Остарбайтерів знову вишикували

...По понеділках і середах аж ніяк не парадний під'їзд будинку архіву по вул. Мельникова, 38 «штурмують» сотні колишніх працівників-рабів у Німеччині. Усім їм — людям немолодим, посивілим, хворим та інвалідам, які з'їхалися не лише з усіх кінців столиці, а й з різних областей країни, — потрібна довідка, яка підтверджує факт їхньої праці на тому чи іншому німецькому підприємстві в роки війни. Раніше «досьє» на понад 600 тисяч українських колишніх невільників зберігалися в архівах КДБ і МВС. Коли почалися демократичні зміни, їх поспіхом передали до місцевих архівів, які до такого нашестя документації та її обробки готові не були. Не кажучи вже про прийом відвідувачів.

Багатоповерхівка облархіву з вузькими ходами-коридорчиками і кабінетами- комірками їхніх працівників для цього абсолютно не придатна. У будинок насилу втискується щонайбільше 35—40 осіб. Інші сотні далеко немолодих черговиків змушені годинами стояти на вулиці просто неба, оскільки сховатися від сльоти, дощу й снігу під крихітним навісом над ганочком не можна. Повз них мчать автомобілі, причому ні чітко позначеного пішохідного переходу, ні світлофора немає, як немає поблизу й таксофона. Черга, керована «старостою», шумить, нервує, обурюється і згадує чужу країну, де їх, остарбайтерів, так само вишиковували, перевіряли й перераховували за номерами. Багато хто, не витримавши, покидає «стрій», сподіваючись, що завтра буде легше, але від цього список черговиків не коротшає.

Працівники архіву намагаються прискорити перебіг подій і винесли столи до коридорів та до залу бібліотеки. Але через шум і гомін легко помилитися, заповнюючи документи, а щоб виправити помилку, треба знову займати місце біля під'їзду.

Директор архіву Володимир Даниленко розповів, що «вгорі» знали, яка величезна робота чекає на його колектив, проте, реалізуючи указ Президента про адмінреформу, скоротили кількість працівників архіву. За його словами, за два дні остарбайтери залишають близько тисячі запитів. А процедура пошуку потрібної інформації, підготовки та видачі довідки триває в середньому 2-3 місяці. Сьогодні їх видано понад 10 тисяч, стільки ж обробляється, і схоже, що черга розтягнеться на роки.

Мимоволі замислюєшся, що наші багатостраждальні співвітчизники можуть не дожити до того щасливого дня, коли їм виплатять належну суму в німецьких марках. Хоча проблему цілком можна вирішити — поряд декілька напівпорожніх будинків, і якщо до справи підключити більше фахівців, то наші дідусі й бабусі, матері й батьки не будуть шикуватися в довгі багатогодинні виснажливі колони, немов на чужині в роки війни.