Міжнародний «Циганський барон»

Кажуть, що хтось із предків Йоганна Штрауса був циганом. Так дехто пояснює зацікавленість композитора угорсько-циганською мелодикою. До речі, через цю зацікавленість упродовж трьох тижнів актори Черкаського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка вчилися перевтілюватися в циган під час репетицій опери «Циганський барон». Виставу поставив режисер із Нідерландів Марк Крон, головні ролі виконували закордонні актори (черкащанам дісталися ролі другого плану, а також були задіяні хор та балет). Постановка виконувалась на німецькій мові.

Щодо іноземців, то майстерність декого з них справді вражає. Бо ж, навіть не знаючи німецької й не розуміючи, що саме говорить стара циганка Чіпра (Ріта Люція Шнайдер) Барінкаю (Андреас Шагерл), «читаєш» усі емоції у неї на обличчі й переймаєшся дійством.... Виконавиця ролі чарівної циганки — угорської принцеси Саффі (Крістіна Хосрові) — чудова вокалістка з потужним голосом, але чомусь було складно повірити в її закоханість у Барнікая. Натомість Зупан (Берт Сімхоффер) потішив публіку своєю невичерпною веселістю (цей актор уже 30 років займає почесне місце в десятці кращих оперних співаків Нідерландів).

КОМЕНТАРІ

Марк КРОН, режисер-постановник опери «Циганський барон»:

— У Черкаському театрі було багато проблем із організацією цього проекту. Наприклад, у Німеччині, якщо щось не готове за два тижні до прем’єри, приходить директор і звільняє винуватих у зриві графіку. У мене склалося враження, що у вас люди не звикли по-справжньому працювати, але якщо актори зацікавилися, то вони працюють по 15—16 годин на добу. Вони мене зненавиділи поки тривали репетиції, але ніхто не пішов. І сьогодні ми маємо результат — прем’єру.

Сергій АРХИПЧУК, режисер:

— Особливість цієї вистави в тому, що одна нога твердо стоїть у традиціях і відштовхується від них, а друга — в сучасному театрі. Ми говорили з молодими акторами, яких я привіз до Черкас на перегляд, що часто наші актори, які працюють у музичному театрі чи в опері, багато зусиль витрачають на те, щоб показати, що вони артисти. Акторам, які грають у «Циганському бароні», не треба нічого доказувати. Наша школа музичних акторів має той ганж, що вони дуже дбають про тембр, відриваючи звучання від осмислення думки, ролі, дії. Під час перегляду мені цікаво було спостерігати за нюансами, зосередитися на стилістиці вистави. Я б міг сказати, що в Барінкая трішки деренчить голос, а Соффі десь не дотягує, але мені не хочеться про це думати. Бо те, що ми побачили сьогодні — це сучасний музичний театр. Я двома руками голосую за нього.

Сергій ПРОСКУРНЯ, продюсер проекту «Циганський барон»:

— Виставу робили швидко. Я рік тому був в Амстердамі на виставі «Борис Годунов» у Національній опері. Там масовка — 780 осіб, а виставу зробили за 18 днів. Щодо україномовної версії «Циганського барона», то репетиції розпочнемо 7 березня, щоб встигнути до Міжнародного дня театру. Плануємо запросити кілька сильних солістів із різних міст. Зробимо кастинг.