Охорона здоров’я: погляд пацієнтів
Нарікання на вітчизняну систему охорони здоров’я ми чуємо давно — як з боку медиків, так і з боку пацієнтів. Всі погоджуються, що підхід до медичного обслуговування потрібно змінювати. Але все залишається на місці — люди хворіють усе частіше, а ефективність медичної допомоги не зростає. З чого починати? Можливо, найперше слід прислухатися до соціологів, які вивчили громадську думку — як жителі України оцінюють ситуацію, яка склалася в Україні із системою охорони здоров’я. Дослідження провели Київський міжнародний інститут соціологічних досліджень (КМІС) та Асоціація психіатрів України. Як стверджують експерти, вперше за часи незалежності соціологічне дослідження включало блок запитань, які стосувалися, власне, оцінки вітчизняної системи охорони здоров’я та перспектив її розвитку. Фахівці шукали відповіді на два запитання: що ми маємо в системі охорони здоров’я і що робити?
ЩО МИ МАЄМО?
Соціологи зауважують: результати, які свідчать, що «місію піклування про громадян» існуюча в Україні система охорони здоров’я виконує, м’яко кажучи, неефективно, нікого не здивували. На жаль, така безпорадність нашої медицини призвела до того, що 40,5% опитаних кажуть, що коли хворіють, намагаються не звертатися до лікарів для отримання професійної медичної допомоги, а займаються самолікуванням (звертаються — 60%).
Згідно з опитуванням, основною перешкодою є висока вартість медичних послуг для 12% респондентів (це не так мало, адже йдеться про кожного восьмого опитаного). Як показали дослідження, найбільше вартість медичної допомоги турбує людей, котрі проживають у Західному регіоні (20%), найменше — у Східному та Центральному (6,4% та 8,5% відповідно). Найчастіше труднощі з оплатою медичних послуг з власної кишені виникають у жителів села (17%), малозабезпечених (з доходом 200—400 грн. на одного члена сім’ї — майже 17%), літніх людей (серед тих, кому більше 60 років — понад 19%). Виходить, що саме через бідність люди не можуть дозволити собі звернутися до лікаря.
Однак ще більше, ніж вартість медикаментів та обслуговування, громадян України турбує низький рівень медичної допомоги: саме цю причину як перешкоду для візиту до лікаря назвали 14% опитаних (кожний сьомий). Згідно із соціологічними даними, низький рівень якості медичної допомоги найбільше турбує населення Східного регіону (18%), міське населення (майже 16%), тих, у кого є вища освіта (20%) та загалом людей багатших. Наприклад, з рівнем доходів на одного члена сім’ї понад 800 гривень це питання хвилює 16% опитаних. З цього приводу експерти роблять такі висновки: люди, які не перетнули межу бідності, найперше думають про якість медичної допомоги, яку їм можуть надати, а вже тоді — про гроші.
Несвоєчасне звернення людей до лікарів — це наслідок обох недоліків нашої системи охорони, вважають експерти. Через те в Україні спостерігається високий рівень захворюваності на онкохвороби, а також серцево- судинні, туберкульоз, цукровий діабет, у країні висока інвалідність. Це запускає інше коло проблем — необхідність складних та термінових оперативних втручань (що підвищує смертність, інвалідність), до того ж вимагає більше коштів на медичне обслуговування.
СТРАХОВА ЧИ БЮДЖЕТНА?
«Що робити?» — це питання навряд чи може вирішити громадськість, але до її думки, кажуть фахівці, обов’язково слід прислухатися. Тому соціологи поставили респондентам запитання: «Яку систему охорони здоров’я ви хотіли б мати в Україні?»
Результати показали, що переважна більшість опитаних категорично не сприймає приватну систему охорони здоров’я — лише 5,8% респондентів висловилися «за» таку модель. Трьом чвертям опитаних сподобалася ідея солідарної системи (за бюджетну — 50,3% і за страхову — 24,3%). При цьому фахівці зазначають, що розподіл голосів між бюджетною та страховою моделлю «ще не означає усвідомленого вибору населення конкретного типу моделі». На думку дослідників, по-перше, люди побоюється віддавати перевагу маловідомим їм моделям, по-друге, визначитися з вибором людям важко тому, що в Україні існує багато перекручень. Наприклад, коли в суспільстві ведеться дискусія на тему страхової медицини, не пояснюють відмінність між соціальним (державним, обов’язковим) та приватним (добровільним) медичним страхуванням.
Не підтвердження цієї думки фахівці наводять такі дані: число прихильників страхової моделі зростає відповідно з підвищенням рівня інформованості. Так, серед тих, хто отримав вищу освіту, кількість тих, хто вибирає бюджетну і страхову моделі, практично однакова — 39% і 36% відповідно. В той час, як серед осіб з неповною середньою освітою бюджетну систему вибирає 64%, а страхову — лише 10%. Також ставлення до страхової медицини залежить і від віку: серед людей від 18 до 29 років вибирають страхову модель 34%, а серед представників старших вікових груп (старших 60 років) — 9%.
Цікаво, що вибір типу системи охорони здоров’я залежить також від того, чим опитані не задоволені в існуючій системі охорони здоров’я. Наприклад, ті, кого турбує висока вартість медичного обслуговування, віддають перевагу бюджетній системі. Думки тих, хто більше переймається якістю медичної допомоги, розділилася навпіл — 37% висловилися за бюджетну і 33% за страхову модель. Оскільки понад 20% опитаних не визначилися із відповіддю, соціологи покладають за це вину на недостатню інформованість людей.
Дослідники відзначили й залежність вибору привабливої моделі охорони здоров’я від доходу людей. Так, серед тих, у кого щомісячний дохід на одного члена сім’ї є більшим, ніж 1500 гривень, число прихильників страхової моделі максимальне (35%), серед малозабезпечених — мінімальне (13,6%).
Якщо розглядати проблему в регіональному розрізі, то кількість прихильників страхової моделі збільшується (а бюджетної — зменшується) при просуванні зі сходу на захід України. Так, за страхову модель виступає 20% у Східному регіоні і понад 35% у Західному. Експерти зауважують, що «істотними обставинами, які впливають на відмінності в ставленні опитаних з різних регіонів до майбутньої моделі охорони здоров’я, є досвід країн-сусідів». Наприклад, страхова модель зарекомендувала себе як досить успішна у західних сусідів України (Польща, Угорщина), і не виявила значного позитиву у східного сусіда (Росії).
Таким чином, отримані результати — це соціальний запит населення на певну модель системи охорони здоров’я. Аналітики вважають, що оскільки люди незадоволені низьким рівнем якості медичного обслуговування та високими персональними витратами на лікування, то при проведенні реформ державі слід мати на увазі таке: більшість українців хотіли б мати солідарну систему охорони здоров’я. На думку експертів, це дало б змогу перерозподіляти витрати на медичне обслуговування між державою та населенням (за рахунок модифікації бюджетної чи запровадження страхової моделі і зменшення доплат населення) та дати людям те, чого вони дуже потребують, — вищий рівень медичної допомоги.
