Найбiльш вдалою PR-акцiєю стала вiйна в Чечнi
При цьому розрив усередині групи, яка перемогла, вельми великий: КПРФ і «Медведь», за підсумками підрахунку — 80 відсотків бюлетенів, збирають відповідно 24,54 і 23,92 відсотка голосів, ОВР і СПС — 11,67 і 8,68, жириновці та «Яблоко» — 6,19 і 6, 07 відсотка. Чітко виділяються, таким чином, три групи провідних фракцій — великі, середні й маленькі, постійні та ситуативні коаліції між якими й визначатимуть розклад сил у новій Думі. Ясно, що двома полюсами тяжіння стануть комуністи й «Медведь». При цьому перемога прокремлівської партії безпрецедентна: вперше за шість років підтримуване владою об'єднання змогло не просто пройти в Державну думу, але й претендувати на створення значущої та сильної фракції в нижній палаті російського парламенту. Якщо порівняти результати «Единства» з більш ніж скромними результатами «Выбора России» 1993 року й «Нашего дома — России» 1995, розумієш різницю між можливостями Єгора Гайдара, Віктора Черномирдіна та Володимира Путіна — адже саме з прем'єрською підтримкою «Медведь» може пов'язувати свій успіх. Утім, із підтримкою Путіна може пов'язувати зростання свого рейтингу й СПС. Останніми днями праві змінили свої передвиборні слогани на кшталт «Хочеш жити як у Європі?» на набагато більш зрозумілий широким електоральним масам «Путіна — в президенти, Кирiєнка — в Думу. Молодих треба!»
Хоча лідери ОВР і кажуть про те, що задоволені підсумками виборів, очевидно, що Примаков і Лужков розраховували на пристойнiший результат для себе i скромнiший — для «Единства». Звісно, коаліція комуністів і ОВР аж ніяк не скасовується не кращими результатами примаковського блоку, однак тепер ОВР може виступати в ній виключно в ролі молодшого партнера зюгановців. До того ж, про можливість такої коаліції говорили лідери, власне, «Отечества», а фундатори «Всей России» — передусім башкирський президент Муртаза Рахімов, який агітував по республіканському ТБ за ОВР навіть у день голосування — якраз лякали Кремль комуністичною небезпекою в разі продовження наступу на «Отечество — Всю Россию». Крім того, не можна виключати продовження спроб розколоти ОВР на дві фракції — «Отечество» й «Всю Россию» з тим, щоб остання увійшла в угрупування проурядових фракцій. І ці спроби цілком можуть увінчатися успіхом хоча б уже тому, що в «Медведя» навряд чи є серйозні кадри для заміщення всіх вакантних посад у керівництві Державної думи та комітетів нижньої палати російського парламенту. Й ці посади цілком можуть дістатися новим союзникам «Единства».
Не виключено, що з Білим домом спробує домовитися й сам Лужков, який зберіг за собою посаду мера російської столиці (він набрав у Москві понад 70 відсотків голосів, а екс-прем'єр Сергій Кирiєнко, який зайняв друге місце — 11 відсотків). І в цьому випадку принаймні з економічних питань, уряд Путіна може розраховувати на підтримку більшості Державної думи.
На розстановку сил може значно вплинути — так уже було в ході виборів 1993 і 1995 років — розклад сил за одномандатними округами. Поки що найбільшу кількість місць у цих округах отримують так звані незалежні кандидати, однак ясно, що саме з цього численного загону вербує своїх прихильників «партія влади». От цікаво, бізнесмен Борис Березовський, який переміг у Карачаєво-Черкесії — незалежний кандидат? А бізнесмен Роман Абрамович, який переміг на Чукотці? А співак і бізнесмен Йосип Кобзон, який зібрав понад 90 відсотків голосів у Агінському (Бурятському) автономному окрузі? Серед інших відомих переможців за одномандатними округами — екс-прем'єр Сергій Степашин, лідери правих Борис Нємцов і Ірина Хакамада, депутат Держдуми Микола Гончар. Назву також найвідомiшi претендентів-невдах. Це колишній віце-спікер Сергій Бабурін, екс-мер Петербурга Анатолій Собчак і його дружина Людмила Нарусова, екс-спікер Верховної Ради Росії Руслан Хасбулатов, скандально відомі «журналісти» Олександр Невзоров, Олександр Мінкін, Олександр Хінштейн. Не вдалося зберегти за собою посаду губернатора Московської області Анатолію Тяжлову: він навіть не вийшов у другий тур губернаторських виборів і тепер за губернаторство в Підмосков'ї боротимуться колишній спікер Держдуми Геннадій Селезньов і генерал Борис Громов.
Можливо, російські парламентські вибори й не можуть повною мірою вважатися репетицією президентських, але можливості влади вони вже продемонстрували. Й справа навіть не в тому, що прем'єру Володимиру Путіну буде набагато зручніше працювати з новою Думою, ніж із попередньою. Справа передусім у тому, що на сьогоднішній день саме в Кремлі та Білому домі довели, що здатні впливати на настрої електората, який легко піддається маніпулюванню. Й владу так просто не віддадуть.
