Назад — до реалізму
У середу «Музей однієї вулиці» на Андріївському узвозі спільно з «Клубом колекціонер» відкрили виставку «Рупор радянської доби» — приватне зібрання радянських плакатів Геннадія Киркевича. Це — міфологічна історія держави, витримана в манері радянського реалізму. Дивлячись на плакати: «Революційна теорія — наша могутня зброя», «МИ курсом світу тримаємо шлях», «ВОНИ (імперіалісти — Aвт. ) хочуть війну роздмухати» — мимохіть думаєш, а що, якби я кожний день бачив ці усміхнені обличчя радянських мачо і веселі очі жінок з нежіночими професіями? Можливо, і стояв би тепер біля пам’ятника Леніну, і одягав би на себе червоний бант Першого травня. Чи як би я ставився до такої сволоти як Сталін, якби в дитинстві бачив плакат «Спасибі рідному Сталіну за наше щасливе дитинство», де вождь — сама лагідність. Складно позбутится стереотипів, які насаджувалися так масово і так... талановито. Над плакатами працювали найвідоміші та найтитулованіші художники, які проходили крізь сито різних конкурсів і відборів. Чого варті роботи одного лише Адольфа Страхова, видатного художника-живописця 1920-х. Власне, матеріал експозиції цікавий як з художнього, так і з історичного поглядів. Колекція Геннадія Киркевича починалася з кількох плакатів кінця радянської доби. Він каже, що справжня любов до колекціонерства прокинулася не відразу, але коли починаєш чимось займатися, ти вже починаєш вникати в нюанси і деталі. Сьогодні його колекція нараховує близько двох тисяч плакатів, багато з яких є справжніми раритетами.
— У вас є улюблена тематика в плакатному мистецтві?
— Кожний напрям по- своєму цікавий. Дуже вже багато художників, справжніх майстрів було в цьому задіяно. Усі роботи унікальні. Але все-таки найцікавіший напрям особисто для мене — плакати часів війни. Минуле — це ключ до майбутнього, оскільки можна через призму минулого дивитися на теперішній час. Можливо — повернути щось, хоча чудово розумію, що повертатися треба далеко не до всього. Звичайно, існують думки: «Навіщо це треба, краще викинути і забути». Але я вважаю, що це і до мене вже робили предостатньо. Просто треба зберегти пам’ять і правильно до цієї пам’яті ставитися.
— В експозиції представлено не так багато плакатів. Чи маєте ви намір влаштувати більш масштабну виставку?
— Так, планую присвятити велику виставку тому незвичному, що породила радянська доба. Самвидав, радянський анекдот, дисидентство. Усім цим я цікавлюся, а ще збираю радянські листівки, рідкісні фото політичних лідерів... Так що планів багато.
