«Нове вікно можливостей»

Як у Сполучених Штатах Америки сприймають нову українську владу? Чому не вважають стратегічне партнерство віртуальним, і чого очікують від візиту Президента України Віктора Януковича до Вашингтона 12—13 квітня? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю заступника помічника держсекретаря США з питань Європи та Євразії Деніела РАССЕЛА.

— Пане Рассел, на чому грунтується ваше переконання, що президентські вибори в Україні, як ви сказали під час слухань в комісії з питань безпеки і співпраці з Європою США, «були поразкою для лідерів помаранчевої революції, а не самої революції?

— Я вважаю, що вибори є ще одним кроком у напрямку демократичного розвитку України. Вражаюче, що всі кандидати грали за правилами під час демократичних виборів, які вважалися вільними і чесними усіма закордонними спостерігачами. На мою думку, вибори самі говорять про те, що завоювання і надалі будуть продовжуватися в політичному розвитку України.

— Ви говорили, що Україна є важливою для США і Європи. Але вона є важливою також і для Росії, яка вважає Україну сферою привілейованих інтересів. Якщо Україна так багато значить для США, чому лідери наших країн досі не зустрічались, не зважаючи на те, що новий президент США Барак Обама перебуває при владі більше року?

— Віце-президент Джо Байден побував тут у липні минулого року. І причому Україна була однією з не багатьох країн, які Білий дім обрав для візиту в перші місяці перебування при владі. І це дуже красномовно каже про те, як ми цінуємо наші відносини з Україною. А якщо подивитися, що трапилось після обрання президентом Януковича, — президент Обама був одним з перших лідерів, який йому зателефонував, радник президента з питань національної безпеки взяв участь в інавгурації, а тепер ваш президент через кілька тижнів побуває з візитом у Вашингтоні. Я вважаю, що це говорить само за себе про темпи співпраці, яких ми прагнемо досягти у відносинах між нашими країнами.

Що стосується першої частини вашого запитання, то США підтримують поліпшення відносин між Україною та Росією. Це природно. Ми не бачимо ніяких суперечностей між кращими відносинами України з Росією, стратегічним партнерством між США і подальшою інтеграцією вашої країни з Європою. Всі ці частини складають дуже розумний підхід до зовнішньої політики.

— Справді, новий український уряд намагатиметься балансувати свої відносини у трикутнику Москва—Брюссель—Вашингтон. Але враховуючи те, що дві перші столиці є ближчими до України, як США збираються залагодити недолік, що Вашингтон знаходиться дуже далеко від Києва?

— Я не думаю, що відстань відіграє велике значення — один з найближчих партнерів США на міжнародній арені — це Японія, і вона знаходиться від США значно далі, ніж чимало столиць інших країн. Я вважаю, що в ХХІ столітті ми всі стикаємося зі спільними викликами, які не спроможна самостійно вирішити жодна країна. І це вимагатиме, щоб ми всі працювали разом, щоб протистояти таким загрозам, як Аль-Каїда і Талібан, а також глобального потепління і змін клімату. Тому ми маємо виходити з того, що існують різні моделі міжнародних відносин, у яких багато країн виступають партнерами. І ми бачимо Україну як одного з ключових партнерів у цих зусиллях.

— Коли ми говоримо про Японію або інших партнерів США, то потрібно пам’ятати, що еліта цих країн здебільшого вчилася в американських університетах і розуміла американську культуру, менеджмент, чого не можна сказати про українських політиків, які перебувають при владі. Як можна навести тісніші мости між нашими елітами?

— Ми повинні працювати разом, не зважаючи на походження. На світовій арені зараз перебувають досить різні групи. Якщо ми подивимося на регіональні держави, які здобувають все більшого впливу, так звані країни групи BRIC — Бразилію, Росію, Індію та Китай — деякі з них мають дуже тісні традиційні зв’язки з США, а інші — ні. Але ми маємо працювати зі всіма ними.

— Наскільки важливим для США є отримання гарантій від президента Януковича стосовно продовження політики невизнання Південної Осетії та Абхазії і збереження закритими дверей щодо продовження перебування російського флоту в Севастополі?

— Що стосується Чорноморського флоту РФ, то це внутрішнє питання України і Росії. Очевидно, що це суверенна територія України і це питання, яке лідерство вашої країни збирається уважно розглянути. Але я не можу судити як вирішуватиметься це питання.

Що стосується Південної Осетії та Абхазії, то тут за себе говорить політика США. Ми ніколи не визнаємо Південну Осетію і Абхазію і про це було досить чітко заявлено. Ви знаєте, що єдині країни, які це зробили, це — Венесуела і Нікарагуа.

