Наступник-розгадка,
або Яким є змiст «нового курсу»?
Пояснюючи причини зміни кабінету, президент Росії сказав про необхідність «нового курсу». Цілі та інструментарій новизни, очевидно, проясняться, коли Путін назве кандидатуру прем’єра. І якщо у призначенця буде певний карт-бланш від хазяїна Кремля, він буде більш ніж просто технічною фігурою. Суспільство довіряє Володимиру Путіну, і хоч би що говорили про рівень демократичності російського керівництва, однак влада в цій країні є ефективною: хоч які б цілі ставили — їх досягають. Для сусідів Росії зміна уряду і «новий курс» — черговий серйозний сигнал до того, щоб бути «у формі».
З’явившись на телевізійних екранах удень у вівторок, Володимир Путін повідомив глядачiв про відставку уряду Росії та призначення виконуючим обов’язки прем’єра Віктора Христенка. Таким чином, у президентському зверненні йшлося не стільки про уряд, скільки про його голову — Михайла Касьянова, хоча прізвище самого Касьянова Путін і не називав. Президент пояснив своє рішення прагненням захистити виконавчу владу від непередбачуваності виборчого періоду та бажанням представити виборцям склад нового уряду, який і працюватиме у разі, якщо Путін переможе на майбутніх виборах. І те, й інше пояснення вразливі. Навіть якщо припустити, що найближчими днями Путін запропонує Державній думі кандидатуру нового прем’єра і її затвердять, у нового глави уряду просто не вистачить часу на формування кабінету — до виборів менш нiж три тижні, а після них уже новий уряд, нехай і недосформований, все одно має піти у відставку. Таким чином, у Росії на тривалий час з’явиться ціла армія виконуючих обов’язки міністрів — а це навряд чи можна назвати визначеністю в долях виконавчої влади. Що стосується виборців, то прихильників у Володимира Путіна цілком достатньо. І посилити його позиції може не стільки відставка прем’єра, скільки призначення главою уряду якоїсь персони, яка викликає загальну повагу та довір’я, не менш популярної, ніж сам Путін — тільки такої персони немає ані серед кандидатур, обговорюваних на пост прем’єр-міністра, ані взагалі в російській політиці. Серед кандидатів на пост прем’єр-міністра зараз називають і міністра фінансів Олексія Кудріна, і виконуючого обов’язки прем’єра Віктора Христенка, і міністра оборони Сергія Іванова, і голову Держдуми Бориса Гризлова. Усі ці люди досить відомі, але — винятково як чиновники, а не як публічні політики. І призначення будь- кого із них прем’єром може швидше взагалі позбавити виборця інтересу до прем’єрської посади як такої, ніж переконати його в тому, що президент формує ефективний уряд. Отже, відставка уряду не може серйозно ані вплинути на рейтинг президента, який і без того не викликає жодних побоювань в організаторів його передвиборної кампанії, ані позначитися в той або інший бік на явці, що саме й викликає побоювання.
Тоді навіщо президенту знадобилася відставка глави уряду? Відповісти на це запитання напевно можна буде тільки тоді, коли ми дізнаємося про кандидатуру нового прем’єр-міністра. Адже відставку Касьянова очікували — але не до, а після виборів. До виборів її не готували, а виглядає вона цілком спонтанним рішенням президента. Якби кандидатура нового прем’єра була б відома Путіну достеменно, якби відставку старого прем’єра пов’язували із призначенням нового, то його ім’я стало б відоме саме в день відставки Касьянова. Але спливали години після оголошення про відставку уряду та призначення виконуючим обов’язки прем’єр-міністра Віктора Христенка, а жодних повідомлень про нову кандидатуру не було. Це може означати, що у Кремлі почався процес узгодження кандидатури. Коли її оголосять, стане зрозумілим, яка група перемогла внаслідок заміни прем’єр- міністра, хто від цього виграв і — найцікавіше — чи виграв від цього президент Путін. Цілком може виявитися, що заміна прем’єра внаслідок узгодження інтересів взагалі виявиться чисто технічним питанням, що ніяк не вплине на загальну розстановку сил у верхах російської влади.