Міфи про НАТО

Думка українців про вступ країни до Н АТО продовжує залишатися неоднозначною, хоч можна говорити про серйозний рівень масової підтримки вступу країни до Альянсу. Як свідчать дані всеукраїнського представницького опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» та компанією «Тейлор Нельсон Софрез Україна» з 27 листопада по 5 грудня (опитано 1200 осіб), 41,5% опитаних негативно ставляться до ідеї вступу до НАТО, 32,3% — позитивно. Але при цьому 26,2% респондентів складно визначити свою позицію, тому подальша тенденція анти- чи пронатовських настроїв залежатиме від саме цієї групи. Віковий і регіональний зрізи учасників опитуванн я показали, що найбільш жорсткими противниками інтеграції України в Альянс є представники старшого покоління (55 років і старші), а також жителі АР Крим, Східного, Північно- Східного і Південно-Східного регіонів, де щодо НАТО негативно налаштовані понад 50% населення.

Серед основних страхів противників НАТО — «це може втягнути Україну у воєнні дії НАТО» (так вважають 42,2%) тих, хто проти членства в Альянсі, на другому місці — що «це вимагатиме від України значних додаткових коштів» (35,3%), далі йдуть «пацифістські» і «націоналістичні» причини — «Україна має бути позаблоковою державою» (25,3%) та «в Україні господарюватимуть іноземці й іноземний капітал» (20,3). Близько 17% переживають, що вступ України до НАТО «зіпсує відносини з Росією».

Коментуючи на «круглому столі» у «Дні» дані соціологів, директор Інституту Євро-Атлантичної співпраці, народний депутат і екс-міністр закордонних справ Борис Тарасюк висловив думку, що основними причинами страху українців перед НАТО є стереотипи, що сформувалися у старшого покоління країни протягом періоду радянської влади, і брак об’єктивної інформації про Альянс і співпрацю з ним України. На думку Б. Тарасюка, версії про те, що вступ України до НАТО негативно позначиться на добробуті наших співгромадян і розвитку економіки, і що українських солдатiв примусять брати участь у воєнних операціях блоку — не більше ніж міфи, породжені «комуністичною» та «російською» пропагандою і все тією ж відсутністю інформації. В останньому, очевидно, можна дорікнути державі, яка, декларуючи курс на євроатлантичну інтеграцію України, не потурбувалася про достатню популяризацію зовнішньополітичних прагнень країни й аргументи на їхню користь. «Стереотипи, не маючи як альтернативу достовірної інформації, поширюються в суспільній свідомості, і це відображається в опитуваннях громадської думки», — сказав Б. Тарасюк. На думку народного депутата, «членство в НАТО жодним чином не призведе до збільшення бюджетних витрат на оборонні цілі». Аргументуючи свiй по гляд, гість «Дня» навів приклад Польщі як найбільш схожої з Україною за своїм потенціалом країни серед інших нових членів НАТО. Членський внесок Польщі — 40— 50 млн. доларів на рік. На думку Тарасюка, внесок України «буде або в цих межах або на $10 млн. більше». А щодо витрат на оборону, то, інформує екс-міністр закордонних справ, існує рекомендація, що витрати на оборону членів Альянс у мають становити близько 2% ВВП країни. Витрати на оборону України минулого року становили 1,25% від ВВП. Це зважаючи на наявність рішення Верховної Ради, що вони повинні становити не менше 3% (рішення приймали поза контекстом можливого членства в НАТО як об’єктивну потребу наших Збройних сил, нашої національної безпеки). «Тобто, — продовжує Б. Тарасюк, — нам слід збільшити витрати на оборону менше, ніж удвічі, що цілком відповідає нашим власними потребам». При цьому треба враховувати, що членство в системі колективної безпеки, як свідчить досвід, приводить до зменшення витрат кожного окремого учасника системи на оборону, оскільки всі витрати розподіляють між усіма членами блоку.

Розвінчуючи стереотип «Україна вступить до НАТО, і наші діти можуть піти воювати до Іраку або Афганістану», Б. Тарасюк повідомив, що рішення про участь національних ЗС у воєнних операціях блоку кожна країна приймає самостійно. Крім того, всі рішення в НАТО приймаються лише повним консенсусом, і найменша країна може заблокувати «застосування сили». Наприклад, у воєнній операції в Афганістані, схваленій Радою Безпеки ООН, взяли участь тільки деякі країни НАТО. Тобто участь членів НАТО у воєнних операціях Альянсу не є автоматичною, якщо це не відповідає національним інтересам країни, — підсумував народний депутат.

У зв’язку з цим не зайвим буде також пригадати досвід Норвегії, про який «Дню» розповів посол цієї країни в Україні. Він повідомив, що серйозні іноземні інвестиції в інфраструктуру держави були пов’язані саме зi вступом Норвегії до блоку. Серед інших переваг такого членства — можливість модернізувати українську армію з допомогою накопиченого протягом багатьох років досвіду «натовських» держав і впровадження передових технологій управління, підвищення ролі і значущості України на міжнародній арені, її наближення до високорозвинених ринків, поштовх до внутрішніх перетворень у країні, пов’язаний із необхідністю виконати низку зобов’язань і рекомендацій, спрямованих на демократизацію держави. До речі, саме такі аргументи на користь євроатлантичної інтеграції України вказали у вищезгаданому соціологічному дослідженні більшість її прихильників.