— Під час слухань ви перерахували пріоритети США у відносинах з Україною. Тепер ви провели переговори з українськими урядовцями. Які з названих вами пріоритетів співпадають з пріоритетами українського уряду у відносинах з вашою країною?

— Що стосується мого візиту, то ми задоволені стартом переговорів, але ще багато зустрічей у мене попереду. (інтерв’ю записувалось 24 березня; — Авт.) Але я не думаю, що наші пріоритети суттєво відрізняються від пріоритетів українського уряду. Ви маєте розуміти, що попри зміну керівництва в нашій і вашій країнах, інтереси між нашими країнами і спільний порядок дня не змінився, бо не змінилися міжнародні проблеми, з якими ми стикаємося.

— Однак, ви мабуть знаєте, що деякі критично налаштовані аналітики в Україні кажуть, що стратегічне партнерство є віртуальним. Що б ви могли сказати про таку різку характеристику?

— Я не думаю, що наше стратегічне партнерство є віртуальним, а навпаки дуже реальною річчю. Стратегічне партнерство це більше ніж просто фраза чи хартія, чи низка слів — це справді порядок дня для практичної співпраці. Якщо ви подивитесь на Хартію, то побачите, що вона охоплює практично всі основні сфери нашої співпраці: економіку, торгівлю, інвестиції, оборонну та безпекову співпрацю — все це там і це порядок дня, який ми маємо втілювати в життя.

— Як ви пам’ятаєте ще попередня українська влада хотіла включити в Хартію більше конкретні гарантії безпеки для України. На вашу думку, це можливо?

— Що стосується гарантій безпеки, то ми вважаємо, що вони залишаються в силі і нічого не змінилося. І саме тому ми разом з Російською Федерацією 4 грудня минулого року підтвердили їх. При цьому можу сказати, що ми можемо повернутися до цього питання в майбутньому в рамках стратегічного партнерства.

— А чи не позначиться на стратегічному партнерстві намір нового українського уряду ухвалити законопроект, який проголошує Україну без блоковою державою?

— Ми знаємо, що президент Янукович казав про бажання продовжувати стратегічне партнерство зі США і ми сприйматимемо це як щиру заяву і працюватимемо на цій основі. Що стосується зовнішньої політики України, то це вибір України та обраних лідерів, який ми збираємося поважати. При цьому, на мою думку, обидві країни та її народи можуть багато виграти, намагаючись розвивати більш практичну співпрацю в рамках нашого стратегічного партнерства.

— Пане Рассел, можете ви підтвердити чи заперечити слова російського джерела, яке, як цитує Комерсант-Україна, заявило, що «Проти (підписання договору СНО в Києві — Автор) виступили американці. Вони ще не дуже розуміють, що за влада тепер в Україні, і не готові до різкого зближення»? Тим часом американський експерт Самуель Чарап сказав «Дню», що іншою причиною не підписувати договір у Києві став намір нової української влади набути статусу безблокової держави.

— Що стосується угоди по СНО, то на даний момент ми дуже задоволені результатами недавніх переговорів, але угода ще не готова. І тепер ми намагаємося зосередити увагу на тому, щоб разом з Росією завершити підготовку цього документу, щоб його можна було подавати на підпис президентів. І лише тоді ми будемо розглядати інші питання, в тому числі місце підписання договору.

— Давайте повернемось до України. Ви, мабуть, чули заяви Януковича, в яких він говорить про бажання боротися з корупцією. Чи означає це можливість відновлення діяльності агенції Millennium Challenge Corporation, яка припинила свою програму в Україні?

— Ми вітаємо заяви Президента Януковича про те, що боротьба з корупцією буде одним із його пріоритетів, і саме про це я часто чую від ділової спільноти США, коли ми говоримо про торгівлю та інвестиції в Україні. На думку бізнесменів, це саме та проблема, яку потрібно вирішувати, щоб змінити інвестиційний клімат і спроможність України залучати закордонні інвестиції. Агенція Millennium Challenge Corporation (Корпорація «Виклики тисячоліття») припинила свою програму, оскільки була невдоволена рівнем співпраці з Україною. На даний момент у неї немає планів відновлення цієї програми.

— А які сигнали має послати Україна, щоб ця програма була відновлена?

— Ця агенція працює у спосіб, відмінний від інших урядових програм США з надання допомоги. Я вважаю, якщо буде така зацікавленість в української сторони, то треба напряму контактувати з агенцією Millennium Challenge Cooperation.

