення» 0,1% — 0,5% голосів виборців від основних політичних гравців. Такі «клони» планують організувати як БЮТ, так і ПР. У результаті появи таких «кишенькових» партій можуть постраждати так звані треті сили. Для того, щоб «третя сила» змогла отримати певну кількість голосів, вона повинна зуміти каналізувати протестне голосування, знайти свою нішу й дати ексклюзивну, актуальну пропозицію, яка є зрозумілою для населення. Чи можуть зробити це сьогодні нові політичні сили в Україні? Ні! Протестне голосування, наприклад, за Л. Черновецького, або А. Гриценко, є проблематичним, окрім цього, вони неспроможні запропонувати ексклюзивну ідею і знайти свою нішу. Якщо розглядати організаційну можливість «третіх сил», то вона теж є слабкою. В цілому, на цих виборах нам слід чекати, що всі партії та блоки будуть рятувати нашу країну від політичної та економічної кризи, а, як наслідок, виборча кампанія знову буде популістською.

Говорячи мовою політичної футурології, «третя сила» повинна забезпечити кардинальну зміну політичної еліти. Тому що збільшується недовіра з боку населення до всіх партій та блоків. З 1994 року в Україні постійно ростуть відсотки тих, хто голосує проти всіх. Усі політичні проекти в Україні є «нащадками» колишньої КПРС, тобто, партії формують свої списки за принципом «свої — чужі» та «великого гаманця». Оновлення політичних партій та поява нових лідерів не відбуватиметься до того моменту, поки в парламенті будуть захищатися інтереси фінансово-промислових груп. Справжня «третя сила» може з’явитися при наявності чіткого усвідомлення активною частиною громадянського суспільства того, що нині існуючі політичні сили не захищають інтереси широких кіл населення. Або, коли ситуація з постійними виборами остаточно набридне населенню, тоді в суспільстві сформується політична платформа, на якій і зможуть з’явитися альтернативні політичні сили.

Олег КИЛИМНИК, експерт Центру політичного консалтингу:

— Говорити про існування «третьої сили» можна двома способами. Перший із них — визнати, що в нашій країні «третя сила» відсутня як така. Тому що у жодної політичної сили, яка позиціонує себе як «нова сила», немає ідеологічної основи. Другий підхід — говорити про формальне існування «третьої сили». А таких в нашій країні вже багато. Після проведення дострокових парламентських виборів певна частина з них попаде до парламенту і матиме змогу відстоювати свою позицію за парламентською трибуною. Та партія, яка стане першою серед «третіх сил», матиме реальну змогу формувати серед них майбутню альтернативу існуючим партіям. В цілому, наступна виборча кампанія матиме раціональний характер. Не думаю, що існування розвинутої регіональної партійної організації стане запорукою перемоги на виборах. Перемогу отримають ті, хто матиме професіональних PR-менеджерів, тому що ця виборча кампанія дуже швидкоплинна. Чим більше буде представлено партій у Верховній Раді, тим краще буде для суспільства, адже це в перспективі може відкрити шлях для розвитку новому політичному процесу в нашій країні.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати