Олег СКРИПОЧКА: Запоріжжя для мене — Батьківщина

За польотом російського космонавта Олега Скрипочки в Україні стежило багато людей. Екіпаж Міжнародної космічної станції (МКС) у складі російських космонавтів Олександра Калері, Олега Скрипочки та американського астронавта Скотта Келлі виконав на орбіті велику програму наукових досліджень. Вони провели понад 40 різних експериментів, частина яких на МКС ще не виконувалася. Наприклад, уперше в історії МКС пілотований корабель «Союз» відстиковували від станції в ручному режимі. Проте, крім такої насиченої програми, інтересу до Олега Скрипочки з боку українців додало ще й те, що він — уродженець Запоріжжя. Це одразу зробило його близьким, «нашим». Хоча місія Олега Скрипочки й закінчилася 16 березня, коли весь екіпаж МКС успішно приземлився в Казахстані, але Олег Іванович мусив пройти реабілітаційний період. А щойно він адаптувався й у нього з’явилося трохи часу, «День» узяв у космонавта невелике інтерв’ю телефоном. Окремо хотілося б подякувати мамі Олега Скрипочки — Галині Юхимівні — за допомогу в проведенні інтерв’ю.

— Олеже Івановичу, розкажіть, будь ласка, про роботу на космічній станції?

— Я працював на станції за тими ж «правилами», що й на Землі. У нас був робочий тиждень із двома вихідними. В цей час, до речі, теж могла бути робота. Проте це залежало від завантаженості й від бажання екіпажу. Робочий день починався з конференції із Землею, де обговорювалися попередні дні й ті справи, які потрібно було зробити сьогодні.

Космічна станція служить екіпажу одночасно й технічною лабораторією, й кораблем, і домом. На станції також є робоча зона, де екіпаж виконує свої обов’язки — обслуговує систему і проводить експерименти. Окрім цього, у нас був час і на фізичні вправи, якими ми займалися щодня. Підтримка необхідної фізичної форми потрібна космонавтам для того, щоб вони повернулися на Землю в нормальному стані. На станції, якщо зв’язок добрий, можна було зателефонувати додому. Крім роботи, було дуже цікаво фотографувати та спостерігати за земною поверхнею: за гірськими масивами, ділянками світового океану, цікавими явищами. У космонавтів є можливість провести час цікаво й корисно.

— Ви навіть і не уявляєте, скільки українців стежило за вашою експедицією! Чи відчуваєте ви якусь енергію, яка виходила з України?

— Мені, звичайно, приємно, що багато людей уважно стежило за цією роботою. Напевно, не просто з увагою до мене, а до всієї космічної програми.

— Звідки у вас з’явилася сама ідея того, щоб пов’язати своє життя з космонавтикою?

— Коли я ще вчився в 28-й школі міста Запоріжжя, від однокласників випадково дізнався, що в місті є гурток ракетно-космічного моделювання. Одного дня ми приїхали туди з другом, поговорили з керівником, і нас туди взяли. Там були заняття з історії космонавтики, з техніки, з ракетомоделювання, стрибки з парашутом в аероклубі й навіть занурення у воду.

На той час у Радянському Союзі, на базі МВТУ ім. М.Е.Баумана, проводилися корольовські читання з космонавтики, й ми їздили зі своїми проектами до Москви. Після цього я вирішив поступати до цього навчального закладу, а потім працювати в космічній галузі. А якщо дозволять сили і здоров’я, то постаратися стати космонавтом, але, в будь-якому разі, працювати саме на космонавтику.

— Олеже Івановичу, яким вам запам’яталося Запоріжжя?

— Запоріжжя для мене — друга Батьківщина, оскільки основну частину юнацьких років провів саме там. Природно, в Запоріжжі у мене залишилися й друзі, й рідні. Будучи студентом, я весь час приїжджав до цього міста на канікули та у відпустку. Гадаю, що й надалі там буватиму.

— Що вас більше за все здивувало під час польоту?

— Багато космонавтів говорять, і я не можу до цього не приєднатися: вигляд Землі з Космосу — це неповторна картина. Коли я вперше побачив лінію обрію під чорним небом — це здалося абсолютно нереальним. Було дуже багато подій, про які важко розповісти двома словами, але, мабуть, сам вигляд Землі залишається першим і найяскравішим враженням.

— Чи побачили ви з космосу Запоріжжя?

— Так, побачив. Звідти було все добре видно: і вулиці, і будинки, і греблю, і Хортицю.

— Чим ви харчувалися на космічній станції?

— Раціон був дуже різноманітним. Є стандартне меню, а є продукти, які можна вибирати додатково. У нас була можливість урізноманітнювати меню на борту завдяки тому, що проект міжнародний. Ми могли вибирати страви російського виготовлення, європейську та американську кухні.

— Чи знаєте ви музиканта Олега Скрипку?

— Знаю, звичайно! (сміється)

— Він нещодавно сказав, що ви його «астральний двійник», а ще, що в «космос літати небезпечно». Ви можете його переконати в іншому?

— Наскільки я розумію, то був жарт про «астрального двійника» (посміхнувся). А літати в космос, безперечно, певний ризик є, але в будь-якому разі це дуже цікаво й це захоплює! Можливо, йому варто спробувати.