МIЙ РIК — МIЙ «День»-2009

Продовжуємо публікувати відповіді на запитання нашої традиційної новорічної анкети. Вона складається з п’яти запитань:

1. Традиційно: ваш особистий рейтинг знакових подій в Україні та світі за 2009 рік. Які з них зі знаком «плюс», а які — зі знаком «мінус»?

2. Як, на вашу думку, за останній рік змінилися Україна та українці? Що змінилося конкретно (сподіваємося, на краще) у вашому житті: що нового дізналися? Що побачили? Чого досягли?

3. Хто для вас «Людина року»?

4. Декілька слів про себе і про ваш «День». Які теми, автори, публікації, знімки, акції зі сторінок «Дня» 2009 року вам найбільше запам’яталися і чому?

5. Ваш тост-афоризм (як варіант — малюнок) для великого родинного кругу українців у новорічну ніч-2010.

Ірина ДАНИЛЕВСЬКА, співзасновниця та голова оргкомітету Українського тижня моди:

1. Плюси: відкриття ультрасучасних стадіонів у Донецьку, Харкові, Дніпропетровську — як наслідок, у нас не забрали Євро-2012, останню надію на економічний прорив; концерт піаніста Олексія Ботвінова на Софійський площі; виставка «Скіфське золото» в «Мистецькому Арсеналі»; конкурс молодих художників у PinchukArtCentre. Мінуси: дві епідемії грипу і спекуляції на цьому політиків і фармацевтів; шалені витрати учасників передвиборних перегонів на власну рекламу і тиражування нездійсненних обіцянок; програш збірної України з футболу в матчах «плей офф» з Грецією.

2. Українці ще більше вдосконалили свої навички виживання, і, хочеться вірити, від самоусвідомлення цього в нас збільшилася самоповага — якщо ми і в таких умовах можемо творити, працювати, народжувати дітей, то ми супер-пупер-нація.

Збільшилась аполітичність — на виборах у нас знову не буде вибору.

З іншого боку, мені здається, благодійність все далі набуває ознак модного тренду. Багато цікавих, а головне — корисних проектів для конкретних людей, насамперед дітей, було зроблено. І я дуже рада, що до деяких з них причетна наша команда й українські дизайнери.

У моєму особистому житті відбулися дві знакові події: онук пішов у перший клас; ми днями в’їхали у відбудований після минулорічної пожежі будинок. У професійній сфері — впевнена хода української моди як в Україні, так і за кордоном. Крім традиційних проектів — Український тиждень моди (навесні і восени), Holiday Fashion Week в Одесі, Wedding DeLuxe Show, фінал 10-го конкурсу молодих дизайнерів «Сезони моди — погляд у майбутнє», Trade Mark Defile, — нам вдалось зреалізувати проекти в Парижі, Греції, Нью-Йорку, Мілані.

3. Пересічна українська жінка, яка несе свій важкий хрест і ще встигає усміхатися, гарно виглядати, дарувати свою любов близьким і оточуючим. А ще — лікарі, які, напівголодні, роздягнені, рятували нас і наших дітей від різних хвороб.

4. Можна погортати архів і ще раз реанімувати в пам’яті ту чи іншу публікацію чи акцію. Але я б хотіла відзначити насамперед професійну стабільність Лариси Івшиної та її команди. Багатьом під силу спалахнути декілька разів — і лише одиницям до снаги чесна, самовіддана праця щодня, щотижня, щороку. Оця робота «Дня» залишає надію на те, що поняття «свобода слова» для нашої країни не перетвориться на порожній звук.

5. Пишаймося собою і своїми талановитими земляками, тоді нами пишатиметься весь світ. Будьмо!

