Наші в пустелі
Учора о шостій ранку перша колона 5-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України в складі 83 одиниць броньованої і автомобільної техніки вирушила маршем з бази «Ель-Койот» у Кувейті до місця своєї постійної дислокації — аеродрому Аль-Кут в іракській провінції Васит. На марш (майже 600 км відстані) колоні відведено два дні, нічний привал, як повідомляє Міністерство оборони, буде здійснено в районі бази військово-повітряних сил США поблизу населеного пункту Ан- Насирія, що за 250 км від Аль Кута. Остання колона української бригади, що входить до очолюваної Польщею міжнародної дивізії в складі стабілізаційних сил в Іраку, вийде з бази в Кувейті 14 серпня. З 1 вересня українські військові вже почнуть виконувати свої обов’язки в Іраку. До цих обов’язків, як зазначав минулого тижня при відправці першої групи військових міністр оборони Євген Марчук, входитиме охорона органів влади, об’єктів життєзабезпечення, транспортних комунікацій у провінції Васит, яка входить до польського сектора відповідальності в Іраку. Українці, зокрема, відповідатимуть за безпеку двох автомагістралей, що пов’язують провінцію з Багдадом, а також охоронятимуть 120-кілометрову дільницю кордону Іраку з Іраном, склади боєприпасів колишньої іракської армії тощо.
Не виключено, говорив міністр оборони, що український контингент може бути залучений і до охорони нафтопроводів. Польський сектор знаходиться між британським (починається від кувейтського кордону, включає місто Басра) і американським (столиця Іраку Багдад, північна частина). Досі провінція Васит характеризувалася як відносно спокійна, що не вирізняється особливою напруженістю, на відміну від інших районів Іраку. Проте ситуацію загалом характеризувати інакше як напружену було б дуже важко.
З 7 по 10 серпня тривала передислокація особового складу підрозділів української бригади, 8 серпня турецьким поромом до порту Ель-Кувейт прибула військова техніка (60 БТР-80, 11 БРДМ-2, 217 автомобілів, а також контейнери з майном).
Зараз українська бригада налічує 1660 військових, до її складу увійшли й військові 19-го окремого батальйону радіо-хімічно-бактеріологічного захисту, що перебував у Кувейті з кінця квітня. Батальйон нині розформовано. Його особовий склад уже пройшов необхідну акліматизацію, бійці призвичаїлися до погодних умов. Загалом українська бригада складається з військових, які вже не вперше несуть службу у важких кліматичних умовах і які є професіоналами. Професіоналізм було підтверджено при розвантаженні 8 серпня: пором прибув зранку, ввечері вся колона вже вирушила маршем до бази «Ель- Койот». Настрій бригади, якою командує генерал-майор Сергій Безлущенко, нормальний, військові готові до виконання поставлених завдань.
Місце, де розташовуватимуться українці, сьогодні являє собою розбитий аеродром. Постійна база будується і має стати до ладу у вересні. До того часу хлопці житимуть у палатках. Бійці отримали всі необхідні інструкції — як себе поводити в мусульманській країні, особливо з жінками (правило — «не заглядатися»), дивитися у вічі співрозмовнику. Багато де на Сході ліва рука вважається «нечистою», нею не можна нічого давати — Ірак тут не виняток. «Сухий закон» є обов’язковою вимогою. Що турбує українців — чи буде їм надано статус учасників бойових дій. Передбачається, що ротація українського контингенту відбуватиметься раз на півроку. Як надовго буде потрібна військова присутність в Іраку — невідомо. Але до цього ставляться як до звичайної роботи. Вже звикли.
Найбільшим ворогом вважають спеку. День, коли до порту Ель-Кувейт прибув пором з військовою технікою, був найгарячішим за цей рік — 54 градуси в тіні. Кондиціонери не витримують, виходять з ладу. Людина на такій спеці втрачає до 3 літрів рідини на день. Тому вода — це святе. Водний баланс обов’язково потрібно підтримувати. Рекомендації лікарів — не перебувати на відкритому сонці більше за 100 хвилин. Медики також не радять бути на відкритому сонці з 10 до 14 години. Тут потрібно додати — за можливості. Хоча саме в цей час, дійсно, найважче. На період акліматизації обов’язкова вимога — форма з довгим рукавом, жодних оголених частин тіла. Тому наші бійці не без заздрощів дивилися на вже звиклих до сонця засмаглих американців. Броня розпечена, доторкнутися неможливо. Проте техніка і люди поки що витримують без особливих проблем.
