«Міф про єдину команду Майдану пішов у минуле»

Отже, депутати поїхали «до морів», парламент закрили до осені. У країні політичне затишшя — саме час підбивати підсумки політичного сезону, що завершується.

Якщо описувати нинішню політичну ситуація в двох словах, то вона виглядає приблизно так. План «Юля до июля» наказав довго жити. Тимошенко не вдалося відправити у відставку, проте провалено її бюджет. Коаліція так і залишилася недієздатною. Всі спроби змінити Конституцію закінчилися «пшиком». Політичну кризу, що в’яло тече, законсервували до осені. І жирною крапкою політичного сезону став пафосний з’їзд ЄЦ — формальним лідером парламентського «болота» залишився Ігор Кріль.

Очевидно, що спроби переформатувати коаліцію і відправити уряд у відставку робитимуться і восени. Але, на думку політичних експертів, нинішній політичний пат збережеться до президентських виборів. Хоч, як демонструє життя, українська політика непередбачувана і непрогнозована. Восени все ще може змінитися.

Ми попросили експертів «Дня» підбити підсумки цього політичного сезону:

Олег МЕДВЕДЄВ , політтехнолог, євроатлантист, радник прем’єр-міністра України:

— Мабуть, головний підсумок минулого політичного сезону — переформатування політичного поля. Міф про єдину команду Майдану пішов у минуле. Віктор Ющенко завершив свій дрейф у бік Регіонів, який він почав ще 2005 року, коли підписав меморандум про співробітництво з Януковичем.

Він заснував принаймні тактичний союз з Партією регіонів. Ющенко більше не учасник демократичної коаліції БЮТ і «Нашої України». На основі президентської вертикалі фактично створена широка коаліція — від секретаря РНБО Раїси Богатирьової (яка, за її ж визнанням, проводить на цій посаді політичну лінію партії) до губернаторів (яким не можна й ніколи відвідувати засідання Кабінету Міністрів, але які зобов’язані за президентською вказівкою прибути на Говерлу).

За допомогою цієї коаліції Ющенко, безумовно, укріпив свою політичну вагу. Вона, звичайно ж, менша, ніж була в Леоніда Кучми, але набагато більше, ніж належить Вікторові Андрійовичу згідно зі зміненою Конституцією 2004 року. Але перемога ця піррова. Вже до кінця осені всім стане зрозуміло, що Ющенко, кажучи американською політичною термінологією, — «кульгава качка». Термін його президентства добігає кінця. Ющенко категорично не може бути обраний на другий термін. І це вже всім очевидно, можливо, крім нього самого. І тут виникає питання передання влади. Усвідомлено чи ні, але, на моє переконання і виходячи з мого професійного аналізу, Секретаріат Президента працює на майбутнє президента Януковича.

Наймогутніша інформаційна війна проти уряду, звичайно ж, сприяє деякому падінню рейтингу Юлії Тимошенко, але це падіння супроводжується фактично нівелюванням рейтингу самого Президента. Протягом півроку рейтинг Ющенка впав, за різними оцінками, вдвічі, а то й утричі й не залишив йому жодних шансів на обрання на другий термін.

Наступна важлива тенденція полягає в тому, що безпощадна боротьба Президента з Тимошенко, як самоціль або, якщо хочете, як акт помсти, призвела до десакралізації влади, яка особливо загрозливо виглядає на тлі тези, що постійно транслюється в Україну, про божественне походження влади Путіна і Медведєва.

У цих умовах російська патологія українцями нерідко сприймається як норма, а своєрідне просування України до європейської політичної культури, навпаки, розглядається як патологія. На цьому фоні в Україні, і це підкреслюють усі соціологи й політологи, зростає дуже небезпечний попит на «жорстку руку». Єдиною гарантією того, що цей попит не буде реалізований, є різні симпатії регіонів України. І це не дозволить у нас з’явиться власному Путіну.

Третя важлива тенденція, що в тих політичних умовах, які склалися в Україні, відсутні будь-які, навіть мінімальні, умови для проведення необхідних і важливих стратегічних реформ. Країною керує уряд меншості, який не має достатньої парламентської підтримки і до якого в опозиції перебуває не лише найбільша фракція в парламенті, але й глава держави, який є союзником Партії регіонів у боротьбі з урядом.

На жаль, ця патова ситуація не зможе бути вирішена раніше, ніж минуть президентські вибори. На сьогодні це цілком очевидно.