Юрій ЩЕРБАК, екс-посол України в США і Канаді:

1. Світові події зі знаком «плюс»: — рішучі заходи урядів США і країн-членів ЄС із подолання глобальної фінансової кризи, які перекреслили ілюзії неолібералів щодо можливостей «ринку без меж і обмежень» самотужки регулювати економічні процеси. Дж. М. Кейнс і Ф. Д. Рузвельт перемогли А. Фрідмана і Р. Рейгана. 2009 рік приніс перші позитивні результати в боротьбі зі світовою кризою (США, Німеччина, Польща);

— відзначення 20-ї річниці падіння Берлінської стіни (1989) як однієї з ключових подій ХХ століття, яка вплинула на долю Європи, СРСР, зокрема, України, визначивши розвал радянської імперії та виникнення нових незалежних держав; осмислення подій 1939 р. (70-та річниця пакту Молотова — Ріббентропа, початок Другої світової війни), в яких Сталін нарівні з Гітлером несе відповідальність перед народами СРСР і перед людством як підпалювач найстрашнішої війни в історії ХХ століття;

— розшифровка геномів раку шкіри та легенів, інші епохальні відкриття в галузі генетики;

— усвідомлення людством (Копенгагенський саміт-2009) небезпеки кліматичних змін, активізація пошуків енергозберігаючих технологій та відновлювальних джерел енергії.

Світові події зі знаком «мінус»:

— погіршення безпекової ситуації в світі та Європі, зростання спокуси з боку деяких держав задовольняти геополітичні амбіції силовими методами;

— неспроможність коаліції НАТО стабілізувати ситуацію в Афганістані, що спонукає США звернутися до Росії по допомогу — військову та транспортну. Це дозволяє РФ ставити перед США геополітичні вимоги щодо розширення сфери впливу на пострадянському просторі, перш за все — в Україні;

— зростання ядерної загрози з боку Ірану, що в перспективі може призвести до ядерного конфлікту не тільки в зоні Великого Близького Сходу, але і в Каспійсько-Кавказькому та інших регіонах;

— відсутність проривних відкриттів у пошуках принципово нових джерел енергії;

— неготовність до появи нових мутантів вірусу грипу, що спричинило спалах глобальної пандемії грипу в 2009 р.

Події в Україні зі знаком «плюс»:

— уникнення дефолту завдяки допомозі МВФ;

— прогрес у підготовці Угоди про асоціацію й зону вільної торгівлі з ЄС;

— розуміння мільйонами українців (але ще не всім народом) потворності побудови державно-політичного життя на олігархічно-феодальних засадах при наявності декоративних квазіпартій. В прозрінні й розчаруванні українського суспільства є запорука нового Майдану, що знищить існуючу систему влади й поверне народу конституційне право на здійснення влади в Україні;

— відсутність у 2009 р. загальнонаціональних катастроф і терористичних актів, більш-менш мирний, попри політичну гризню, розвиток суспільства, яке навчилося терпляче (до пори до часу!) зносити всі негаразди, існувати окремо від неефективної, корумпованої держави;

— вимоги з боку експертів і громадянського суспільства щодо відновлення і посилення гарантій Будапештського меморандуму 1994 р., даних державами — постійними членами РБ ООН у зв’язку з відмовою України від ядерної зброї. Чітке осмислення проблем національної безпеки та існуючих зовнішніх і внутрішніх загроз.

Події в Україні зі знаком «мінус»:

— посилення холодної громадянської війни в Україні у зв’язку з президентськими виборами, поглиблення корупції й суспільного цинізму, зневіра в політиках та державних інституціях;

— крах (сподіваймося, тимчасовий) українського парламентаризму;

— триваюча «деукраїнізація» України в національно-культурній, мовній сферах, зростання «гламурної» бездуховності й кількості дешевих розваг на каналах ТБ;

— посилення ворожості щодо України з боку керівництва Росії та апологетів російського імперіалізму, витискання України в «сіру» зону безпеки;

— зменшення підтримки України з боку США, НАТО та ЄС;

— активізація промосковської «п’ятої колони» в ешелонах «української» влади;

— зростання цін на продукти харчування, падіння купівельної спроможності гривні.

2. Українці не задоволені державним устроєм, діючою владою, політичними партіями, економічними умовами — і це добре. Процес прозріння народу триває. І в цьому — надія на майбутнє очищення. Це — головна зміна в Україні. Коли кількість перетвориться на нову якість — невідомо, але чекати недовго. Хочеться вірити, що Україна залишиться вірною європейському вектору розвитку і не потрапить до влади євразійської деспотії.

