«Мовну карту розігрують саме політики»

Нещодавно Міністерством освіти та науки видало нові рекомендації щодо вивчення української мови в 2004-2005 навчальному році. Департамент орієнтує на використання таких способів і методів навчання, які більш успішно формують не лише спеціальні уміння та навички, а й сприйняття і переробку інформації, її осмислення та оцінювання. «День» запропонував висловити свої міркування стосовно мовної ситуації в нашій країні начальнику соціально-гуманітарного відділу МОН України Неонілі ШИНКАРУК.

— Неоніло Іванівно, ви вже 23 роки займаєтесь визначенням змісту мовної освіти в школах країни. Як ви оцінюєте мовну ситуацію в школах нашої держави сьогодні?

— Мовна проблема, дійсно, в нашій державі ще не вирішена. З часу прийняття Закону «Про мови в Україні» (1989 рік), а потім і утвердження української мови як державної (10-та стаття Конституції України) в наших школах дещо почало змінюватися. Спочатку школи з російською мовою навчання стали переводити на українську. Робили це зі згоди батьків учнів і протягом декількох років. Потім ми створили оригінальні українські підручники з усіх предметів, бо за радянських часів школи з українською мовою викладання використовували перекладні з Росії. Зараз у школах за вибором вчителі користуються двома варіантами програм з української мови та літератури, збільшена кількість годин на уроки розвитку мовлення, в російськомовних класах система оцінювання знань більш поблажлива.

Пригадую наші перші поїздки на початку незалежності навіть у Донецьк, південні регіони, і хочу сказати, що ніде ми не зустрічали жодного спротиву вивченню державної мови, ніхто не висловлював заперечень проти навчання дітей українською мовою. До речі, спілкувалися ми з великою кількістю людей різних національностей. Це дуже і дуже тішило.

— Що ж трапилося зараз, коли час від часу хтось порушує питання закриття українських шкіл у східних або південних регіонах?

— Безпосередньо в Сімферополі готується відкриття абсолютно нової будівлі україномовної гімназії. В цьогорічному конкурсі «Вчитель року» у номінації зарубіжна література (це україномовний курс) стала лауреатом вчителька саме з Сімферополя Єлизавета Мусаліївна Мащенко. Саме вона дуже здивувала журі майстерністю володіння мовою.

Я вже давно працюю в освіті і мені здається, що цю «мовну карту» розігрують саме політики в ті моменти, коли їм це вигідно. Якщо вчитель знає на рівні свій предмет, любить його, не карає дітей поганими оцінками — то ніякий політичний розіграш тут не спрацює.

— Але що робити із ситуацією, коли діти в школі демонструють гарне володіння мовою, а в побуті користуються російською?

— Окремий вчитель тут нічого не зробить. Один із шляхів подолання цієї проблеми — це створення колективом школи україномовного середовища, коли українською спілкуються всі в школі не лише на уроках, а й у позакласній роботі, на перервах. Великий вплив має й сім’я, але тут уже йдеться про проблеми дорослого середовища.

— Чи доводиться вам як звичайному громадянину нашої країни стикатися з порушенням чиновниками статусу української мови як державної? Як ви як фахівець оцінюєте рівень володіння держслужбовцями мовою?

— Я дуже часто телефоную в різні відомства, в міністерства і на жаль, дуже рідко відповідають пристойною українською мовою, частіше я чую російську. Мабуть, керівники цих установ не зовсім розуміють, що таким чином порушують саме 10-ту статтю Конституції України. Потрібно зробити жорсткішими правила прийому людей на роботу, їх потрібно, в першу чергу, тестувати на знання державної мови. Як можна неграмотно висловлювати свої думки, якщо ти займаєш державну посаду? Мабуть, ключі до розв’язання проблеми — у вихованні потреби бути освіченою та культурною людиною, коли б однією з ознак рівня освіченості та культури сприймалося й гарне знання державної мови.