І остання важлива тенденція, яку потрібно відзначити за підсумками політичного сезону, що завершується, — це погіршення міжнародних позицій України. Багато західних політиків вважають, що для Ющенка пріоритетнішою є внутрішньополітична боротьба з урядом, ніж внутрішньополітична стабільність, необхідна для отримання ПДЧ. Додайте до цього приголомшуючу протидію Росії. Усе це разом практично позбавляє Україну шансів отримати ПДЧ у грудні. А це означає, що Україна стає все більш беззахисною перед економічною, енергетичною, політичною інформаційною агресією з боку Російської Федерації.

Віктор ПУШКІН , професор, директор Інституту гуманітарних проблем Національного гірничого університету (Дніпропетровськ):

— Про підсумки минулого політичного сезону найкраще каже ситуація в країні, а вона дуже невтішна. На сьогодні Україна має незбалансований бюджет і повну незрозумілість з цінами на газ, які, за прогнозами експертів, наступного року можуть збільшитися вдвічі. До цього потрібно додати відсутність ефективної системи управління в країні і перманентне політичне протистояння. У такій ситуації депутати Верховної Ради закривають сесію і йдуть у відпустку, отримавши на оздоровлення по 50 тисяч гривень і безкоштовні путівки. Подібне відношення до стану справ у країні можна назвати аморальним. Тим часом, жителі України страждають від жахливого зростання цін на продукти харчування і розгулу інфляції. Кажуть, що становище повинен виправити прекрасний урожай, доспілий у нинішньому році. Але його ще потрібно зібрати й продати з вигодою для сільгоспвиробників. У цьому є великі сумніви, оскільки в управлінні країною немає порядку. Так чи інакше, але, не вирішивши найнасущніші проблеми для країни, наші політики «умили руки». Самому уряду надали можливість попрацювати до кінця відпусток, адже відставка Кабміну означала б необхідність формування нової коаліції і дострокові вибори. Пристрасті з цього приводу, як можна прогнозувати, закиплять восени. Адже коаліція з юридичного погляду вже не існує. Це зрозуміло й без Конституційного Суду. Гадаю, що навесні наступного року повинні відбутися чергові дострокові вибори до парламенту, які плавно переростуть у президентську кампанію. Її перспективи туманні. Розраховувати на те, що створення «Єдиного центру» змінить ситуацію в країні, на мій погляд, не доводиться. Такі партії з чиновників створювали ще за часів Л. Кучми, але це нічого не дало. «Єдиний центр» лише призведе до розколу «Нашої України» і зниження потенціалу пропрезидентських сил. Ще раз підкреслю, що підсумки політичного сезону надто невтішні. Більше того, можливо, це був найневдаліший політичний сезон за всі роки незалежності України.

Сергій БЄЛОШИЦЬКИЙ , кандидат історичних наук, м. Хмельницький:

— Зовнішньому («телевізійному») спостерігачу політичного життя, який не допущений до «кухні» вітчизняної політики, надто важко давати правильнi оцінки тим або іншим подіям внаслідок недостатності закулісної інформації. Проте поверхневий аналіз політичного сезону, що завершується, дозволяє зробити висновки, що в ньому є свої переможці й переможені.

Серед політичних сил до табору переможців можна з упевненістю віднести БЮТ. Незважаючи на неймовірний тиск на нього з усіх боків, блоку вдається здійснювати виконавчу владу і, зберігаючи опозиційну риторику, утримувати під контролем своє електоральне поле. Успіх БЮТу і його лідера Ю. Тимошенко, в умовах гострої соціально-економічної кризи, можна пояснити різними причинами, але не в останню чергу — відсутністю професійного й адекватного опонування з боку конкурентів.

Значно гірше справи йдуть у НУ-НС. Пропрезидентський політичний проект, вичерпавши свій змістовний ресурс, тріщить по швах. Рятує ситуацію те, що ця політична сила поволі підготувала українське суспільство до свого неминучого заходу і перспектив перетворитися в політичного карлика (сировина для блокування на наступних виборах).

Однозначно лідером у таборі тих, хто програв, залишається Партія регіонів. Ця політична сила із, здавалося б, невичерпними фінансовими і організаційними можливостями стрімко провінціалізується. Абсолютно безвільна публічна позиція, схильність до сепаратних методів розв’язання питань, внутрішньофракційні непорозуміння, «дивні» маневри Р. Ахметова і Р. Богатирьової, «розмиття» іміджу В. Януковича, байдужість до проблем центральної і західної України призвели до того, що Партія регіонів втрачає привабливість навіть для своїх традиційних адептів.

