Не плач, країно. Тренуй характер!
Учора з самого ранку значна частина населення країни перебувала в стані збудженого очікування. В Україні було піднято національні прапори. А о 16.00 старі, жінки та діти, не кажучи вже про чоловіків працездатного віку, прикипіли до телевізорів. Кабінет Міністрів навіть рекомендував «підприємствам, установам і організаціям створити сприятливі умови трудовим колективам для перегляду яскравого та незабутнього дійства, яке відбудеться між збірними України й Іспанії в німецькому Лейпцігу». На головних площах Києва, Львова, Харкова, Донецька та Дніпропетровська були встановлені гігантські екрани для, так би мовити, спільного уболівання. Президент, за словами заступника держсекретаря Маркіяна Лубківського, мав намір стежити за ходом гри по телевізору, не відриваючись від справ. А от члени уряду, за визнанням Юрія Єханурова, мали намір влаштувати колективний перегляд в одному зі столичних пабів... Так що навряд чи було особливе перебільшення в словах президента Федерації футболу України Григорія Суркіса, що «вся Україна об'єдналася навколо національної збірної, що вперше вийшла у фінал світової першості». Виявляється, ми можемо бути одностайні, навіть єдині, ми можемо бути разом. Нехай навіть заради однієї окремо взятої гри. І навіть — попри її результат. Звісно, всі ми сподівалися на перемогу. Більш того, вона була нам потрібна. Незважаючи на дощ, у Києві, Харкові, Дніпропетровську на центральних площах зібралися тисячі людей. Це відчуття єднання, можливо, найважливіше, що футбол уже зробив для країни тепер. А що стосується гри... Можна нарікати на суб'єктивні причини: так — спека, так — несправедливе суддівство. Але напевно важливіше — зробити висновки, проаналізувати помилки та внести поправки в подальші ігри. А може — і поправки в національний характер. Зробити натиск на тренування впевненості. Толерантними наші футболісти себе вже показали. До цього б ще дух здорової експансії. І все вдасться. Тоді гіркота поразки не деморалізує, а перетвориться на корисний досвід. Який ох як пригодиться в майбутніх іграх. Це підтверджують й експерти «Дня», які поділилися своїми враженнями одразу ж після фінального свистка.
Юрій РИБЧИНСЬКИЙ, поет:
— Здивований, що наша збірна так погано зіграла свій перший матч. Здивований, що футболісти не вийшли на поле з палаючими очима, палаючим серцем з першої до останньої хвилини битися за кожний м'яч. Адже з перших хвилин вже було зрозуміло, що ми граємо з командою вищого класу. Тому компенсувати цю різницю можна було тільки колективною грою і колосальним бажанням в кожному епізоді перевершити суперника. А грали в дуже повільному темпі, передавали не точні паси. Я, наприклад, не відчував, що була командна гра. Було мляво. Лишається сподіватися тільки на наступні два матчі.
Ігор КОНДРАТЮК, телеведучий (телефоном із Німеччини):
— Звичайно, ми припускали, що можемо програти, але ніхто не думав, що можемо аж так програти. У нас не було ніякої командної гри. У центрі поля — повна дірка. До того ж іспанцям трішки пофортунило. Перший гол вони забили через позиційну помилку захисників. Другий ми їм подарували — рикошет нашого захисника, здається, Русола. Починається другий тайм — суддя призначає пенальті. Думаю, що дуже нефортовим вийшов наш початок гри на Чемпіонаті світу. Сподіваюся, цю нефортовість ми вже вичерпали. І тому далі все буде на краще. Залишається задача, яку треба виконати, інакше нічого не вийде: треба виграти два матчі, що залишилися. Думаю, це до снаги нашій команді. Якщо чесно, я не думав, що ми Іспанію, як кажуть, «порвемо». Думав, все буде 50х50: м'яч круглий, поле рівне. А тут все-таки видно, що програли стовідсотково. Бували такі моменти в грі, коли у нас, наприклад, у першому таймі лівий фланг захисту був порожній. Хто хотів, той і проходив. Чомусь всі грали в тіні і гірше, ніж можуть. А чому? Це вже нікого не хвилює. Чи то перехвилювалися, чи то не підготувалися — яка різниця! Результат 0:4 — поки що найбільший програш на цьому Чемпіонаті світу. Блохін, наприклад, коли забили третій гол, взагалі перестав керувати командою в тому сенсі, що зрозумів: сьогодні, що не роби, все рівно буде програш.
Андрій ШКІЛЬ, народний депутат України:
— Що я можу сказати? По-перше, Австралія, яка в четвертий раз попала на чемпіонат світу з футболу, тільки зараз виграла свій перший матч. Тому Україна має попереду ще три чемпіоната світу, щоб виграти перший матч.
По-друге, два м'ячі іспанці забили самі, два голи були на рахунку судді. Але я думаю, що після неправильно призначеного пенальті треба було покинути футбольне поле, тому що поразка в 3:0 значно краще, ніж поразка в 4:0. Я тільки що зателефонував і відмовився в присутності на матчах із Саудівською Аравією і Тунісом. А що робити? На превеликий жаль, наші футболісти продемонстрували, що вони добре, мабуть, грають у більярд, у настільний теніс, але в футбол збірна України грати не може. Поки що.
