Навіщо підписували?
Україна не використовуватиме нафтопровід Одеса—Броди у реверсному напрямі, оскільки прямий маршрут має найбільші перспективи для розвитку проекту. Про це заявив учора в Брюсселі, де відбувається спільна україно-польська презентація цього проекту, голова правління ВАТ «Укртранснафта» Олександр Тодійчук. Як зазначив голова «Укртранснафти», його заступник Станіслав Василенко, який підписав протокол про наміри, не мав на це повноважень, і печать «Уктранснафти» на документі відсутня. Міністр палива й енергетики України Сергій Єрмілов також відкинув можливість реверсного використання нафтопроводу. «Президент і прем’єр-міністр України затвердили нам директиву на цю конференцію: Одеса—Броди—Плоцьк — саме у такій послідовності», — підкреслив міністр. Уся ця ситуація ставить низку запитань. А як же тоді «нафтогазові протоколи»? Хто несе відповідальність за їхнє підписання і за шкоду, завдану репутації України як партнера на європейському енергоринку?
Нагадаємо, що ці висловлювання є, по суті, коментарями до опублікованої у «Дні» (24 травня) інформації про підписання протоколу про наміри (його копію має редакція). Протокол передбачає організацію нового маршруту експорту російської нафти транзитом через територію України з використанням реверса нафтопроводу Одеса—Броди. Схоже, українські чиновн ики, яких ця звістка застала практично на шляху до Брюсселя, намагаються відмежуватися від згаданого протоколу. Якщо ж підвідомчі державні організації підписали протокол за спиною і, отже, без відома керівництва країни, тоді і зовсім потрібно розглядати питання про стан управління енергетичною галуззю взагалі і НАК «Нафтогаз» зокрема. Можливо, як у нас прийнято, винуватцем цього конфузу спробують представити пресу.
Що стосується суті справи, то, на думку Тодійчука, економічні обгрунтування реверсного використання нафтопроводу є неточними. Зокрема, при розрахунках, які свідчать про те, що прокачування нафти за маршрутом Одеса—Бро ди—Гданськ обійдеться дорожче, ніж через Новоросійськ, використовувався тариф на перевалку в танкери річної давності. «Сьогодні тарифи на перевалку в танкери значно зросли, й економіка говорить на ко ристь маршруту Одеса—Броди», — відзначив О. Тодійчук.
Проте в «Нафтогазi України» впевнені у тому, що у «протокольного» проекту є резони. Згідно з розрахунком, виконаним, очевидно, фахівцями НАК (про це може свідчити українська мова відповідної таблиці, тоді як сам протокол і деякі інші додані до нього матеріали є російськомовнi) рентабельність діяльності на новому маршруті становитиме 29,6% (при прокачуванні 8 млн. тонн нафти), чистий прибуток (очевидно, української сторони) — $14 млн., сума платежів до держбюджету — 61,2 млн. грн. або $11,5 млн. Один із «підписантів» протоколу — Тюменська нафтова компанія — бере на себе зобов’язання видати Україні товарний кредит для наповнення труби технологічною нафтою (425 тис. т під 12%), а також поставку власної і залученої нафти (9 млн. т). Припустимо. Ось тільки дивує те, що сторони протоколу, не чекаючи рішення своїх урядів із цього питання, «погодилися розпочати заходи для забезпечення транспортування російської нафти на експорт через порт Південний за маршрутом Самара—Мозир—Броди— порт Південний із використанням реверса на ділянці Одеса—Броди». «Розпочати заходи» — це як? А ще інтригує зобов’язання, взяте на себе російською «Транснефтью»: забезпечити «технічні можливості системи магістральних нафтопроводів доставки російської нафти до порту Південний за маршрутом Самара— Мозир—Броди—порт Південний»... Із цим може впоратися хіба що оператор цієї системи, що включає український нафтопровід. Можливо, існують ще які- небудь таємні домовленості і стосовно управління українським нафтопроводом?
Нарівні з нашим урядом розбиратися у цьому питанні доведеться також міжнародній й особливо європейській громадськості. Директор із зовнішніх зв’язків Єврокомісії Хагес Мігареллі, відкриваючи розпочату в вівторок у Брюсселі промислову конференцію «Маршрут транспортування нафти Одеса—Броди—Плоцьк», відзначив, що Єврокомісія розцінює позицію України у цьому проекті як перше випробування співпраці України з нею. Дипломат однієї з країн, зацікавлених в українському нафтотранспортному маршруті до Європи, сказав з цього приводу «Дню»: «Неприємно бути обдуреним».
