Олбрайт у Києві і батогом пригрозила, і медяника пообіцяла

Візит до Києва держсекретаря США Мадлен Олбрайт надзвичайно яскраво продемонстрував суть багатовекторності нашої зовнішньої політики: з ким зустрічаємося, тому і робимо поступки - Україна була змушена піддатися досить жорсткому тискові Вашингтона й відмовитися від вигідної для себе участі в російському контракті спорудження АЕС в іранському порті Бушер.

Можливо, ВО "Турбоатом" узагалі надовго втратить російські замовлення - натомість йому пропонується взяти участь в німецькому контракті реконструкції однієї з електростанцій в США. З джерел в американській адміністрації стало відомо, що українське керівництво надало письмові запевнення у повному припиненні співпраці з Іраном в галузі ядерної енергетики.

Відмова від ядерного співробітництва з Іраном коштувала Україні $45 млн., що є, за словами міністра закордонних справ Геннадія Удовенка, "великими фінансовими збитками". Президент Кучма так не вважає - він, раптом перейшовши на російську мову, назвав слова Удовенка "несколько преувеличенными". Натомість Київ за своє рішення отримав обіцянку Вашингтона сприяти його вступу до режиму контролю за ракетними технологіями. Те, що американці вимагають від України ліквідації оперативно-тактичних ракет з радіусом дії, що навіть не наближується до параметрів, здатних становити небезпеку для Сполучених Штатів (500 км), свідчить про рівень довіри уряду США до стабільності українського керівництва і української політичної ситуації. Ми, здається, є свідками вмирання ідеї Збігнєва Бжезинського про саме всебічну підтримку України, про вигідність для США політично і військово сильної України.

Треба думати, Україні, яка зовсім не виглядає перенасиченою американськими інвестиціями, після візиту Олбрайт доведеться йти на деякі поступки американським компаніям. Бо це теж було темою переговорів, і треба визнати, американці, які болісно переживали скандали з "Кока-колою" та "Моторолою" і тепер зіткнулися з проблемами, що виникли в Україні у "Проктер та Гембл", мають підстави вимагати від українського уряду певних пільг - після того, що тут отримала "Деу" і що обіцяно росіянам та "Шеллові".

Нарешті, надзвичайно важливим для американців було з'ясувати аспекти політичної ситуації в Україні напередодні виборів. На зустрічі з лідерами провідних політичних сил країни держсекретар висловила гостре занепокоєння важким інвестиційним кліматом в Україні та, що в нашій країні не йдуть реформи. Євген Марчук висловився за необхідність поєднати кардинальні реформи із збереженням стабільності у суспільстві. Зокрема він підтримав ідею запровадження 10-річного мораторію на внесення змін до чинної конституції.

Отже, американський тиск та поступки з боку Києва ще будуть продовжуватися. Залишається лише сподіватися, що в українського керівництва вистачить розсудливості визначити баланс залежності від двох найбільших стратегічних партнерів - Росії та США. Вашингтон же, не підтримуючи, за словами Олбрайт, жодної політичної сили, сподівається, що Україна 29 березня вибере шлях демократії.