«Облокородження» чи блокування?
Питання створення політичних блоків є каменем спотикання виборів-2002 як для лівого, так і для правого крила українського політикуму. З одного боку, блок мовби щось більше, ніж партія, а тому і сил більше об’єднає, і голосів нібито повинен більше зібрати. У блок вступати союзним силам не ганебно, оскільки вони зберігають за собою політичну автономію, а отже, і першість у своїх партіях, і не витрачають сил на конкуренцію між собою.
Але, з іншого боку, протиріччя і суперництво між партіями просто переносяться всередину блоку і, якщо вони досить серйозні, то починають його руйнувати (у сьогоднішніх умовах це відбувається навіть до створення політичних об’єднань). Адже у виборчих списках є чіткі номери, які відповідають місцям у парламенті, і жодними запевненнями у дружбі та обіцянками світлого майбутнього номер тридцять три не стане дорівнювати номеру три. Крім цього, блок може стати новою партією, і якщо лідер був у партії № 1, а у блоці № 4, то це цілком може означати закінчення його кар’єри.
Для партій, які вже мають політичний бренд, таких як Рух, НДП і СДПУ(о), вступ у блок може означати втрату торгової марки, а отже і можливості подальшого партійного розвитку за колишніми умовами та принципами. Вступаючи у блок, партія непомітно втрачає «верхівку» і начиняється новими задачами, які можуть і не співпадати з колишніми принципами. Саме проти цього і виступав Сергій Конєв, коли намагався врятувати бренд Руху. Але, можливо, Конєву не вдасться врятувати навіть себе самого. Голова львівської організації НРУ Ярослав Кендзьор вважає, що наступна політрада стане для Конєва останньою. «Його заяви нічого спільного з позицією НРУ не мають», — заявив Кендзьор УНІАН. З його слів, це питання вже заздалегідь обговорювалося і результат передбачений. А провина Конєва полягає тільки у тому, що він запропонував Ющенку увійти до Руху, а не Руху приєднатися до блоку «Наша Україна». Оскільки останнього просто ще не створено, то Рух повинен приєднатися до особисто Ющенка, а не навпаки, до того ж змінити при цьому назву (якою, до речі може скористатися хтось інший). Аналогічна ситуація відбувається з НДП. Їх регіональні організації, точно так, як і регіональні організації Руху, побоюються, що керівництво блоку, використавши їх адміністративно-організаційний ресурс, просто залишить їх у дурнях. Так, рівненська організація НДП запропонувала робити не блок чотирьох партій НДП—ПР—АПУ—ТУ, а одну партію під назвою НДП. Голова обласної організації Ігор Лех заявив УНІАН, що рівненські народні демократи «висловлюють заклопотаність, що НДП може втратити своє обличчя і використовуватися як плацдарм для розгортання інших політичних сил». Побоювання регіональних лідерів цілком виправдані. Зі створенням блоку у регіонів не тільки додасться київського начальства (велика кількість якого тільки паралізує партійну роботу), але й створюється конкуренція начальству місцевому. А якщо пригадати конфлікт «Трудової України» і НДП у Криму, коли «трудовики» допомогли комуністам зняти «ендепешного» прем’єра Куніцина, то можна зробити висновок, що ця конкуренція не завжди здорова. Так що регіонам блокове будівництво найчастіше не вигідне. Тому, навіть якщо у Києві домовляться, це ще не означає, що так само буде і на місцях. А партійні ж списки на виборах до Верховної Ради — загальнонаціональні....