Блок Литвина може зарахувати поточний рік собі в актив, однак харизми й хитромудрості її лідера все одно недостатньо для перетворення цієї політичної сили в глобальний український проект.

КПУ, маючи прекрасний фактологічний матеріал для бичування існуючого режиму, продовжує перебувати в конформістській ніші, і може повторити долю СПУ і ПСПУ.

Аналіз результатів політичного сезону в розрізі гілок влади дає наступні результати:

Президент України В. Ющенко продовжує дрейфувати в напрямі власної соціальної маргіналізації. Його зовнішньополітичні та внутрішньополітичні ініціативи свідчать про його значний відрив від реальних проблем українського суспільства. У свою чергу, суспільство привчилося іронічно ставитися до свого Президента як «весільного генерала» або «англійської королеви», яка «править, але не управляє», про що свідчать низькі рейтинги В. Ющенка і високий рiвень його ізоляції від спілкування з демосом.

У політичному сезоні, що закінчується, Президенту України вдалося стабілізувати свою присутність у системі державної влади, однак у цьому, очевидно, велика заслуга голови його Секретаріату В. Балоги. Іноді складалося враження, що саме цей політик тримає у своїх руках долю наступної президентської кампанії, однак, гадаю, це перебільшення, викликане особливостями самопіару високопоставленого чиновника.

Вельми гідно тримала удар Ю. Тимошенко. Очолюючи не найефективніший уряд і проваливши свої основні передвиборчі обіцянки, вона змогла зберегти за собою статус головного претендента на посаду глави держави на наступних президентських виборах. Ю. Тимошенко вдалося підтримувати видимість емоційного контакту з масами і зберегти достатню дисципліну в лавах соратників.

Про парламентаризм у сезоні, що закінчується, говорити важко. Пропрезидентськими політичними силами було докладено немало зусиль, щоб довести некорисність цього органу влади. Парламент блокований. Його спікер А. Яценюк переживає момент найвищого тріумфу особистої кар’єри, можливо, розглядаючи себе як одного з наступників В. Ющенка.

Абсолютно очевидно, що наступний сезон пройде під знаком президентських виборів. Можна передбачити, що основна боротьба розгорнеться між Ю. Тимошенко та антитимошенківською коаліцією, яка об’єднає велику частину прихильників діючого Президента і ядро Партії регіонів. Це угруповання висуне цілу низку основних, запасних і відволікаючих кандидатів, серед яких, можливо, будуть В. Ющенко, А. Яценюк, Р. Богатирьова, В. Янукович, Ю. Луценко та інші. Однак повторюся, що грамотно аналізувати й прогнозувати ситуацію неможливо без посвячення в існуючі кулуарні домовленості політиків вищого рангу.

На завершення хочеться вкотре констатувати, що активність політикуму загалом приносить дуже мало користі соціуму. Реальний життєвий рівень середнього українця падає, а населення продовжує вимирати.

Антін БОРКОВСЬКИЙ , політолог, м. Львів:

— Якщо говорити про закінчення політичного сезону, він так і не приніс наразі повторних перевиборів до Верховної Ради України. З іншого боку, остаточною стала неможливість об’єднання цілей і поглядів Юлії Тимошенко і президентської команди. Цілком увиразнилася позиція Віктора Балоги і закарпатської команди. Віктор Андрійович поступово почав готуватися до президентських виборів у свій спосіб і сподівається встигнути, можливо, на президентський експрес, а для цього йому досі бракувало машиніста, команди на перонах. Як з’ясувалося, навіть в останній момент можна спробувати зібрати таку команду.

Ознаменувався цей політичний сезон покращанням стосунків з Польщею. Тому що дуже довго співпраця між нашими країнами була дещо занедбана, і відповідальність за це, безперечно, лежить на попередніх урядах. І лише зараз глава нашого уряду здійснила візит до Польщі. Водночас не менш активно посилилася кулуарна співпраця з Російською Федерацією, і, на жаль, можна говорити про те, що кулуарні домовленості знов починають потрошку визначати розвиткові пріоритети України: йдеться про можливість залежності євроатлантичного вектору від енергетичної складової. Водночас позитивом є, безперечно, входження нашої країни до Світової організації торгівлі, що додає президентові стратегічних плюсів у подальшій оцінці президентства.