Особисто для мене однією з найвищих цінностей є стабільність — у сім’ї, у стосунках із друзями, у можливості творчо працювати і висловлювати вільно свої погляди. З поїздок 2009 р. до Брюсселя, Вашингтона та Берліна виніс тривогу щодо падіння ролі Києва в міжнародних справах. У Німеччині з великим інтересом ознайомився з успіхами в енергозбереженні, у розвитку відновлювальних джерел енергії — про що писав у газеті «День». Нам є де вчитися, але ми ліниві й не хочемо змінити звичне радянське болото.

3. «Людина року» — поет Дмитро Павличко, який відзначив у 2009 р. своє 80-річчя й зберіг молоду енергію й силу духу, спрямовані на захист «української України» — нетлінних народних цінностей, без яких Україна перетвориться на територію манкуртів, на бездуховну пустелю бездарних розважальних телевізійних шоу. Недаремно Дмитро Павличко був обраний головою Української народної ради — новоствореної громадської організації, установчий з’їзд якої відбувся 20 грудня 2009 р.

4. Читаю кожну шпальну «Дня». Завжди знаходжу щось нове, цікаве — але завжди сповнене турботою про Україну, бажанням зрозуміти її минуле та визначити її шляхи у майбутнє. З цікавістю читаю (і роблю вирізки) таких авторів, як С. Грабовський, І. Лосєв, В. Лєсной, Л. Івшина, С. Кульчицький, Є. Марчук, Ю. Райхель, Ю. Шаповал, О. Пахльовська, І. Дзюба та багато-багато інших. Колись замолоду я співробітничав із журналом «Ранок», тепер — з газетою «День». І ніколи не писатиму для газет «Ніч», «Темрява», «Морок».

5. Дбаючи за родину, дбаймо за Україну. Не може бути щасливої родини без вільної, незалежної процвітаючої України. Будьмо! Не забуваймо, що скінчилися «нульові» роки, скінчилася розминка ХХІ століття. Починаються «десяті». Гідно зустрінемо їхні виклики!

Тереза ЯЦЕНЮК, голова Наглядової ради Фонду «Відкрий Україну»:

1. Мені хотілось би зі знаком «плюс» відзначити проголошення ЮНЕСКО 2009 року Роком Гоголя з нагоди 200 річниці від дня народження письменника. Гоголь — найвідоміший у Європі письменник з України, його твори перекладено багатьма мовами, їх вивчають у школах різних країн. Прихильники творчості Гоголя належать до різних поколінь, живуть на різних континентах. Гоголь — це явище, що належить усьому людству.

Також позитивним було здобуття донецьким «Шахтарем» кубку УЄФА, чому раділа вся країна від заходу до сходу. Це досягнення, яке об’єднало Україну, — і це дуже важливо.

Зі знаком «мінус» залишився в пам’яті початок 2009 року в зв’язку з газовим конфліктом між Україною та Росією, який, звичайно ж, суттєво зашкодив міжнародному авторитету України.

Протягом цілого 2009 року ми постійно були в напруженні й переживаннях за наших українських громадян, які місяцями знаходилися в полоні у сомалійських піратів. Прикро, що, живучи в такий розвинений час ХХІ століття, світ неспроможний побороти таке явище, як піратство.

2. Я лише кілька днів тому повернулась із поїздки по Західній Україні, де відвідала вісім сиротинців та шкіл-інтернатів для дітей напівсиріт та з малозабезпечених сімей. Мене переповнюють почуття поваги та вдячності до людей, які працюють там, директорів, які очолюють ці заклади. Це люди з великими і добрими серцями, які дарують своїм вихованцям, хворим та обездоленим, любов і турботу, часто ціною своїх власних родин. З такими людьми Україна може змінюватися лише на краще, у нас є майбутнє. І хоч я мрію, щоб у нас не було ані сиротинців, ані інтернатів, все ж щаслива з того, що змогла на сьогоднішній день допомогти їм частково покращити свій добробут, подарувавши необхідну побутову техніку.