— На вашу думку, чи використає Україна, як ви сказали під час слухань, новий шанс для розвитку співпраці між нашими країнами або «вікно можливостей», як сказав ваш колега — заступник міністра фінансів США Крістофер Смарт, під час переговорів із прем’єр-міністром Миколою Азаровим?

— Ми розглядаємо нове керівництво в Україні як нову можливість підняти наші міцні відносини на новий рівень. Я погоджуюсь, що це нове «вікно можливостей» для нас обох.

— Чи не могли б ви сказати, чого очікує адміністрація США від візиту українського Президента до Вашингтону, який відбудеться 12—13 квітня?

— Я вважаю, що цей візит необхідно розглядати в контексті. Я маю на увазі те, що президент Обама прийматиме у Вашингтоні саміт з ядерної безпеки, на який запрошено понад 40 світових лідерів. Головна мета саміту — обговорити реальну загрозу ядерного тероризму й контрабанди ядерної зброї, про що президент Обама говорив у своїй торішній промові в Празі. І ми хочемо досягти під час цього саміту спільного розуміння загрози й зробити все, щоб убезпечити ядерні матеріали й протистояти реальній загрозі ядерної контрабанди.

— Але, як відомо, українська сторона хоче отримати від цього візиту довгограючий результат. Про це, зокрема, заявив минулої п’ятниці міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко на телеканалі «Інтер».

— На мою думку, цей візит буде важливим кроком вперед у наших відносинах, але це один із цілої низки заходів у цьому напрямку.

— Пане Рассел, під час слухань ви згадали про таку можливість поліпшення відносин між нашими країнами, як збільшення обсягу обміну студентів, а також культурного обміну. Чи почули ваш голос в Сенаті й погодились збільшити кошти, щоб розширити названі вище програми?

— Наш досвід свідчить, що, коли йдеться про лідерів, обміни є дуже важливим — ви самі відзначили це в одному з попередніх питань. Вони важливі для відносин між нашими суспільствами, оскільки партнерство — це більше ніж урядова взаємодія, воно потребує відносин між народами та суспільствами. І кращим способом створення взаємного порозуміння є надання студентам можливості навчатися, відповідно, американським — в Україні, а українським — в США, і нав’язувати контакти, які в багатьох випадках триватимуть протягом усієї професійної діяльності. Тому ми вважаємо такі програми важливими. У нас уже існує досить розвинена програма обмінів, зокрема, старшокласниками, студентами університетів, аспірантами. І ми хотіли б її розширити. Але не забувайте, як і вашій країні, нам також доводиться боротися з наслідками глобального спаду. Я гадаю, що ми хотіли б розширити такі програми, але ми при цьому повинні зважати на те, чи дозволить нам це бюджет.

— Як ви отримуєте інформацію про Україну?

— Нам пощастило, що ми маємо дуже талановитого й досвідченого посла в Україні, який керує чисельним колективом посольства США — це і є нашим головним джерелом інформації. Кожного ранку ми отримуємо з нашого посольства багато витягів з української преси, включаючи те, що з’являється в газеті «День». Там ми отримуємо багато інформації. Поступ вашої політичної культури й вільної преси — це одна з головних ознак сьогоднішньої України. І ваше видання може пишатися, що є частиною цього.

— Пане Рассел, а ви раніше бували в нашій країні?

— Так.

— І можете порівняти свої відвідини Києва?

— Так. Це дуже велика різниця. Першу поїздку в Україну я здійснив ще на початку 1993 року, невдовзі після розпаду Радянського Союзу. Я був у складі однієї з перших делегацій, які прибули з метою провести переговори щодо основної економічної угоди між США та Україною. Я можу сказати, що в лютому 1993 року було все по-іншому. Іноді, якщо ми є дуже критичними щодо сьогоднішніх подій, нам треба подивитися скільки змін сталося з того часу, щоб пишатися цим. Водночас потрібно багато ще зробити.

— Чи можна зробити висновок, що в США зникає «втома від України»?

— Я чув про такий вислів, «втома від України», який використовується у пресі. Але я вважаю, що він ставить неправильне питання. На мою думку, нам треба подивитися на те, що можливе в майбутньому А ми, як я сказав на слуханнях, бачимо Україну як сильного партнера. Ми бачимо, наскільки цінний внесок України в глобальну безпеку. Ми бачимо, що економіка України розвивається. Тому я дивлюся на перспективу з оптимізмом. Тобто насправді настрої протилежні тому, на що натякає цей вислів.