НОВА ХВИЛЯ

Для початку — невеличкий екскурс в історію.

13 червня 1988 року у Львівському Палаці культури будівельників мали відбутись установчі збори Товариства української мови імені Тараса Шевченка. Однак коли декілька сотень львів'ян прийшли до приміщення, то побачили на замкнених дверях Палацу папірець, який повідомляв, що «собрания общества украинского языка не будет». Кажуть, що до цієї заборони був безпосередньо причетний теперішній віце-спікер Адам Мартинюк. Невдалий перший крок тодішньої комуністичної влади дістав зовсім несподіване продовження. Того ж таки 13 червня біля пам'ятника Франка був проведений перший мітинг. І хоча вже через тиждень збори Товариства пройшли у переповненому Палаці будівельників, однак революційна хвиля кожного дня дедалі міцнішала. Ортодоксальні комуністи не змогли втримати влади у своїх руках.

Минуло 11 років. Теперішня львівська влада постійно декларує зовсім інші принципи. Однак 23 травня у Львівському оперному театрі мала відбутись конференція Львівської обласної організації Української республіканської партії, в її роботі мав взяти участь народний депутат Євген Марчук. Та за кілька днів до її початку організаторам відмовили у наданні приміщення.

Приємно, що львів'яни підтвердили: як і 11 років тому, вони готові відстоювати свої права. І хоча у Львові була злива, однак конференція УРП таки відбулася — на площі перед оперним театром. І саме тут було утворено Львівське обласне відділення руху «У ХХI століття — з Євгеном Марчуком!».

Євген Марчук пройшов центральною алеєю міста від Оперного театру до пам'ятника Шевченкові, де поклав квіти. Якщо влада сподівалась перешкодити Євгенові Марчуку виступити перед львів'янами, то все вийшло навпаки. Адже в Оперному театрі виступ Євгена Марчука слухало б 900 осіб, натомість перед пам'ятником Шевченкові зібралось кілька тисяч мешканців міста. Похід Євгена Марчука львівськими вулицями можна назвати справжнім тріумфом. Ситуація надто нагадувала 1988 — 1989 роки, які передвіщали скору зміну влади. Пізніше, на прес-конференції, Євген Марчук зауважив, що представники влади його бояться, тому що їм є чого боятися.

Зауважимо ще інше — доволі просторий актовий зал Львівської товарно-фондової біржі, де відбувалася прес-конференція, не міг умістити всіх бажаючих послухати Євгена Марчука. Євген Кирилович виклав своє бачення політики, яку має проводити майбутній президент України.

Однією з умов має бути її відкритість: народ повинен бути поінформований, що робить чи планує робити влада.

Напередодні голова Комітету з питань соціальної політики та праці зустрічався з громадськістю Нового Роздолу. «Моя родина свого часу дуже постраждала від каральних органів радянської влади. Особисто я був добре знайомий і з Чорноволом, і з Осадчим, — сказав кореспондентові «Дня» Миколі САВЕЛЬЄВУ пенсіонер Петро Попович. — Але на сьогодні з політиків правого крила бачу лише одну реальну постать — генерала Євгена Марчука. Так, я пам'ятаю, що він працював у держбезпеці, та саме це і спонукає мене віддати свій голос за нього — колишнього силовика не залякає ні Симоненко, ні Ткаченко. А щодо Кучми можу переконано заявити: він тотальний русифікатор. Ви подивіться, що робиться в Києві: держслужбовці зовсім перестали розмовляти мовою тієї країни, якій служать. А місцеві чиновники знову, як у старі часи, почали ставитися до людей, як до бидла».