Крім того, протягом року багато їздила по різних містах України, де брала участь у круглих столах з питань трудової міграції, які організовував фонд «Відкрий Україну», що я очолюю, спільно з Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків із діаспорою НУ «Львівська політехніка». Ми побачили величезну проблему соціального сирітства: це діти, чиї батьки виїхали за межі України в пошуках кращого заробітку, а вони залишилися самі зі своїми проблемами. Це проблема, на яку не можна закривати очі, вона існує в усіх регіонах. Це викликає смуток і занепокоєння. Країна зобов’язана змінитисья, щоб уникнути такого явища, як соціальне сирітство. Люди повинні мати можливість достойно жити в Україні.

3. Звичайно, це та ж людина, яка була і в минулому році, і в попередніх роках для мене «Людиною року» — це мій чоловік, Арсеній Яценюк. Думаю, моя відповідь далеко не оригінальна, і багато жінок, дружин відповіли б про себе так само.

Цей рік для мене був насиченим, цікавим і досить вдалим. Підросли мої донечки, і я змогла присвятити себе роботі у Міжнародному благодійному фонді «Відкрий Україну». Робота дає мені дуже багато задоволення, зокрема, я пишаюся тим, що, незважаючи на непросту фінансову ситуацію, по програмі «Книжковий фонд» ми змогли підтримати сім перекладів творів сучасних українських авторів іноземними мовами, надати подорожні гранти нашим митцям для участі в міжнародних заходах за кордоном, підтримати молодих регіональних лідерів, хоча, звичайно, хочеться зробити більше, не все вдалося зреалізувати.

4. Але кожен день я з «Днем». Наша дружба давня, як і з головним редактором Ларисою Івшиною, великим професіоналом і фанатом своєї справи. Хотіла б найбільше відзначити проект «Бібліотека газети «День», особливо перше видання із цієї серії «Україна Incognita». Особисто для мене це стало відкриттям багатьох сторінок історії, яких раніше не знала. Мені подобається об’єктивне висвітлення історії України, представлення її як частини історії Європи. Дуже люблю читати статті Оксани Пахльовської.

5. Нехай 2010 рік розбудить приспані надії мільйонів українців!

Артем ЖУКОВ, студент Національного університету «Острозька академія»:

1. Оскільки вже не раз згадувані цьогорічні мінуси, як газова війна, грип, вибори, криза, неможливість стримати розвиток СНІДу в Африці (в Україні також) і деградацію американської кіноіндустрії, вже не дивують пересічного читача, то світові суспільно позитивні тенденції ще можуть якось вплинути на свідомість суб’єктів суспільства.

Серед подій світового масштабу, найбільш резонансною подією, як на мене, є вступ Лісабонського договору в дію. Договір завуальовано передбачає створення потужної мультинародної квазідержави, що автоматично виведе на міжнародну політичну арену третього гравця-конкурента Росії та США, що не може не тішити. Позаяк позитиву в тому є рівно стільки ж, як і негативу, то принаймні перший фундаментально змінить сучасну систему «балансу сил» у геополітиці. Біполярність у міжнародних відносинах з закінченням холодної війни не втратила своєї суті, лише змінився її формат. А тому, вважаю, триполярність у міжнародних відносинах через свою новизну, може якісно вплинути на розвиток не лише трьох основних гравців, але й держав подібних Україні. Ну і суто з меркантильних переконань, знаковим є вступ Швейцарії до Шенгенської зони.

2. Особистими досягненнями є відвідини семи європейських та азійських країн, постійна участь в громадському житті та перманентний моральний ріст, незважаючи на неякісне політичне тло в державі. Україна ж постійно змінюється, але, на жаль, не можемо констатувати, що завжди на краще. Позаяк події світового масштабу посередньо впливають на «Україну та українців», то хотілось б вірити, що якісна метаморфоза держави не за горами.

3. Бутафорично, «людьми року» в Україні є політики. Передвиборчі обіцянки та постійні виявлення своєї неприязні одних політиків до інших лише розчаровують, а оцінюючи свої громадянські права (право обирати, наприклад), мимоволі розумієш, що й ними користуватись не хочеться. А сенсу? Оскільки вибори в Україні зводяться по суті до витрачання величезної кількості грошей, у тому числі і бюджетних, а не змінюють реальну політичну ситуацію, то й «люди року» не є тими, хто лобіює інтереси народу, одночасно не заслуговуючи на увагу основної рушійної сили держави.

