На ринку пального пахне смаженим

В Україні знову почав дорожчати бензин. В середньому ціни зростають на 2—5% щотижня. Серед причин нафтотрейдери називають сезонне перевищення попиту над пропозицією, що пов’язано з потребами села у нафтопродуктах на збиральну кампанію. Серед впливових факторів відзначається і зменшення поставок з головних нафтопереробних заводів країни.

Кожен український водій знає, що кінець літа традиційно є кризовим періодом для ринку пального. Лише минулого року уряду Ющенка жорсткими заходами вдалося перервати сумну традицію серпневих цінових вибухів внаслідок дефіциту нафтопродуктів. Нинішній серпень також вже набув перших ознак дестабілізації, головна з яких — скорочення виробництва бензину та його імпорту. Прем’єр- міністр Анатолій Кінах заявив, що, на його думку, за цією тенденцією стоїть намір деяких нафтотрейдерів «розгойдати» ринок і заробити на ажіотажі.

Помітну знервованість керівництва уряду викликала і зупинка одночасно кількох нафтопереробних заводів на ремонт або реконструкцію. Йдеться про Одеський та Лисичанський заводи. Той факт, що ремонт був запланований на період жнив, тобто на пік споживання пального в країні, говорить сам за себе. Такі помилки випадково не допускаються, а відтак, і помилками їх уряд не вважає. За дорученням прем’єра ці припущення будуть перевірені.

Загалом, Кабінет Міністрів останнім часов робить все, аби нафтотрейдери стали якомога слухняними, і не допустили паливної кризи. Саме у такому констексті, вочевидь, слід сприймати позов Фонду держмайна про розторгнення угоди купівлі-продажу Одеського НПЗ. Зараз цим заводом володіє російський нафтогігант «Лукойл» через дочірню структуру «ЛУК-Синтез Ойл Лімітед». Аргумент позову — невиконання інвестиційних зобов’язань. Дійсно, минулого року на Одеський НПЗ не було поставлено обіцяних в угоді 2,4 мільйона тонн російської нафти. Втім, навряд чи лише за збігом обставин про цей пункт угоди у Фонді згадали саме зараз, коли уряд потребує якомога більше засобів впливу на нафтотрейдерів. До речі, міністр економіки Олександр Шлапак вже зізнався, що держава не наполягатиме на таких жорстких заходах, як націоналізація заводу. «Головне, щоб далі не було скорочення поставок нафти», — зауважує міністр, і з його слів стає зрозумілою реальна мета судового позову проти «Лукойла».

Паралельно готується наступ на нафтотрейдерів і на податковому фронті. Анатолій Кінах доручив Міністерству економіки підготувати пропозиції, які б призвели до зникнення давальницьких схем і роботі українських НПЗ. На сьогодні 80% пального в Україні виробляється як розрахунок за поставлену нафту. Така схема дозволяє уникати оподаткування. У Міністерстві економіки прогнозують, що після зникнення давальницьких схем ціни на нафтопродукти помітно зростуть, але вочевидь, уряд готовий піти на дистабілізацію ринку заради поповнення бюджету. Сьогодні у міністерстві існує і опозиція цьому рішенню, бо після зростання цін існує загроза, що трейдерам знову буде вигідніше завозити в Україну не нафту, а вже готовий бензин із Росії. Таким чином українські НПЗ можуть залишитись без роботи, і той самий бюджет знову ж постраждає. Цю думку з усіх сил намагаються донести уряду компанії, що володіють заводами.

Тим часом уряд будує з російськими нафтотрейдерами зовсім нелояльні стосунки, а Анатолій Кінах навіть публічно підозрює російських нафтотрейдерів в узгоджених діях на українському ринку. Вони зараз контролюють як мінімум 60% оптового продажу пального в нашій країні. Аби обмежити цей вплив, наприкінці минулого місяця аукціонний комітет із продажу нафти пішов на безпрецедентний крок, заборонивши конкретним покупцям брати участь у торгах на нафту, видобуту в Україні. До чорного списку увійшли «Лукойл — Україна», «ТНК — Україна», та «Казахойл — Україна». Вони контролюють відповідно Одеський, Лисичанський та Херсонський нафтопереробні заводи. «Вони повинні поставляти нафту з Росії та Казахстану, й виконувати інвестиційні зобов’язання», — роз’яснив це рішення прем’єр Анатолій Кінах. За його словами, решта українських НПЗ не в змозі конкурувати з російськими гігантами, і тому їхні потужності залишаються невикористаними. «Якщо російські компанії хочуть використати право сильного в боротьбі зі слабким конкурентом, то ми з цим не можемо погодитися», — говорить міністр економіки Шлопак.

Судячи з усього, поступового зростання цін на пальне уникнути не вдасться. Досвід минулих років показує, що будь-яке втручання держави в цей ринок неминуче призводив до цінового сплеску. Уряд Кінаха втручається досить жорстко, і схоже, йти на компроміси наміру не має. Якщо стосунки уряду та нафтотрейдерів будуть розвиватись за цим же сценарієм, залишається дочекатись відповідної реакції знервованого ринку.