«Острожські читання»
До поїздки до Острозької Академії, де минулої п’ятниці відбулася презентація книги «Дві Русі» з «Бібліотеки «Дня», я, зізнаюся чесно, не знав практично нічого про цей найстаріший вищий навчальний заклад Східної Європи — хоча до цілковитих невігласів себе не зараховую. Як показало бліц-опитування київських знайомих, і серед них тих, хто хоча б краєм вуха чув про відродження твердині вітчизняної культури й освіти, небагато. І в цьому контексті в роботі «Дня» над проектом «Україна Incognita», як сказала наш головний редактор Лариса Івшина, під інтуїцію було підведено «наукову базу». Якщо навіть про Національний університет «Острозька Академія», історія якого нараховує чотири з чвертю сторіччя і який було відроджено зусиллями ентузіастів лише кілька років тому, знають не всі українці, то що вже казати про інші історичні та культурні центри, багато з яких ще тільки мають бути заново відкриті.
Що ж стосується Острозької Академії, то її по-справжньому «відкривати» просто необхідно. Адже з цим місцем пов’язанi імена таких людей, як князь Василь-Костянтин Острозький (засновник Академії) і Гальшка, княгиня Острозька, письменник-полеміст і поет Герасим Смотрицький, гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, друкар Іван Федорович (Федоров), Агатангел Кримський і багатьох інших відомих історичних осіб.
Тому, напевно, не випадково, що презентація книги «Дві Русі», присвяченої контраверсійним сторінкам українсько-російської історії, у стінах цього навчального закладу вийшла надзвичайно живою — сама атмосфера зобов’язувала. І навіть те, що в ході бесіди, яка відбулася напередодні презентації, «виплила» ідея створення своєрідного «клубу міст» України, що свого часу користувалися магдебурзьким правом (тобто правом міського самоврядування), не випадково. Як і поява в Лариси Івшиної ідеї своєрідного «тестування» населення цих міст на предмет індивідуального членства в Європейському Союзі, підтриманої ректором Академії Ігорем ПАСІЧНИКОМ, а також академіком НАНУ Миколою ЖУЛИНСЬКИМ (саме завдяки цим людям і стала можливою зустріч «Дня» зі студентами Академії).
Враження «особливості» цього місця підсилили й недовга мандрівка відновленими будiвлями університету, знайомство з унікальними зразками острозького іконопису, відвідання підвалів монастиря капуцинів (1750— 1832 р.р.), невеличкого музею Академії... Та що говорити — саму залу, в якій відбулася презентація книги «Дві Русі», було збудовано ще в XVIII сторіччі й відновлено лише нещодавно за кресленнями, знайденими в Санкт- Петербурзі...
Що ж до самої зустрічі головного редактора «Дня» зі студентами та викладачами Національного університету «Острозька Академія», то це був той випадок, коли газета «збіглася» зі своєю аудиторією. Зібралося майже 400 осіб (хоча того ж дня в Академії був із візитом федеральний прокурор штату Нью- Джерсі, член комітету Фонду друзів Острозької академії в Сполучених Штатах Америки Богдан Литвицький). Після того, як академік Микола Жулинський представив «свою улюблену газету», а редактор «Дня» описала деякі принципи, на яких робота нашої газети ґрунтується, почалася вже традиційна для таких зустрічей робота в режимі «запитання—відповідь».
Самі питання, що стосувалися функціонування ЗМІ в Україні, ролі історії в національному відродженні та багато іншого, свідчили про те, що Острозька академія — справдi Центр. Уже після декількох відповідей головного редактора «Дня» надійшла пропозиція зарахувати Ларису Івшину до професорського складу Острозької академії. А після зустрічі головному редакторові «Дня» вручили срібно-бурштинову вiдзнаку — вищу нагороду Острозької академії — зокрема «за вагомий внесок у формування національної свідомості українців». Утім, «аборигени» Острозької академії без нагород теж не залишилися — декiлька студентів за кращі запитання одержали книжки з «Бібліотеки «Дня». Не обійшли й університетської книгозбірні: їй також було подаровано книжки — двотомник, який включає «Україну Incognita» і «Дві Русі», електронну бібліотеку нашої газети за 1997— 1999 рр. і фотоальбом «Дня» з ретроспективою кращих робіт наших фотоконкурсів за п’ять років. Так що говорити, що зустріч пройшла «у теплій і дружній обстановці» було б зайвим. Можна сказати лише одне — залишилося бажання повернутися до Острозької Академії. І не раз.
ВРАЖЕННЯ
Ольга СЛАТОВА, студентка Острозької Академії, гуманітарний факультет:
— По-перше, що вражає, — це дійсно колосальна робота, яка була проведена газетою. Це дійсно неймовірно — окрім щоденних випусків газети, ще й випускати такі книги історичної тематики. По-друге, чому це цінне, в першу чергу, для студентства, — такі публікації, такі книги спрямовані на формування тої національної ідеї, тої національної свідомості, якої нам сьогодні так не вистачає. Молодь завжди була в пошуках чогось ідеального, чогось, чого треба досягти і заради чого треба працювати. А національна ідея сьогодні в Україні — це одне з найгостріших питань. І ми це дуже — навіть життєво — відчуваємо.
Особисто мені ще було цікаво подивитися на людину, яка стільки зробила саме в галузі журналістики, оскільки я навчаюся по спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність», і одна з моїх мрій — це формувати той самий інформаційний простір, про який, зокрема, йшлося. Побажання газеті, її колективу — продовжувати цю діяльність і вірити у свою справу. Сама газета — на дуже високому рівні. А якщо брати ідеологію нашого навчального закладу, ми намагаємося відповідати найвищим стандартам. Зокрема, відповідати тому рівню, який виставляє нам газета «День».
Тетяна ПОПОВА, студентка Острозької Академії, гуманітарний факультет:
— На мою думку, кожен громадянин України має знати свою історію, своє коріння. І зустріч, що відбулася, показує, що в нашій країні найголовніше — це не гроші або бізнес, а все-таки духовне життя на якомусь високому рівні. Й воно відроджується. Щодо пані Лариси, мене особисто дуже вразила її відвертість — тобто це не прагнення показати тільки хороші сторони в усіх питаннях, а прагнення донести справжній зміст. Коли людина каже щиро і правду, то це дуже важливо. І це було приємно.
Олег ФУРМАНЧУК, студент Острозької Академії, правничий факультет:
— Спілкування з головним редактором «Дня» було, безперечно, дивовижним і чудовим. Окрім того, я, чесно кажучи, не очікував, що отримаю один iз призів від Лариси Івшиної за краще запитання. А загалом я відкрив для себе, що в Україні дійсно є україномовна професійна преса. На жаль, такої преси досить мало в Україні: деякі цікаві видання виходять лише російською мовою; інші — хоча видаються українською — розраховані на масового читача. Але газета «День», я думаю, — газета для українських інтелектуалів.
P.S. Докладніше про зустріч головного редактора «Дня» зі студентами Острозької Академії читайте у найближчому п’ятничному номері нашої газети.
