«Ознайомилися — цікаво...»

На першій зустрічі з журналістами після свого переобрання уповноважений ВР із питань прав людини Ніна Карпачова була самокритичною. Призналася що роботою своєю незадоволена і що правильніше сьогодні було б говорити про проблеми, а не про досягнення. А повторне «омбудсманство» Н. Карпачова оцінює як могутній стимул для підвищення планки, тим більше, що «резерв» у цій сфері є.

Незважаючи на подібну оцінку, сліди п’ятирічної роботи не такі вже й непомітні: 30% із тих 304 тисяч прохань, які надійшли за цей час до офісу уповноваженого, закінчилися на користь потерпілих. Що навіть перевищує відповідні міжнародні показники. А Держдепартамент США у своєму звіті стосовно України одним із позитивних моментів правової політики у нашій країні назвав саме активну діяльність уповноваженого.

Проте сама Ніна Карпачова це своїм досягненням не вважає. Більш значущим є те, що омбудсману вдалося залишитися політично нейтральною фігурою. А крім того, через 5 років можна вже з упевненістю заявляти, що інститут уповноваженого з питань прав людини в Україні відбувся. Наприклад, перші два роки у структури не було ані свого офісу, ані фінансування, а влада, зі слів Н. Карпачової, у більшості випадків ігнорувала її прохання. «Пам’ятаю, — розповідає уповноважений, — надіслали ми одному з губернаторів нашу першу щорічну доповідь. А відповідь надійшла парадоксальна: ознайомилися — цікаво, але ж захистом прав людини виконавча влада не займається». Тепер же Н. Карпачова гордо заявляє, що через кілька днів після представлення у Парламенті щорічної доповіді уповноваженого Президент підписав цілу низку указів, а прем’єр-міністр дав розпорядження, що стосуються контролю за дотриманням прав українських мігрантів за кордоном.

Тепер перед уповноваженим стоять нові завдання. Планується, що найближчим часом у країні з’являться регіональні омбудсмани. Звернення до них, зі слів Н. Карпачової, аж ніяк не виключає заявки до центрального офісу, але водночас розширення структури дозволить досягти відчутніших результатів. Крім того, з профільним парламентським комітетом іде обговорення питання появи в Україні вузькопрофільних омбудсманів — із питань свободи слова, правових проблем військовослужбовців та дітей. Щодо останнього, то ми і зовсім можемо мати безпрецедентний випадок, оскільки правами дітей займатимуться вони самі. Після відповідних тренінгів в офісі уповноваженого у кожному регіоні з’являться 16—17- літні омбудсмани, функції яких полягатимуть у зборі інформації про порушення прав і переадресування її до органів виконавчої влади та до центрального офісу уповноваженого. До цього кроку Ніну Карпачову підштовхнули дані спільного зi Всесвітньою організацією праці моніторингу. За цими даними, працю 700 тисяч неповнолітніх експлуатують в Україні практично по-рабськи.

Крім цього, уповноважений планує наполягти на тому, щоб медичні заклади у системі МВС і Департаменту з питань виконання покарань перейшли у підпорядкування МОЗ. Оскільки на сьогоднішній день «українці позбавлені можливості довести факти застосування до них тортур із боку правоохоронних органів». Крім того, найближчим часом уповноважений має намір боротися за дотримання міжнародних стандартів утримання в СІЗО — якщо у всьому світі в слідчих ізоляторах дозволяється утримувати не більше двох діб, то в Україні — 72 години, притому що цей термін через перенаповненість судів розтягується, як гума. Наприклад, у Донецькій області, розповідає Н. Карпачова, суди не розглянули справи навіть 1999 та 2000 років. Тому особливості правопорушення в Україні все ж існують. Якщо на Заході винуватцями здебільшого є правоохоронні органи і виконавча влада, то у нас до цього списку додаються ще й суди. У третині випадків порушення громадянських прав (вони становлять половину від усіх заявок до офісу уповноваженого) йдеться про невиконання судових рішень і затримку в розгляді справи.