Момент істини

У футболі не буває непереможних команд. Навіть найкращі клуби із найсильнішими гравцями та геніальними тренерами можуть програти в найнесподіваніший момент. Тому що це футбол, в якому можливо все. Може не пощастити, може фатально помилитися воротар чи захисник, може бути упередженим арбітр, може вітер гнати м'яча не в той бік. «Чорні дні» бувають у кожної команди. У той же час ніщо не дає стільки приводів для висновків, як несподівана поразка. Якщо ж висновки не робляться, поразки із несподіваних стають закономірними.

30 ХВИЛИН НАДІЇ

Зовні все було як завжди. Скучивши за міжнародним футболом, київська публіка заповнила трибуни стадіону імені Лобановського й чекала від «Динамо» тільки перемоги. Тим більше, що суперник, турецький «Трабзонспор», не виглядав аж занадто грізним. Власне, він таким і не був. Якщо не вигравати у «Трабзонспора», то що тоді робити в Лізі чемпіонів?

З перших хвилин гри було помітно, що гості побоюються динамівців, на них тисне авторитет українського клубу. Незважаючи на хвилювання, турки вже на перших хвилинах організували кілька гострих атак і дивом не відкрили рахунок після виходу Караденіза сам на сам із Шовковським: м'яч прокотився поруч із воротами.

Незабаром було забито перший гол. Непорозуміння із тим, кому вкидати з-за бокової лінії біля воріт «Динамо», призвело до помилки в турецькій обороні. Белькевич одержав передачу на хорошій позиції та влучно пробив у ніжній кут воріт, а Верпаковскіс добив м'яча, що відскочив від голкіпера «Трабзонспора» австралійця Петковича.

Наступні десять хвилин гра нагадувала звичайний матч чемпіонату, в якому «Динамо» впевнено атакує ворота команди із Полтави чи Кривого Рогу, не маючи сумнівів у своїй загальній перевазі. Кілька напівмоментів, створених господарями після відкриття рахунку, зовсім заспокоїли, а постійні помилки у півзахисті ще не насторожували. А на 34-й хвилині турки забили гол. Шовковський не зміг випередити в боротьбі за м'яч Караденіза, котрий опинився сам проти динамівського голкіпера.

Хотілося сприйняти це як прикре непорозуміння, хотілося бачити атаки «Динамо», які б зім'яли оборону гостей. Нічого подібного не відбулося. Футболісти із Трабзона без особливих зусиль холоднокровно відбивалися, перекриваючи напрямки київських атак.

30 ХВИЛИН БЕЗПОРАДНОСТІ

Все це тривало до середини другої половини гри, коли тренери мали підсилити її за допомогою замін. Тренер «Динамо» Михайличенко випустив на поле щойно привезеного із Ріо-де-Жанейро бразильця Родольфо, який замінив у центрі поля Гусіна. Трохи згодом було вирішено «освіжити» атаку: замість Верпаковскіса та Шацьких у гру ввійшли Нанні та Чернат. Якраз у ці хвилини й відбувся злам у грі. Спочатку Яттара таки обіграв свого опікуна Несмачного і «розстріляв» Шовковського з близької відстані. Рахунок став 1:2. А згодом травмували Белькевича, а ліміт замін був уже вичерпаний.

Того, що робилося на полі в останні півгодини гри, нинішнє покоління уболівальників ще не бачило. Чи не вперше за останні тридцять років команда у відповідальній грі європейського турніру була абсолютно безпорадною. Кожен гравець бігав сам по собі, а турки раз-по-раз виходили з м'ячем на «побачення» із динамівським воротарем. Тільки диво та майстерність голкіпера врятували динамівців від розгрому із великим рахунком.

Марно намагались глядачі підтримати команду, закликати своїх улюбленців іти в атаку. Вигуки підтримки з трибун поступово змінилися свистом і образливими вигуками на адресу динамівців...

НЕСПОДІВАНКА?

А тепер повернімось дещо назад. Тривога за «Динамо» з'явилась не позавчора. Ще навесні, коли динамівців обігрували «Дніпро» та «Борисфен», було зрозуміло, що не все гаразд. Утримане лідерство в чемпіонаті зняло напругу на деякий час. Однак вже в липні «Динамо» одержало удар від донецького «Шахтаря» на цьому ж динамівському стадіоні. Не додав оптимізму й останній матч чемпіонату в Маріуполі.

Яку команду будував тренер Михайличенко, на кого розраховував? Чому повернулись до третього складу перспективні юніори, а в основному складі грали люди, чий стан був явно не найкращим? За які заслуги право грати в Лізі чемпіонів одержав бразилець Родольфо, який ще й місяця не пробув у Києві, не знає ані слова по-нашому і жодного разу не грав навіть у чемпіонаті України? Можна було здогадатись, що півдесятка бразильців та аргентинців не стануть провідниками динамівських традицій. У невизначеному стані опинилися привезені до Києва в попередні роки румуни, болгари, серби та хорвати. Динамівський колектив все більше нагадує будівників Вавилонської вежі, які раптом заговорили на «різних язицех»...

Після поразки від «Трабзонспора» тренер Михайличенко звинуватив своїх гравців у всіх гріхах. Звинуватив справедливо, не зауваживши при цьому, що саме він готував цих гравців. Готував в умовах, про які більшість не те що українських, а і європейських тренерів і мріяти не насмілюються.

ЧИМ ЗМИВАТИ?

За словами тренера «Динамо», ганьбу в матчі з «Трабзонспором» слід змивати. Чим саме змивати і в який спосіб, пан Михайличенко не сказав. Невже не можна привести команду до тями та зіграти за два тижні в Туреччині так, як динамівці можуть? А вони таки можуть, майстерність нікуди від них не поділася. Треба лише зробити нарешті з трьох десятків футболістів команду. Таку, за яку не буде соромно та яка не даруватиме своїм уболівальникам кошмару, подібного до того, що стався на стадіоні по вулиці Грушевського 10 серпня 2004 року.

Учора, коли верстався номер, стало відомо, що Олексія Михайличенка звільнено з посади головного тренера «Динамо» (Київ). Виконуючим обов'язки головного тренера призначено віце-президента клубу Йожефа Сабо.