4. Творчість проф. Петра Кралюка та репортажі фотокореспондентів газети «День».

5. Суворіше до змісту, вільніше до форми.

Денис ПОД’ЯЧЕВ, учасник Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді, м. Харків:

1. «Плюс»:

1. Український футбольний клуб виграв Єврокубок;

2. Початок оговтування від світової фінансової кризи;

3. Україна отримає Євро-2012 у повному обсязі;

4. Не допущено сценарію згортання демократичних перетворень в Україні шляхом змови двох мегапартій;

5. Фіксація курсу гривні у відношенні до долара та призупинення темпів девальвації національної валюти.

«Мінус»:

1. Передвиборна кампанія-2010 та політтехнології. Зокрема штучно створена істерія навколо вірусу свинячого грипу;

2. Втрата надії на швидкий вступ до НАТО та провал інформаційної кампанії з питання євроатлантичної інтеграції;

3. Зникнення надії на можливість перемоги на виборах не Януковича та не Тимошенко;

4. Неадекватний державний бюджет на 2010 рік;

5. Занепад моделі пропорційної виборчої системи та криза парламентаризму.

2. Десь у квітні місяці одна людина сказала мені, що 2009 рік є для мене доленосним, оскільки це мій рік — рік Бика. Я не надто повірив у це, однак вже за місяць почав помічати певні кар’єрні зрушення. Невеличке коло друзів почав перетворювати на невеличке коло партнерів у галузі соціології. Результати вже є помітними для багатьох харків’ян — вже у серпні — презентація першого масового дослідження, у вересні реєстрація юридичного статусу, в листопаді — завоювання довіри найангажованіших ЗМІ міста, напередодні Нового Року — довіра з боку експертних кіл. Відповідно до цього, щонайменше доречно буде заключити, що я багато чого побачив за 2009 рік:).

3. Важко сказати. Людина, яку я поставив би на перше місце за особистим рейтингом, поки що не є лідером національного рівня, тому не стану вказувати її ім’я у всеукраїнському виданні. Що ж стосується загальновідомих постатей, на мою думку, ті з небагатьох особистостей, кого я б відзначив, не дотягують до рівня «Людини року». Хоча вони справедливо претендують на рівень «Людина місяця» або навіть «Людина пори року». Мабуть, як це зазвичай робиться, доведеться призначати додаткові номінації. Наприклад, у номінації «Повернення року» відзначив би політика Сергія Тігіпка та футболіста Андрія Шевченка, у напівабсурдній за українських умов номінації «Чесний політик» — Анатолія Гриценка й таке інше. Багато претендентів проходило б за номінацією «Невдала надія року»... Взагалі вистачало фігур, що діють на теренах України і які у 2009 році впритул наближалися до перемоги за обраними ними напрямками, та весь час чогось не вистачало. Справедливішим буде не називати їхніх імен.

4. Вкотре визнаю як найуспішніший, так би мовити, профільний проект — Фотовиставку газети «День». На жаль, не міг бути особисто присутнім на урочистій церемонії у вересні, однак відстежував результати дистанційно. З авторів ж «Дня», безумовно, відзначу колегу й товариша по справі Острозького клубу й водночас людину, яка за достатньо короткий строк завдяки своєї енергійності та наполегливості багато в чому визначає обличчя «Дня» сьогоднішнього — Ольгу Решетилову.

5. Не втримаюся від професійного, політологічного, а відтак дещо сумно-іронічного побажання всім українцям зробити вже у наступному році щось таке, що в доброму сенсі здивує їх самих і водночас покладе край вічній дилемі про те, якими ж вони є: добрими чи поганими; багатими чи бідними; талановитими чи невдалими; працьовитими чи недбалими? Тост хотілося б присвятити вдалому віднаходженню вже у наступному році всім нам відповіді на це питання, позбавленої принципу бінарних опозицій. Щоб нарешті вийшло так, що глибоко в ніч на 1 січня ми заснули населенням, а прокинулися нацією!