«М’яка тверда» сила

Німеччина останнім часом все більше демонструє себе як «м’яку тверду» силу, яка діє на зовнішній арені тверезо і без емоцій. З одного боку, в квітні цього року на саміті НАТО в Бухаресті попри тиск свого найбільшого союзника в Альянсі — США — і нових сусідів німецький канцлер Ангела Меркель виступила проти надання Україні та Грузії Плану дій щодо членства в НАТО. Щоправда, вона погодилась на польську пропозицію записати в декларації саміту пункт, в якому зазначається, що обидві країни можуть стати членами Альянсу. З іншого боку, Меркель жорстко розкритикувала дії Росії на Кавказі й засудила рішення Москви, яка визнала Абхазію та Південну Осетію. І це попри те, що Росія є важливим торговим партнером для Німеччини.

Фактично, як кажуть німецькі експерти, федеральний канцлер змінила тон у відносинах з Росією і стала більш критично ставитися до цієї країни. Зрозуміло, що українській владі необхідно враховувати нові реалії. Й перш за все намагатися зрозуміти, як німецькі урядовці, політики та експерти ставляться до євроатлантичних прагнень Києва. А тоді вже вибудовувати свою тактику і стратегію заради досягнення власних цілей на шляху інтеграції в євроатлантичні структури.

Слід зазначити, що в Німеччині чудово розбираються в політичних перипетіях, що відбуваються в Україні. Серед основних політичних партій Німеччини існує консенсус щодо відносин з Україною і єдине бачення щодо перспективи інтеграції Києва до НАТО й ЄС. Усі німецькі урядовці та політики називають Україну важливим партнером. Про це говорять у Християнській демократичній партії та Соціал-демократичній партії. Зокрема, у розмові з українськими журналістами депутат німецького бундестагу, голова німецько-української парламентської групи доктор Барбара Кофлер, а також керівник Берлінської європейської академії, професор, доктор Екарт Штратеншулте наголошували, що Україна є важливою для Німеччини як у рамках політики Східного партнерства, так і як транзитна країна, через територію якої проходить третина німецького імпорту енергоносіїв.

Доктор Ганс-Георг Вік, посол у відставці, який з 1954 року перебував на дипломатичній службі, а з 1985 по 1990 рік був керівником федеральної розвідувальної служби, навіть відзначив, що Україна є популярною в Німеччині. За його словами, брати Кличко працюють не лише в сфері спорту, а й у інших сферах на створення позитивного іміджу України.

Але всі німецькі політики єдині в тому, що Україні не на часі говорити про перспективу членства в НАТО і в ЄС — і пояснюють це неготовністю як України, так і самого Євросоюзу розглядати це питання. Європейський Союз є живим організмом і повинен впоратися з розширенням, відзначив доктор Ганс-Георг Вік. Із розумінням поставившись до того, що Україна не була задоволена відповіддю, яка прозвучала нещодавно, він сказав, що Київ перебуває в кращому становищі, ніж Анкара. І домовленість між ЄС і Україною щодо підписання через рік угоди про асоціацію має інше значення, ніж угода, яку підписала Анкара і Брюсель. За його словами, Туреччині ще потрібно довести свою європейськість, тим часом як Україну всі вважають європейською країною і називають європейським сусідом.

Разом з тим, німецькі співрозмовники наголосили на тому, що Україні потрібно менше говорити про перспективу, а займатися конкретними речами, реформами тощо. Доктор Екарт Штратеншулте вважає, що надання Україні перспективи нічого б і не вирішувало. На його думку, якби таке сталося, то до вступу пройшло б щонайменше 20 років за оптимістичного сценарію розвитку подій. Однак песимістичний сценарій керівника Берлінської європейської академії полягає в тому, що до ЄС може вступити лише Хорватія, якій пообіцяли, а потім двері Євросоюзу зачиняться. На думку Штратеншулте, до кінця року таки не вдасться ухвалити Лісабонський договір, навіть при тому, якщо його ратифікують 26 із 27 країн. Німецький експерт вважає, що ірландці, зважаючи на тиск з боку інших країн, не підтримають Лісабонський договір.

