МВФ буде незадоволений
Учорашнє рішення парламенту про призначення дати виборів президента України, здавалося б, засвідчило про новий розклад політичних сил («за» — 401). Але в економіці при цьому нічого не змінилося на краще. Тож і на справжню консолідацію українських еліт розраховувати не доводиться.
І все ж більшість політичних сил у цих умовах ратують за продовження співробітництва з Міжнародним валютним фондом, що застопорив видачу другого кредитного траншу. Вчора експерти інвестиційної компанії Astrum Investment Management оприлюднили своє повідомлення щодо цього. «Доля другого траншу від МВФ на волосині, але надія є... У випадку провалу переговорів із МВФ про виділення другого траншу кредиту, поточна хитка рівновага на міжбанківському валютному ринку України може порушитися і вилитися в подальше ослаблення гривні відносно долара США. Черговий виток девальвації призведе до прискорення стоку депозитів із банківської системи в квітні, після очікуваного скорочення в березні», — зауважують експерти і нагадують, що перспектива співробітництва України з МВФ залежить від прийняття Верховною Радою низки законів. У вівторок парламент прийняв лише частину з них. І, наприклад, керівник групи радників глави НБУ Валерій Литвицький, вважає, що цього достатньо лише для повернення в Україну місії МВФ, але недостатньо для прийняття Фондом рішення щодо другого траншу.
Як пояснюють політики мотиви голосування? Лідер «Єдиного центру» Ігор Кріль (фракція НУ-НС) стверджує: «Так званий урядовий антикризовий пакет — це приклад улюбленої схеми Тимошенко, коли інтереси країни щедро розбавляють інтересами бізнес-середовища БЮТ. Крім того, окремі законопроекти є спробою банально перекласти власні помилки на плечі понад двох мільйонів дрібних підприємців». За словами Кріля, ЄЦ підтримав лише два законопроекти.
Палкі парламентські дискусії учора були перенесені в журналістську публіку. Цікаво, що тему для них позначили цілком в дусі моменту «Перегляд бюджету: МВФ повернувся обличчям до України?» Знак запитання наприкінці попередньої фрази це, мабуть, єдине, про що не сперечалися учасники. Народний депутат, міністр економіки опозиційного уряду Ірина Акімова стверджувала, що документи, внесені урядом у парламент «не є антикризовим проектом і не є переглядом бюджету, це окремі точкові удари, направлені на те, щоб усіма можливими і неможливими засобами залатати діри бюджету». Акімова вважає, що ця спроба невдала. Вона впевнена, що в парламенті була можливість домовлятися про конкретні документи, але уряд на це не пішов. Вона вважає, що насамперед це стосується законопроекту про перегляд пенсійного законодавства щодо малого і середнього бізнесу. Як зауважила Акімова, «цей інструмент можливий, але аж ніяк не необхідний». І пояснює: за його допомогою можна отримати до бюджету два мільярди гривень, тоді як дефіцит Пенсійного фонду становить 18 мільярдів. Не викликають у Акімової захоплення й заходи уряду, направлені на балансування бюджету НАК «Нафтогаз України». Вона побоюється, що у випадку винесення несприятливого для України рішення Стокгольмського суду щодо суперечки з «РосУкрЕнерго», це може призвести до того, що 3,6 мільярда дол. впадуть на плечі українського бюджету.
Природно, член бюджетного комітету парламенту Володимир Бондаренко (БЮТ) цю критику не сприймає. Він стверджує, що в уряду є антикризова програма і навіть демонструє її. Депутат стверджує, що уряд у питаннях бюджету і взаємовідносин із МВФ зазнає тиску з двох сторін. З одного боку, його підштовхують до секвестрування бюджету, що призведе до погіршення стандартів життя населення, в чому потім можна буде звинуватити все той же уряд. З іншого боку, критики вимагають нового бюджету, чим доводять ситуацію до абсурду. Бондаренко також не гидував передвиборною риторикою. Він навіть звинуватив Президента в нещирості, оскільки той обіцяв підтримку урядових законопроектів своєю фракцією, але не забезпечив її.
У таких умовах гарантом рівноваги в цій дискусії повинен був виступити президент Центру економічних реформ, незалежний аналітик Володимир Лановий. Але він, мабуть, також налаштований більше в критичному ключі. Він стверджує, що в тому випадку, якщо бюджет Пенсійного фонду планується поповнювати з так званого Стабілізаційного фонду, це означає, що останнього в країні немає й не буде взагалі. Але найнеприємніше повідомлення економіста полягало в тому, що насправді в Україні на всю силу запущений емісійний друкарський станок. У цьому його підтримала й Акімова. За її словами, 4,4 мільярда гривень, викуплених Нацбанком облігацій внутрішньої позики (ОВДП), це і є «друкування». Лановий прогнозує: МВФ буде незадоволений і виставить Україні нові умови.
