Міжнародний скандал внутрішнього призначення
Бюджет, скандал i удар по репутацiї. Три вузли в одному отримала Україна після того, як посли США та Канади в Україні, а також керівники українських представництв Світового банку та ЄБРР підписали звернення до Президента України. В ньому вони висловили занепокоєння рішенням Леоніда Кучми начебто не продовжувати реформи міжбюджетних відносин, від чого, а також від інших дій в авторів звернення склалося враження про відступ від ухваленої українським урядом та парламентом програми реформ, і вони настійливо рекомендували продовжити бюджетні реформи. Лист-звернення, про який давно ходили чутки київськими коридорами влади, оприлюднили вчора «Факты». Так само, як і лист Президента на ім’я прем’єра, в якому Леонід Кучма зазначає: претензії, викладені в листі послів, важко зрозуміти і сприйняти. Тому що, по-перше, проект бюджету на 2001 рік до Президента не надходив, по- друге, жодні рішення з цього приводу ним не приймалися, по-третє — головне слово в бюджетному питанні належить Верховній Раді. «Інші заходи, вжиті за останні кілька тижнів», які, на думку послів, засвідчують відхід від реформ, Президентові невідомі.
Після цього мав би, напевне, статися міжнародний скандал. Який одночасно був би і серйозним внутрішнім скандалом — адже якими б не були відносини між Президентом, урядом і парламентом, навряд чи їх врегулювання мало б потребувати втручання ззовні. Інакше може скластися враження, що Україна — дійсно своєрідний вид «бананової республіки», який керується виключно з Вашингтону та Оттави. У найбільш «цікавому» становищi опинилися прихильники однозначної підтримки кабінету Ющенка.
Прем’єр-міністр Віктор Ющенко постарався з ситуації вийти просто — він заявив, що у послів США та Канади, а також у представників Світового банку та Європейського банку не було підстав заявляти про будь-яке згортання бюджетної реформи в Україні. Автори звернення, вважає Ющенко, були, як повідомляє Інтерфакс-Україна, дещо дезінформовані (ким? — Ред. ) стосовно протікання бюджетного процесу. За словами Ющенка, він доручив міністрам закордонних справ і фінансів Борисові Тарасюку та Ігорю Мітюкову зустрітися з членами дипломатичного корпусу та роз’яснити їм справжній стан справ. Тарасюк при цьому отримав завдання висловити авторам листа протест з приводу втручання у внутрішні справи держави.
Міністр фінансів Мітюков учора, зустрівшися в МЗС з послами країн «сімки» та представником Світового банку Грегорі Еджейчаком, попросив їх «акуратно надавати інформацію про стан справ в Україні». Бо, за словами Мітюкова, на щорічній зустрічі міністрів фінансів країн-членів МВФ він відчув, що міністри «неправильно проінформовані про зусилля Президента та уряду у здійсненні реформ». За всією інформацією стосовно бюджетних баталій посли запрошені вільно звертатися до Мінфіну.
Щодо дипломатичного демаршу — то кола, близькі до української дипломатії, на час здачі номера до друку говорили «Дню», що питання ще не вирішене, і може, вдасться обійтися без протесту.
Питання про те, хто ж виступив ініціатором звернення, залишилося відкритим. Причому в будь-якому разі воно могло справити «ведмежу послугу» для уряду.
Посли США та Канади, Стівен Пайфер, який і раніше критично висловлювався щодо української ситуації, та Дерек Фрейзер, учора від коментарів утримувалися, так само як і представники СБ та ЄБРР. Помічник прес-аташе посольства США Вадим Ковалюк зауважив, що матеріал, надрукований у «Фактах», дуже серйозний і вивчається експертами американського посольства. Координатор із зовнішніх зв’язків ЄБРР Антон Усов сказав кореспонденту «Дня», що керівництво банку утримується від коментарю. «Треба добре обміркувати і сформулювати точку зору банку. Зараз не варто коментувати питання, яке вважається непростим». Він пообіцяв у понеділок надати коментар, який буде дипломатичний і обгрунтований. Співробітник прес-служби посольства Канади в Україні Ірина Царькова сказала «Дню», що «на жаль, реакції посольство дати не може. Причина — в тому, що посол чекає інструкції із Оттави».
Складається враження, що дипломати спрацювали як мінімум неакуратно. Що в результаті може спровокувати переведення непростих відносин між Президентом, урядом та парламентом, які характеризуються певним «віртуальним» конфліктом, у стан реального політичного конфлікту — від чого, здається, жодна з сторін виграти не може. А тим більше — Україна.
Не кажучи вже про те, що проблема реформи міжбюджетних відносин (на якій, до речі, наполягає МВФ) в українських реаліях є настільки ж непростою, як і інші складові нашої ситуації. Адже ніхто не може поручитися, що перехід контролю над місцевими бюджетами від губернаторів до уряду не може в результаті не спокусити когось повернутися до знаменитого «ручного управління» процесами, характерного для часiв Лазаренка. Звичайно, якщо цей момент не вирішити в законодавчій площині.
Казус із зверненням послів до Президента, схоже, так чи інакше змусить державне керівництво переглянути роль зовнішнього чинника у внутрішній політиці, в принципі, як і внутрішнього — у зовнішній. Поки що залишається констатувати, що, м’яко кажучи, неузгоджені дії «уряду реформаторів» завдали чергового удару по іміджу держави.