Тому він наголошує на тому, що Україна повинна здійснювати реформи для себе, а не для Євросоюзу. А з іншого боку, використовувати всі існуючі інструменти, в тому числі Європейської політики сусідства, брати участь у формуванні інструментів політики Східного партнерства. І, найголовніше, — скористатися шансом і провести успішно Євро-2012, яке може стати найкращою рекламою для країни.

У Німеччині існує консенсус в цьому плані: всі думають, що у найближчому майбутньому Україна не отримає ПДЧ. «Я вважаю, що зараз не такий момент, щоб давати Україні ПДЧ, але це не означає, що Альянс відмовляє Україні у членстві», — зазначила пані Кофлер. Разом з тим, вона вважає, що потрібно думати, як об’єднати членство в НАТО з відносинами з Росією. За її словами, у Німеччині розуміють стурбованість України щодо своєї безпеки, але вважають, що Києву не потрібно будувати політику на емоціях і конфліктувати з Москвою. Німецький депутат вважає, що Київ може жорстко відстоювати свої інтереси, але заяви щодо Росії не мають бути емоційними. «Я не впевнена, що провокативна зовнішня політика є успішною. Мета зовнішньої політики полягає в тому, щоб виключити з розгляду чи обговорення військові сценарії, а вести переговори з метою мирного розв’язання конфліктів чи суперечок», — наголосила пані Кофлер.

Визнавши, що Росія є непростим партнером, вона сказала, що не бачить альтернативи переговорів у вирішенні проблем між Україною та Росією. Разом із тим, депутат не виключає, що Німеччина може стати посередником у вирішенні конфліктів, зокрема, щодо Чорноморського флоту РФ, якщо на це дадуть згоду обидві сторони. Пані Кофлер вважає, що Росію потрібно розглядати як міжнародного актора, який повинен брати учать у розв’язанні міжнародних проблем, при цьому дотримуючись міжнародних норм.

У Німеччині багато хто вважає, що навряд чи вплинуло на хід подій на Кавказі надання Грузії ПДЧ. «Якби Грузія отримала ПДЧ, то всі члени НАТО опинилися б у складній ситуації. Участь в НАТО означає реалізацію всіх заходів для зменшення екскалації», – сказала пані Кофлер. Тим часом, на думку доктора Віка, доцільно, щоб країни, які вступають у НАТО, відмовлялися від застосування сили для вирішення конфліктів, і таким чином Альянс стане інструментом підвищення безпеки. Разом із тим, він наголосив, що НАТО не повинно ставати частиною гегемоністичних устремлінь, а «Україна має бути обережною, щоб не потрапити у фарватер великої держави». Окрім того, дипломат вважає, що Україні потрібно в США лобі, яке повинно пояснити, що Україна не є частиною геополітичної стратегії США, що вона прагне в ЄС і їй потрібна безпека.

«Якщо Україна і Грузія хочуть вступати до НАТО, то вони мають ставити акцент на європейській ідентичності, мирно будувати добросусідські відносини з Росією, яка дійсно намагається продемонструвати силу, що загрожує їй опинитися на місці СРСР», — сказав доктор Вік. На його думку, в грудні міністри закордонних справ НАТО повинні заявити, що всередині Альянсу немає суперечності щодо недопустимості визнання Росією незалежності Абхазії та Південної Осетії та підтвердити, що Грузія та Україна можуть вступити в НАТО, причому не треба називати конкретної дати. Разом з тим, наголосив дипломат, НАТО повинно заявити про готовність вести з Росією діалог. І знаходити шляхи для взаємодії, не поступаючись принципами.

Втім, у Німеччині майбутнє України більше пов’язують з її членством у ЄС. Зокрема, доктор Вік вважає, що основним партнером України є Європейський Союз, але, разом з тим, він ставить риторичне питання: чи під силу ЄС прийняти країну, у якої не вирішено ні політичні, ні економічні, ні соціальні проблеми. «Україні потрібно діяти активно і готувати договір про асоціацію, який хоча й не несе перспективи, але, разом з тим, необхідний. Потрібно здійснювати реформи й чекати, коли політичний клімат у ЄС буде більш визначеним», — наголошує дипломат. На його думку, ключем інтеграції України до ЄС є європеїзація економічної культури, і тому західну культуру потрібно проектувати на Україну.