«Не розмовляти українською — прирікати себе на провінціалізм...»

Двадцять дев’ять київських школярів і п’ятнадцять столичних студентів стали переможцями третього етапу IV Міжнародного конкурсу української мови імені Петра Яцика.

Наталія Овсійчук — студентка першого курсу промислово-економічного коледжу Національного авіаційного університету — зовсім не чекала, що опиниться серед переможців. Із задоволенням виконувала всі творчі завдання, її твір про красу рідної мови журі конкурсу особливо відзначило. «Чомусь мої ровесники, — каже Наталя, — вважають за краще спілкуватися російською мовою, а старше покоління — батьки, родичі та знайомі — використовують українську. Я не соромлюся розмовляти українською в будь-якому оточенні. Моїм друзям завжди приємно мене слухати, вони радіють моїй перемозі в конкурсі імені Яцика, проте самі перейти на рідну мову поки що не наважуються. Образливо, що вони не поспішають перейти на українську. Ніхто не може примусити людину розмовляти українською, примусити можна тільки самого себе».

Антон Литвин (гімназія «Троєщина», 9 клас) учетверте пробує свої сили в цьому конкурсі, і це його перша перемога на міському рівні — диплом другого ступеня. «Щороку я приходжу на конкурс спробувати свої сили, оскільки поставив перед собою мету — добре вивчити українську мову. До конкурсу готувався дуже серйозно. Раніше мені було важко писати твори, тому я посилено почав читати українську художню літературу. Вибирав ті книжки, де розповідалося про історичне минуле нашої країни, тому що ця тема мене найбільше цікавить. Я не чекав, що це дасть такий результат, що я стану переможцем». Антон вважає, що його однолітки частіше розмовляють російською тому, що вони з дитинства в сім’ях спілкувалися цією мовою і тепер важко подолати цю звичку. Він переконаний, що якщо змалку дитина навчиться та звикне розмовляти українською в сім’ї, вона зможе спілкуватися нею завжди і в будь-яких ситуаціях.

Олена Гнучева (11 клас, Український гуманітарний ліцей Київського Національного університету імені Тараса Шевченка) з російськомовної сім’ї. Мама дівчинки приїхала до України з Білорусі, а батько — з Росії. Вивчити та полюбити українську мову Олені допомогли педагоги ліцею. Вона завжди хоче бути першою в усьому і багато сил витратила на підготовку до конкурсу. У результаті — диплом першого ступеня. Оленка вважає: щоб краще відчути мову, потрібно більше читати художню, а не наукову літературу. Її конкурсний твір — про перспективи розвитку української мови.

Учитель школи №20 Галина Кузьмівна Яцевська (її вихованці також стали переможцями) зазначає, що останнім часом російськомовні сім’ї стали більше цінувати та любити українську мову. Коли двадцять років тому вона прийшла працювати до школи, дев’ять із тринадцяти перших класів були російськомовними, а тепер — усі класи з українською мовою навчання.

Учителька ліцею «Лідер» Людмила Михайлівна Дворецька бачить значущість даного конкурсу для популяризації та розвитку української мови в тім, що він відрізняється від шкільних олімпіад критеріями в визначенні переможців. Головним є не теорія, а рівень володіння мовою, вміння відчувати всі відтінки слова, словом те, що фахівці називають гарним відчуттям мови. «Якщо дитина, — каже Людмила Михайлівна, — не спілкується українською в позаурочний час, вона не впорається із завданнями конкурсу».

Очолював журі Іван Ющук, завідувач кафедри слов’янських мов і філології Київського міжнародного університету, педагог із сорокарічним стажем. Іван Пилипович сказав «Дню», що майже кожен твір конкурсантів може претендувати на перше місце. «Мова дітей стає дедалі багатшою, протягом останніх років збільшився словниковий запас, мова стала поетичнішою, школярі на високому практичному рівні оволоділи художніми засобами української мови, сьогодні вони вже використовують найрізноманітніші синтаксичні конструкції. Учасники конкурсу майже не робили орфографічних помилок, хоча в розділових знаках ще помилялися часто. А загалом наші діти опанували мову дуже успішно, вони вміють грамотно та гарно розмовляти. Ось якби вони ще не соромилися ці знання винести на вулицю, використати в житті. Молодь ще не розуміє, що прирікає себе на провінціалізм, не використовуючи рідну мову. Це пережитки радянського часу...»