Ніхто не хотів віддавати

Тим часом, за підрахунками експертів Центру економічного аналізу законодавства (Вашингтон, США), щоб досягнути рівня прибутків економічно розвинених держав, Україні необхідно вкласти 4 трильйона доларів в основні фонди — інфраструктуру й обладнання. Ця сума приблизно в сто разів перевищує нещодавній розмір валового національного продукту нашої країни. Отже, без кредитів та інвестицій не обійтися, а для цього, в свою чергу, слід реформувати правову систему таким чином, щоб зробити можливим безсумнівне використання власності (основних засобів виробництва) для забезпечення (гарантування) кредитів.

В Україні загальний обсяг заборгованості з кредитів на початок цього року досяг 27,8 мільярда гривень, що на 45% більше, ніж минулого року. Обсяг виданих кредитів до номінального ВВП становить усього 13,8%, у тому числі всього 3 (три!) відсотки припадає на довгострокові позики. Рівень кредитування економіки вважається одним із найважливіших показників, що сприяють соціально-економічному розвитку країн світу. За даними Світового банку, співвідношення обсягів кредитування та обсягів ВВП в Україні становить 23%. Тоді як середній показник для країн із низьким рівнем прибутків — 25%, із прибутками вищими за середні — 61,3%. Унаслідок осмислення цих диспропорцій, а також вивчення зарубіжного досвіду і народилася ідея законопроекту «Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрації обтяжень», обговорення якого відбулося на розширеному засіданні парламентського комітету з питань фінансів та банківської діяльності.

Проект цього закону дозволив міністру фінансів України Ігорю Юшку заявити не тільки про логіку в діях уряду і парламенту, але й наполягати на тому, що в них є певна послідовність. З його слів, кількість неповернених кредитів сьогодні дуже висока: «Три живих кредити повинні відпрацювати не тільки власну економіку, але й четвертий, неповернений, під який банки повинні формувати певні резерви». Юшко впевнений, що саме це стримує сьогодні зниження кредитних ставок (при ставці Нацбанку 8% ціни комерційних банків на кредити в середньому на рік у чотири рази вищі).

Спираючись на свій практичний досвід банкіра, голова комітету Сергій Буряк указав, що цей закон є одним із головних елементів законодавчої бази для «запуску прав кредиторів в Україні», без чого неможливо говорити про істотне зростання обсягів довгострокового кредитування реального сектора економіки і зниження відсоткових ставок із кредитів. На думку народного депутата, саме високі ризики є однією з основних причин застою в кредитній сфері України, для їхнього зниження необхідно розробити цілісну законодавчу базу кредитного ринку. Народний депутат Микола Онищук вважає, що в Україні на сьогодні судова практика визначення кредитних договорів недійсними є надмірно поширеною.

На думку віце-президента Асоціації українських банків Антоніни Паламарчук, причинами високих ризиків при кредитуванні економіки в Україні є політична нестабільність і недостатня прогнозованість перспектив економічного зростання. Так, за її даними, капітал українських банків (на 1.01.02) становив усього $1,5 мільярда, що дорівнює лише 76,5% від капіталу банківської системи України в 1996 році.

Слабку наповненість українського фінансового сектора А. Паламарчук пояснює також і тим, що в країні практично не діють приватні пенсійні фонди, страхові компанії, тоді як у розвинених країнах для довгострокових вкладень використовуються саме зібрані ними ресурси. Досить низькою залишається і довіра населення до держави і банківської системи. Зі слів Паламарчук, якщо загальний обсяг внесків у банках досяг 16 млрд. гривень, то за межами банківської системи все ще знаходиться 24 мільярди. У зв’язку з цим Паламарчук виступила проти оподаткування прибутків від банківських внесків, назвавши цей захід «безрозсудним». Вона підкреслила, що держава вимагає від банків розвитку довгострокового кредитування і зниження ставок з кредитів, але водночас до останнього часу не займалася захистом прав кредиторів, віддаючи пріоритет правам позичальника.

У всіх учасників обговорення представленого проекту виникала думка про те, що його затвердження сприятиме подоланню всіх згадуваних негативних чинників і, отже, оздоровленню українського фінансового ринку. Щоправда, на думку народного депутата Сергія Терьохіна, чий підпис також стоїть під цим проектом, до його прийняття треба ще визначитися з тим, що робити з низкою галузевих законів, які обмежують чи зовсім забороняють відчуження заставного майна або вводять для цього спеціальну процедуру. Проте закон, що бере під захист права кредитора, сьогодні, як кажуть, цілком дозрів і бізнес має в ньому критичну потребу. Очевидно, боротьба розгорнеться між двома «лобі» в українському політикумі — боржниками і кредиторами. Перших, нагадаємо, чимало. Чого варті тільки історії з банками «Україна», «Слов’янський», «Градобанк».