МЗС України звинуватив російську Думу в територіальних претензіях
Те, що українсько-російські відносини далеко не безхмарні не лише в торгівлі, а й у політиці — відомо всім. І заява МЗС України щодо нератифікації російською Держдумою міждержавної угоди про системи попередження ракетного нападу та контролю за космічним простором — лише зайве підтвердження цього.
Антиукраїнські висловлювання думців, серед яких, зокрема, — голова комітету в справах СНД Георгій Тихонов, — зводяться до того, що угоду про залучення українських систем ППО до російської системи оборони не можна ратифікувати, бо одна з них розташована в Севастополі. А Севастополь, як ухвалила ще розігнана Єльциним Верховна Рада РФ 1993 року, є російським містом.
Думський комітет у справах СНД рекомендує російському урядові провести переговори з Україною щодо укладання нового договору, який би виходив саме з цього.
П’ять років тому Україна, в розпал московської істерії навколо Криму та Севастополя, змушена була звернутися з цього приводу до ООН. Рада Безпеки тоді підтвердила безперечну належність Криму та Севастополя Україні. Але, сказали представники української дипломатії кореспондентові «Дня», питання остаточно з порядку денного не знімається — бо в Росії висновків не роблять. «Вони (думці. — «День») розраховували, очевидно, на нашу беззубість, на те, що тут це «пройде», — сказав «Дневі» один з високопоставлених українських дипломатів. «А воно — не пройшло. Заява МЗС — це, можна сказати, своєрідний знак того, що ми поза увагою це не залишимо».
Тоді, 23 жовтня в Думі, при ратифікації угоди можна було почути всяке. Наприклад, «Вперше ми бачимо документ, у якому зазначено, що Севастополь належить Україні. Севастополь за всіма юридичними та міжнародними документами не передавався Україні. Якщо ми ухвалимо цей документ — то він буде першим, у якому ми подаруємо українцям Севастополь». Це — голова комітету в справах СНД Тихонов. Або: «Треба було не ділити флот, а вирішувати політичні питання з Україною. Як вони вирішуються — ми знаємо. 1968 року вони вирішувалися дуже вдало в Чехословаччині». Це — депутат від ЛДПР Митрофанов. Можна додати, що спікер Думи Селезньов під час візиту до Києва майже прямо казав, що доки Україна не вступить у союз із Росією, «великий» договір ратифіковано не буде.
Сам факт періодичного звернення вищого законодавчого органу Росії до проблематики Криму та Севастополя, говориться в заяві МЗС України, сприймається як свідчення того, що певні сили в російському парламенті не бажають миритися з існуючими реаліями й не усвідомлюють усіх негативних наслідків таких дій.
Наслідком, зокрема, як кажуть військові, може бути хоча б і те, що станції в Мукачевому та Севастополі просто не працюватимуть на російську безпеку — хоч вони й будувалися спеціально для всебічного захисту Москви.
Міжнародні наслідки можуть бути досить відчутними для Росії — хоча конкретно дипломати про це ще не кажуть. Російська дипломатія радить звертати увагу на позицію не Думи, а виконавчої влади, яка виступає за конструктивну співпрацю та партнерство з Україною.
Проте виконавча влада Росії, очевидно, настільки зайнята своїми внутрішніми проблемами, що не наполягає на ратифікації «великого» міждержавного договору та договору про вільну торгівлю. А зустрічі урядовців, підприємців та урядовців, як нинішніх вихідних у Харкові, зазвичай закінчуються прогресом на папері.
№210 03.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