Санітарно-епідеміологічна ситуація нормальна. Щоправда, проби води в місці дислокації української бригади показали, що купатися в ній не можна — річки забруднені. Змії — гюрзи, укус яких смертельний для людини, і рогаті змії, укус яких дуже важко переноситься. Дорослі змії практично не заповзали на територію табору в Кувейті. Зате скорпіони — жили скрізь. Тому все потрібно ретельно перевіряти і в жодному разі нічого не шукати на підлозі голими руками. Мух, комарів, москітів — немає зовсім.
Американці й британці забезпечують постійне патрулювання, зокрема — вертольотами, супроводження колон на марші, охорону баз і привалів. Дуже багато уваги приділяється охороні. Військова бюрократія — дуже серйозна. Інакше, мабуть, і не можна: ситуація далека від мирної.
Харчування — теж американське, наші не брали із собою ні кухарів, ні обладнання. Пальне — теж, з ним — жодних проблем, свідчать військові. І додають, що взагалі з американцями і поляками склалися найкращі стосунки, американські офіцери ставляться до українців по-дружньому. Час від часу влаштовуються змагання — і українці часто перемагають. Взяти води, заправити техніку, зайти до медпункту, як раптом щось сталося — з цим не виникає нiяких проблем. У таборі «Ель-Койот», до речі, окрім українського контингенту, перебували поляки, румуни, словаки, іспанці, болгари — вони теж нестимуть службу в польському секторі відповідальності. Український контингент при цьому буде другим за чисельністю (після польського, який налічуватиме понад 2 тисячі військових), іспанський — третім.
Умови служби не викликають жодних нарікань, не секрет, що й платня, запропонована військовим, була не останнім аргументом.
Що ж до викликів і проблем, то перші з них починаються вже зараз. Справа, зокрема, в тому, що бригада проходитиме маршем мимо міста Басра на півночі Іраку — а саме там вперше в британському секторі почалися заворушення. Незадоволене низькими темпами відбудови інфраструктури, тим, що бракує світла, палива, населення почало кидати камінням у британських військових, гранату було кинуто у військову машину. Британці розганяли натовп гумовими кулями.
Звичайно, американські й британські військові докладуть всіх зусиль для того, щоб це не вплинуло на швидкість пересування колон до місця їхньої дислокації. У польському секторі поки що заворушень не зафіксовано. Проте як складатиметься надалі, ніхто зараз сказати не зможе. Втім, українці через подібне вже проходили в інших країнах, тож готові до будь-яких несподіванок.
Багато вже говорилося про те, що саме дасть Україні направлення свого контингенту до участі в міжнародних стабілізаційних силах в Іраку. Це може вплинути і на можливість доступу до контрактів з відбудови країни, і на можливість отримання доступу до іракської нафти (саме це, як говорили у Варшаві, було одним із аргументів на користь підтримки американської політики Польщею) — це в прикладному плані. Суто військові моменти — відпрацювання взаємодії з підрозділами країн-членів НАТО, вдосконалення власного професіоналізму, набуття необхідного для подальших операцій досвіду. Політична складова присутності в регіоні означатиме перш за все повернення на міжнародну сцену, створення своєрідного плацдарму для подальшого змiцнення іміджу держави. Українці не є окупантами в Іраку — багато разів підкреслювалося в Києві. І присутність українського військового контингенту, яка може стати першою сходинкою для української присутності в регіоні взагалі, обумовлена резолюцією ООН. Українські військові готові своєю службою сприяти покращанню іміджу країни. Від держави тепер залежатиме, як справи підуть далі.
PS. «День» висловлює вдячність прес-службі Міністерства оборони України за організацію поїздки .
