Нафти вистачить на три президентські терміни... А що далі?
Прогнози нафтових аналітиків гранично жорсткі: якщо продовжувати нинішню економічну політику, то «чорне золото» в Росії вичерпається вже через два десятиліття. Хоч би як розгорталися події в російській політиці після обрання «нового старого президента», перед російською владою постає питання елементарного виживання керованої нею країни. Увесь економічний та й зовнішньополітичний курс Володимира Путіна за попередніх 12 років його керівництва Російською Федерацією (байдуже, в якій саме якості він перебував) базувався на безперервному нарощуванні видобутку й експорту вуглеводнів — нафти і природного газу. На прибутках від їх продажу базувалася практично вся популістська соціальна політика російської влади. Про це ми не раз говорили з читачами «Дня», і начебто тут особливо нема чого додати, якби... Якби не одна нова деталь, що виникла внаслідок нещодавнього оприлюднення прогнозів авторитетних аналітиків у сфері видобутку «чорного золота» — фахівців найпотужнішої міжнародної нафтової корпорації «Бритиш Петролеум» (BP).
Опублікована аналітиками BP спеціальна доповідь містить найсвіжіші дані про запаси нафти в десяти найбагатших на неї країнах світу й розрахунки, на скільки часу вистачить цих запасів за нинішнього рівня її видобутку. Дані, звичайно, цікаві самі по собі. Наприклад, найбільший «хранитель» запасів «чорного золота» у світі — Саудівська Аравія, на яку припадає п’ята частина запасів нафти на планеті. Тут, як кажуть, усе зрозуміло. На другому місці — Венесуела, на території якої, в районі озера Маракаїбо, кілька років тому було виявлено величезні поклади нафти і на частку якої, таким чином, нині припадає понад 15 відсотків її світових запасів. Тут загалом теж усе зрозуміло.
А ось — Росія, яка не так давно випередила Саудівську Аравію за обсягами видобутку «чорного золота» й посіла перше місце у світі за цим показником, що є предметом великої гордості російського керівництва. Це вражає: здавалося б, чим же тут пишатися, якщо країна повільно, але серйозно і дедалі глибше загрузає в нафтовому болоті? Але факт є факт: цим пишаються. Можливо, через те, що нишком усвідомлюють, що більше й пишатися залишилося нічим?
Проте така «гордість» виходить, що називається, рогом. Зазначена доповідь аналітиків BP неупереджено й чітко свідчить: за обсягом запасів нафти Росія посідає лише сьоме місце у світі — на її частку припадає трохи більше як 5,5 відсотка загальносвітових запасів. Це означає, що в її надрах перебуває майже в чотири рази менше «чорного золота», ніж у Саудівській Аравії. Але при цьому Росія обганяє останню за обсягами викачування нафти зі своїх надр! Постає питання, наскільки ж її вистачить у разі збереження таких темпів?
Аналітики дають чітку відповідь на це запитання. Так, королівству саудитів нафти вистачить більше ніж на 70 років. Що ж, за цей період поступ людства, в тому числі розвиток науки, цілком імовірно, підкажуть цілковито нові джерела енергії. Отже, на практиці Саудівській Аравії, як і багатьом іншим країнам, нема чого особливо побоюватися. А ось Росії за збереження сьогоднішніх «рекордних» темпів видобутку нафти її запасів вистачить щонайбільше на 21 рік. Це, між іншим, усього три президентські терміни! Адже вони спливуть швидко...
Але злізати з «нафтової голки» треба не тоді, коли нафта закінчиться. Це треба робити — якщо, як кажуть у таких випадках, не «вчора», то, в усякому разі, сьогодні. Зараз. Негайно. І думати при цьому не про те, як за допомогою нафти сильніше допекти «непоступливим» сусідам, а як забезпечити власне завтра. Якщо ми хочемо, щоб воно для Росії взагалі настало.
