Новий рубіж «Дня»

Сьогодні перед вами — 2000-й номер «Дня». У щоденній редакційній метушні до свого нового рубежу ми підійшли несподівано: про круглу дату нагадала наша постійна читачка Галина АЛЕКСАНДРОВА з Маріуполя, для якої «День», за її власним визнанням, — «не просто газета, а свято».

Першою реакцією головного редактора «Дня» Лариси ІВШИНОЇ на поєднання слів «2000 номерів» були слова: «Так багато!». «Це безпрецедентно багато для того історичного відрізку часу, який пережила країна. Хоча йдеться навіть не про дві тисячі номерів — щодня це дві газети (російською й українською мовами), а, крім того, — щотижневий дайджест англійською мовою, книжки та фотовиставки, читацькі конференції тощо, тобто реальний результат — набагато більше.

Часто в нас запитували (іноді бажаючи ушпигнути): а кому, власне, ви адресуєте свою газету, хіба в нас, в Україні, є такий читач? Але ми вірили, що в Україні розумний читач не тільки є, а що він зростатиме, і що саме на нього треба робити ставку. І наші матеріали були «довгостроковою інвестицією» в суспільство. Наші проекти зондували ґрунт. І тому, коли всі з великим подивом заговорили про те, яким шоком для них став Майдан, то ми могли відповісти: ми раніше бачили цю країну такою — в поїздках по університетах, по маленьких містах, спілкуючись із нашими читачами через листи. І ми хотіли її — цю Україну Incognita — відкрити й для іноземців, і для співгромадян. Те, що нам це вдалося, знайшло підтвердження й у прояві громадянської позиції на цих виборах. І тому мені було приємно, коли в розпал усіх цих подій, побувавши в нас у гостях, ректор Києво-Могилянки В’ячеслав БРЮХОВЕЦЬКИЙ, один із «рупорів» студентського руху, написав на нашій редакційній дошці: «Слава Богу, що в Україну прийшов День. І цьому сприяв «День».

У нас немає необхiдностi «потрапляти в струмінь». Адже ми його формували. Насправді ми — газета для інакомислячих. Під інакомисленням в цьому випадку я маю на увазі здатність самостійно думати, а це завжди було дуже важким завданням. І я дуже сподіваюсь, що з широко декларованим оновленням суспільства у представників влади з’явиться повага до думки іншого. Про це легко говорити, але дотримуватися на ділі — надзвичайно складно. Проте газети зобов’язані надати владі можливість перевірити себе в цьому розумінні.

Одним із недоліків минулого часу було те, що в Україні все-таки існував апартеїд стосовно інтелектуалів (особливо в полiтицi телеканалiв). Я впевнена, що ми не зможемо стати високорозвиненою країною, якщо не формуватимемо планку для суспільства за «лекалами» високорозвинених людей. Дуже хотілося б, щоб саме їхні інтереси, їхні думки були в центрі уваги».

За визнанням Лариси Івшиної, «День» для неї був «колосальним випробуванням і водночас задоволенням від того, що в дуже «загазованому середовищі» ми змогли запропонувати своїм читачам екологічно чисте спілкування. Можливо, на наших сторінках і публікували думки, які могли комусь не подобатися, але наші журналісти ніколи не були медіа-кілерами».

Що стосується самих журналістів «Дня», то для багатьох із них «День» став невід’ємною частиною життя. Надії ТИСЯЧНІЙ, наприклад, наша газета допомагає «наситити життя яскравими та неординарними особистостями й подіями», а для редактора відділу економіки Віталія КНЯЖАНСЬКОГО «День» — це «справжня журналістська робота, що дозволяє себе реалізувати; тут — та свобода й творчість, які необхідні кожному журналісту». Більд-редактор «Дня» Леонід БАККА зазначає, що сьогодні рідко в якій із газет головний редактор «так трепетно ставиться до мистецтва фотографії», а власкор газети в Хмельницькій області Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ вважає, що «День» — «це висока планка для будь-якого газетяра». Референт головного редактора Надія ЗИКІНА цінує той корпоративний дух, який існує в «Дні». А редактор сторінки «Історія та «Я» Ігор СЮНДЮКОВ каже, що для нього наша газета насамперед — «вільна громадська трибуна, де кожен, хто відчуває особисту відповідальність за долю суспільства, може заявити про свою позицію та бути почутим — хоч би який спірний був його погляд». «День», — додає він, — це інтелігентність, що протистоїть глобальному примітивізму думок і почуттів, «печерному» світогляду, рецидиви якого ми досить часто ще спостерігаємо».

За це цінують «День» і наші читачі. Для доцента Кам’янець-Подільського університету Євгенії СОХАЦЬКОЇ, наприклад, наша газета — це «поєднання хорошого смаку, інтелектуалізму та справжнього патріотизму», а для художнього керівника Національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької (Львів) Федора СТРИГУНА найхарактерніша особливість «Дня» — його чітка державницька позиція.

Заступник головного редактора «Дня» Ганна ШЕРЕМЕТ «не схильна тішити себе надією і переоцінювати роль ані журналістів, ані ЗМІ взагалі в житті суспільства», проте переконана: «якби не було «Дня», суспільство було б хай трохи, але обділене свіжими ідеями, парадоксальними та розумними думками, які потім, трансформуючись, стають предметом широкого обговорення. Чи прикро, що при цьому забувається «першородність», тобто «День»? Іноді — так. Але головне — в усіх нас з’являється шанс, що кожен наступний день буде небагато кращим за вчорашній...»

А шеф-редактор нашої газети Олег ІВАНЦОВ вважає, що «День» — «це те, що завжди може бути ще кращим. Що вселяє надію». Сподіваємося, що до 3000-го номера «День» буде ще цікавіший Читачеві...