Виступаючи перед трудівниками Новороздольського державно-виробничого комбінату «Сірка», Євген Марчук задекларував, що добре розуміє і знає ті проблеми, які ставлять місто Новий Роздол на край соціально-економічної прірви. Тільки «де юре» в цьому молодому місті більше трьох тисяч безробітних, а «де факто» їх у кілька разів більше. Хронічна заборгованість із виплатою зарплат та пенсій, шкідливе виробництво, непояснимо галопуючі ціни доводять людей до відчаю і викликають одвічне запитання: «Доки?» І хоча всі ці проблеми, підкреслив оратор, вимагають свого вирішення вже тепер, однак керівництво Львівської області не поспішає йти на контакт із головою комітету. «Коли минулого разу, почувши про мій приїзд, уся обласна верхівка одночасно «захворіла», — з усмішкою додав пан Марчук, — то сьогодні вся обласна адміністрація «виїхала до Києва». Щоправда, «від'їжджаючи», керівники області не забули зірвати зустріч кандидата в президенти у Львівській опері. Та Євген Марчук запевнив, що це його не лякає, бо ще раз підтверджує: влада не вірить у свої сили і перебуває в паніці.

«Дуже вас прошу прізвища мого не вказуйте — он бачите, Марчук читав записку, що місцева новороздольська міліція цікавилася, хто з ним приїхав, бо їм був наказ із Києва. Ви поїдете — а нам тут жити, — каже пані Н., інвалід праці, колишня робітниця «Сірки». — Тільки хіба ж це життя? Я онукові не маю чим у школу хліба помастити — то оце така мені дяка від держави за знищене здоров'я?! А те, що Марчук каже, що вже нам скоро усім кінець буде, так це і сама бачу. А от Лазаренка Кучма спеціально відпустив, щоб той чого зайвого не сказав. Та люди й так усе розуміють...»

Даючи характеристику нинішньої соціально-політичної ситуації, Євген Марчук підкреслив: «За вісім років незалежності в Україну прийшло три мільярди доларів інвестицій. У Польщу — лише за один рік — $ 18 мільярдів. Левова частка нових кредитів іде на погашення відсотків із старих кредитів. Це — економічна стратегія чи безпорадність? Які можуть бути плани «Україна — 2010 рік», коли треба реально боятися, щоб наступний рік не став останнім роком української державності. А економічне й політичне підгрунтя для цього вже є».

Щодо можливої диктатури Євген Кирилович відразу розставив усі крапки над «і»: «Людям в Україні, які й так живуть за межею надзвичайного стану, надзвичайний стан не потрібен. Повинна бути тимчасова диктатура закону для виконавчої влади з метою її декриміналізації і професіоналізації. І саме Президент повинен стежити, щоб наведення порядку не перейшло межу, встановлену законом і Конституцією».

На завершення зустрічі на трибуну піднявся багаторічний політв'язень, син головнокомандувача УПА Романа Шухевича — Юрій Шухевич, який закликав мешканців Нового Роздолу підтримати на виборах кандидатуру Євгена Марчука. Пояснюючи свій вибір, пан Шухевич заявив репортеру «Дня», що Кучма в його розумінні — це Президент Країни Відчаю, і саме тому він нині заграє з лівими. Шухевич цілком солідарний з Євгеном Кириловичем і переконаний: подальші економічні експерименти на людях нинішнього гаранта конституції — аморальні.

Через кілька годин, уже у Львові, під час розмови з елітою творчого Львова, промовець окреслив реальний варіант можливої втрати державності: бідність, помножена на культивування ультралівих люмпенських настроїв і помножена на залякування та фальсифікації. Коментуючи записку щодо своєї «непрохідності» як кандидата в президенти, Євген Кирилович зацитував відповідь на подібний закид свого однодумця з Харкова: «Якщо Марчук — «непрохідна фігура, то чому влада так його боїться?»

ДО РЕЧI

Регіональні організації далеко не завжди схильні підтримувати рішення свого столичного керівництва. Наприклад, деякі районні організації НДП Вінниччини готові наслідувати приклад Анатолія Матвієнка, а обласна організація СДПУ(о) віддала симпатії Євгенові Марчуку, повідомляє Віктор МЕЛЬНИК, «День».

Не випадково також, що установчі збори обласного осередку об'єднання «У ХХI століття — з Євгеном Марчуком!», що відбулися наприкінці минулого тижня у Вінниці, відкрив колишній учасник інших установчих зборів — обласної «Злагоди» — голова Конгресу української інтелігенції Вінниччини Василь Кобець. Голова обласного осередку ще одного суб'єкта «Злагоди» — товариства «Просвіта» — Михайло Потупейко також схилився до підтримки Є.Марчука.