ОПИТУВАННЯ «Дня»

Продовження. Початок у «Днi» № 22, 23

Сергій НАБОКА, генеральний директор УНІАР:

— 1. Безперечно, існує. І дуже давно — щойно українська журналістика як така виникла, з’явилася, народилася, так і політична разом із нею.

2. Усе, що оприлюднюється через ЗМІ і змальовує, повідомляє, досліджує, аналізує тощо такий специфічний вид людської діяльності як «політика» і є політичною журналістикою. Байдуже, про що йдеться, — про сьогодення, минуле, Україну чи Уруґвай. Байдуже навіть, як про це йдеться і на якому рівні.

3. Бути над сутичкою, над змаганнями, над бійкою, по той бік добра і зла; ні вашим ні нашим, ні рибою ні м’ясом... Сказано: «А що ти ні теплий і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе зі Своїх уст». Повна об’єктивність, безстороння «надбарикадність» принаймні для нас — міф. І міф шкідливий, бо облудний. Реєстратор подій, механічний фактоґраф і той змушений вибирати, що саме реєструвати і в якому обсязі. Утім, жанри також диктують: одне — репортерові-інформаційнику, інше — аналітикові-коментатору або публіцистові. Проте, маючи якусь власну позицію, будучи навіть рупором якоїсь групи інтересів, головне все ж лишатися журналістом, тобто не приховувати фактів, не створювати нових, не перекручувати інформацію. Інтерпретація ж фактів лишається справою позиції та сумління автора.

4. Безперечно, власна позиція журналістові тільки заважає. Краще її не мати. На жаль, так майже ніколи не буває. Нам лишається одне — намагатися бути максимально об’єктивними, усвідомлюючи всю неможливість цього.