Не довіряють. Чому?
За чотири місяці до парламентських виборів показники довіри українських громадян до інститутів влади знизилися фактично до рівня останніх років правління президента Леоніда Кучми, відзначають соціологи. Згідно з даними опитування, проведеного фондом «Демократичні ініціативи» спільно з фірмою «Юкрейніан соціолоджи сервіс» з 17 по 29 листопада 2005 року (опитано 2000 респондентів у всіх регіонах України, статистична похибка не перевищує 2,2%), найбільша кількість громадян не довіряє міліції (баланс довіри/недовіри — мінус 35%). На другому місці — Верховна Рада (— 31%). Суди і прокуратура поділили третє місце (— 34%). На цьому тлі в уряду справи не такі вже й погані (— 28%). У Президента Віктора Ющенка — мінус 12%.
Позитивний баланс довіри отримали лише неполітичні інститути: церква (+38%), Збройні сили (+8%). Є привід для гордості у українських журналістів: позитивний баланс мас-медіа — +16%.
За словами наукового керівника «Демініціатив» Ірини Бекешкіної, згідно з результатами дослідження, у країні не залишилося жодного політика, рівень довіри до якого перевищував би рівень недовіри... Більша половина опитаних (51%) вважає, що «все, що відбувається нині в Україні, йде в неправильному напрямі». У правильному курсі розвитку подій упевнені вдвічі менше респондентів — 27%, ще 22% не змогли визначитися.
Що стало причиною подібних оцінок?
Ольга БАЛАКІРЄВА, центр «Соціальний моніторинг», Український інститут соціальних досліджень:
— Зниження рівня довіри влади відбувається драматичним шляхом. Влада не змогла використати той величезний кредит довіри, який було їй видано рік тому. Щодо причин, то це перш за все відсутність турботи про реальну людину, про підвищення її рівня життя. На жаль, нова влада більше уваги приділила якимось спекулятивним, популістським речам. Таке враження, що з самого початку влада була орієнтована на перемогу в парламентських виборах, а не на прийняття реальних кроків, які можуть вплинути на рівень життя. Щодо соціальних виплат, то відбулося лише номінальне їх підвищення за відсутності реального.
Даються взнаки нестабільність і невпевненість у завтрашньому дні. Незрозумілі відносини з Росією, перспективи вирішення енергетичного, газового питання. Це все працює в мінус.
Ще один чинник — некомпетентність. У цьому плані дуже показові заява і коментарі влади щодо тих явищ, на які вони не можуть вплинути. Навіщо говорити про 5-відсотковий бар’єрі для політичних партій, якщо на це не можна вплинути? Цю ініціативу підтримав би багато хто, але говорити про це тоді, коли нічого не можна змінити, — означає показувати, що влада не діє, а тільки говорить.
Ситуація з Піскуном аналогічна. Як можна було приймати таке рішення, яке міністр юстиції на сьогодні не може відстояти?! Це навіть не слабкість, а некомпетентність влади.
Вікторія ПОДГОРНА, політолог, директор Центру соціально-політичного проектування:
— Перша причина — невиконання головного зобов’язання, яке взяла на себе нова влада. Головна ідея, з якою люди виходили на Майдан, — це чесна нова влада, люди з новими принципами, з новим мисленням, готові працювати не в особистих корпоративних інтересах, а в інтересах людей, тобто слухати, чого хочуть люди. А насправді цього не сталося. Якщо ти приходиш на революційній хвилі, перед тобою стоїть колосальна відповідальність. І якщо ці обіцянки не виконуються, то розчарування може виявитися дуже швидким і різким.
Другий момент. Насправді в команди Ющенка немає стратегії розвитку України. Саме чіткого плану розвитку країни, який би орієнтувався на європейську традицію. І дії влади або носять популістський характер і орієнтовані на швидкий ефект, як це було в уряду Тимошенко, або це щось аморфне, незрозуміле для людей. Люди не можуть зрозуміти, якої мети намагається досягти нова влада. Немає якоїсь лінії, немає відчуття, що ось є курс політичний, що є відповідальність за цей курс.
Третє — непрофесіоналізм. Я, звичайно, не можу сказати, що в Кабміні, припустимо, всі непрофесіонали, є, наприклад, такий блискучий професіонал, як Арсеній Яценюк. Непоганий менеджер і Юрій Єхануров.
А от Секретаріат Президента виглядає досить слабкою. Народ не чекає від влади, що вона буде авторитарно сильною, як за попереднього режиму. Сила влади повинна полягати в логічності дій, зрозумілості її кроків та відповідальності за них. Головне — повинна бути динаміка, а її взагалі немає. Треба залучати професіоналів, і вони є. Ціле покоління в країні вчилося на Заході — ким вони запитані? Адже вони думали, що вони потрібні. Вони всі стояли на Майдані. Нікому не потрібні ці люди, ніхто не намагався їх залучити до державного управління, це все були розмови. Спроба президентських читань, мабуть, була єдиною спробою прислухатися до думки професіоналів, національної еліти.
Ігор БАЛИНСЬКИЙ, політолог, Західна інформаційна корпорація (Львів):
— По-перше, майже за рік помаранчевої влади суспільству не було запропоновано альтернативного варіанту розвитку держави. Усе відбувалося на рівні гасел, на рівні протиставлення з режимом Кучми. А насправді виявилося, що за гаслами не стоїть ніякої конкретики. Це дуже важливо не для пересічного виборця, а для людей, які формують громадську думку, для носіїв позиції. По-друге, насправді я не вважаю, що причиною падіння довіри до влади є скандали у владній команді. Суспільство побачило, що владу уособлюють абсолютно різні за світоглядом, рівнем моралі, стратегічним мисленням люди. Суспільство побачило те, що називається неоднорідністю команди. Неоднорідність, помножену на гучні скандали.
Люди не можуть чітко сформулювати своє ставлення до влади. Чи влада здатна захищати інтереси людини — чи великих груп людей. Вона на сьогодні є настільки неструктурованою, настільки неконсолідованою, що люди хочуть просто почекати, подивитися на ще якісь кроки влади, аби винести їй якийсь остаточний вирок. Мені видається, що напередодні виборів цей момент буде дуже важливий. Виборець оцінюватиме владу з точки зору її консолідованості та здатності мислити системно на рівні всіх елементів.
І третій момент, який би я пов’язав з падінням рівня довіри, — це не тактичні, а стратегічні помилки влади. Як на мене, своїм нинішнім рейтингом Віктор Янукович завдячує двом речам — підписанню меморандуму із владою, який фактично легалізував Януковича в очах його виборців як фактичного носія їх інтересів. А також тому, що влада не навчилася визнавати власні помилки, я вже не кажу — виправляти. Вона навіть не навчилася визнавати свої помилки і заявляти про готовність їх виправляти. Адже це дуже важливо, тому що насправді публічність і прозорість формується не за рівнем присутності чи відсутності темників, а за рівнем реакції влади на критику. Якщо немає реакції на критику, немає визнання помилок, то така влада буде викликати застереження у виборця, яке згодом переростатиме у рівень недовіри.