Спроба відправити уряд Юлії Тимошенко у відставку засвідчила в основному те, що вона є значно більш компромісною фігурою, ніж намагається показати. Завданням її політичних опонентів було якраз не відправляти прем’єр-міністра у відставку, а залишити її максимально на політичній видноті для того, щоб у разі розгортання осіннього сценарію — інфляційного чи ще якогось іншого був винуватець цього і він міг гордо піти у відставку. З іншого боку, це є доказом того, що лідер Партії регіонів Віктор Янукович все-таки хоче бути прем’єром і не збирається відходити від активної політичної боротьби, що у самому донецькому оточенні з’явилася різновекторна боротьба і різновекторні течії. І це також означає, що Янукович і Тимошенко не поступляться і будуть максимально поляризувати себе. А домовленість між цими двома політичними силами може стосуватися хіба боротьби проти Віктора Ющенка, щоб у подальшому зустрітися у двобої. Але якщо Президент почне відбиватися за допомогою «Єдиного центру» і його структур, з’явиться предмет для розмов, а Юлія Володимирівна виглядатиме як певний політичний агресор, тож у цьому разі симпатії, зокрема, на Галичині, можуть перейти на бік чинного Президента України.

НУ-НС зараз переживає не найкращі часи. Головним питанням буде визначення системи політичних пріоритетів і лояльності всередині блоку. Не виключено, що вся їхня спільна боротьба лишиться тільки за умови збереження парламентської коаліції, позаяк, як я говорив вище, суперечки в підготовці до президентської кампанії між Ющенком і Тимошенко продовжуватимуться за своїм сценарієм. «Наша Україна» має визначитися з позицією, чи вона готова залишитися президентською партією і переформатувати систему вартостей, водночас «Народна самооборона» і провальні для неї вибори у Києві є свідченням того, що політичний проект не зумів розгорнутися на повну. Враховуючи заповіданий радикалізм і реальні недієві кроки, я не вважаю, що їм найближчим часом вдасться подолати негативне сальдо нерозуміння суспільства. Це означає, що вони можуть перетворитися на допоміжну силу. Усе залежатиме від того, чи вони погодяться продовжити політичний курс на інтеграцію з БЮТом, чи все-таки в контексті президентських виборів «Народна самооборона» триматиме президентський штандарт. Наразі заповідається про більшу ймовірність інтеграції з блоком Юлії Тимошенко. На мою думку, що під час дострокових виборів про спільний фронт «Нашої України» і «Нашої самооборони» вже б не йшлося.

Швидше за все, можливість дострокових виборів бачу навесні 2009 року. Може змінитися склад коаліції — за участі сили Володимира Литвина, яка може оновити і «підфарбувати» коаліцію. Можливо, свідченням того є вкрай обережна нинішня позиція комуністів. Ліві уникатимуть якихось гострих кроків, тим більше, що замороження української інтеграції до євроатлантичних структур було прийнято в консенсусі й на рівні Тимошенко, і на рівні того самого «Єцу». Остання заява Ігоря Кріля, що ми все- таки почекаємо, коли нас НАТО запросить, є свідченням цього. Також уряд хоче підготуватися до енергетичної кризи, яка восени може прийти в Україну і наслідки якої насправді невідомі. У будь-якому разі населення асоціюватиме свої чималі витрати на пальне та газ із урядом пані Тимошенко.

Володимир ФЕСЕНКО , голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:

— Найточніше визначення нинішньої політичної ситуації — це нічия. З безглуздя, з безвихiдностi політичних дій тих, хто представлений у ВР. Більше того, це нічия, внаслідок якої програють усі. Ніхто не виграє.

Хіба що можна прослідити окремі тактичні виграші. Ющенко виявився успішнішим, ніж Тимошенко в блокуванні її дій, у впливі на різні державні інститути. А Тимошенко, як і регіонали, останнім часом виявилися успішнішими в електоральному значенні, щодо публічної підтримки. Хоч у цьому плані проблеми простежуються у всіх. Усе більше людей розчаровуються у всіх політичних силах.

Політичне слово, яке найточніше визначає суть політичних процесів, — це «блокування». Блокування, внаслідок якого практично не працює ВР. Принаймні більше блокують один одного наші парламентарії, ніж видають на гора якісь результативні законодавчі рішення. Взаємним блокуванням займаються всі провідні політичні сили. І, очевидно, внаслідок взаємного блокування й гальмується конституційний процес. Причому, блокувати навчилися дуже ефективно. Президент спробував провести свою конституційну реформу, її по суті заблокували: з одного боку провідні парламентські сили, в особі Партії регіонів, з іншого — поставив обмеження КС. Спроба провести свою конституційну реформу БЮТ і ПР наткнулася на блокування з боку Секретаріату, які знайшов ключики й до деяких впливових фігур у Партії регіонів. У результаті — суцільна нерезультативність, яка є наслідком ось цього взаємного тотального політичного блокування. По суті, політичний процес у країні топчеться на місці, все більше й більше провалюючись у трясовину взаємних обвинувачень, взаємного блокування і з’ясування стосунків, що ні кому не йде на користь, у тому числі i їм самим.

Хто програв, а хто виграв за підсумками цього політичного сезону? Формально можна прослідити посилення кожного. Якщо казати про Тимошенко, то провал плану з її відставки сприяв і символічному й реальному посиленню позицій її уряду. Принаймні на кілька місяців вони себе забезпечили. Більше того, вони мають моральну перевагу.

Як і в спорті, в політиці будь-яка поразка збиває бойовий дух, з’являються деякі комплекси: якщо зараз програли, де гарантії, що завтра вийде. І Тимошенко формально виграла за підсумками сезону, залишившись при влади, але вона програє електорально (рейтинг знижується). Їй не вдалося повною мірою забезпечити ефективність дій свого уряду, насамперед через те, що на різних рівнях системи державного управління заважає Секретаріт, а з іншого боку — немає повноцінної законодавчої підтримки Ради.

Ющенко показав, що він має найбільший вплив на систему державного управління. Десь у більшій мірі, десь — у меншій, але він має більше впливу на державну машину, ніж Тимошенко. Тим самим він показав, що він не такий уже й слабкий Президент. Пригадаємо обвинувачення Тимошенко, що, мовляв, Ющенко зараз слабший, ніж британська королева. Суто церемоніальна фігура. Виявилося, що ні.

Але рейтинг Ющенко знижується і поки що не видно якоїсь контргри, на чому б він міг відновити свою популярність, свій публічний вплив. І в цьому плані від боротьби з Тимошенко він може більше програти, ніж сама Тимошенко. Якщо казати про Януковича, то для Регіонів невдача з відставкою уряду — це найсерйозніша поразка. Поразка пов’язана з тим, що, виявилося, у них немає союзників. Усі можливі потенційні союзники, від комуністів до Балоги, з різних причин відмовилися грати в їхню гру з відставкою уряду Тимошенко. І регіонали залишилися віч-на-віч самі з собою. Провалилися плани і з конституційною реформою. Тобто є ланцюжок поразок продовжується. Але єдиною втіхою для ПР є те, що вони за останні два-три місяці є єдиною великою політичною силою, в якої зростає рейтинг. Хоча, якщо порівнювати з тим, що вони втратили наприкінці минулого — початку нинішнього років (а втратили вони тоді понад десять відсотків), то надбавка за останні три місяці три-чотири відсотки, звичайно, не компенсує всіх втрат.

Щодо перспектив, то восени може бути повторена спроба відставки Тимошенко. Противники Тимошенко не заспокояться, для них стратегічна мета — усунути її від влади — не знята з порядку денного. Інша річ, що, очевидно, їм логічніше змінити тактику, тому можуть бути спроби атакувати Тимошенко в інших формах, з іншого боку, на іншому полі. Наприклад, восени може знову бути поставлене питання про юридичний статус коаліції. КС не дав поки що остаточної відповіді на це питання. Два звернення відхилені через процедурні мотиви, але одне поки ще не розглянуте. Нібито тут залишаються певні шанси. З іншого боку, може бути продовжений процес стікання депутатів із коаліції. Можливо, будуть зроблені дії для зміни ситуації у фракції НУ-НС, яка є слабою ланкою в нинішній коаліції. Можливо, буде спроба внутрішнього розколу цієї фракції.

Нарешті, може бути зроблена спроба реанімації конституційного процесу. Ми вже побачили презентацію конституційного проекту від Регіонів, гадаю, і БЮТ представить свій проект (можливо, вони знову спробують порозумітися з регіоналами). Ну й нарешті, можливо, буде представлений проект від Національної конституційної ради. І, можливо, восени ми побачимо черговий тур спроб просунути свою конституційну версію.

Тобто варіантів розвитку подій досить багато. Одне можна сказати точно — осінь буде неспокійною.

(Продовження опитування читайте в наступному номері)