Пакети i пакти

Судячи із заяв, зроблених учора лідерами всіх шести парламентських фракцій, розташування сил у «спікеріаді-02» дещо змінилося. Закон фізики, згідно з яким стіл на трьох ніжках стійкіший, ніж «чотириногий», частково можна застосувати і для нашого політичного життя: як свідчить досвід, політичні альянси з чотирьох компонентів вельми недовговічні. До ранку вчорашнього дня, як і прогнозувалося, найхиткіша складова «опозиційної четвірки» — фракція Компартії — «відламалася». Лідер КПУ Петро Симоненко звинуватив Віктора Ющенка у зриві чергового засідання лідерів фракцій «четвірки», наміченого на ранок вівторка і засудив лідера «Нашої України» за його неготовність «гарантувати стовідсоткове голосування своєї фракції» за розширений «пакет», запропонований іншими представниками коаліції чотирьох. Висловлюючи упевненість у тому, що тільки їхній представник на чолі Верховної Ради забезпечить її стабільність, комуністи вирішили, очевидно, продовжувати свою гру, — незважаючи на те, що на даному етапі інші суб’єкти цього процесу можуть обійтися і без них.

Йдеться про переговори, які ведуть зараз лідери фракцій «Наша Україна» та «Єдина Україна». На думку лідера СДПУ(О) Віктора Медведчука, у випадку, якщо «ідеологічно однорідні» «НУ» і «ЄУ», які переслідують «одні цілі», домовляться, «питання про обрання керівництва Верховної Ради може бути вирішене». Проблема у тому, що поки обидві сторони висувають одна одній практично неприйнятні умови: зокрема, «Наша Україна» вимагає собі, за словами одного з лідерів «єдинників» Сергія Тігіпка, пост прем’єра, а «Єдина Україна» не бачить у спiкерському кріслі нікого іншого, крім Володимира Литвина.

Ведучи переговори «на двох фронтах» (і з «Єдиною Україною», і з партнерами по «трійці»), «Наша Україна» ризикує втратити свій шанс. З одного боку його, можливо, вже втрачено: за висловом Юлії Тимошенко, якщо до початку ранкового пленарного засідання у вівторок «Нашій Україні», СПУ, КПУ і БЮТ не вдасться скоординувати свої дії, наступну зустріч «четвірки» треба буде проводити у Каневі, який лідер БЮТ назвала «найбільш відповідним місцем для зустрічі «четвірок». До речі, цікава «шпилька» на адресу нинішнього союзника, з огляду на те, що самий «надійний» і «послідовний» партнер тієї четвірки — Олександр Мороз — знову радіє об’єднанню різних ідеологічних сил, забуваючи при цьому, що усі пам’ятають про його особистий внесок у Результат.

Зрозумiло, до закликів Юлії Володимирівни її більш амбіційні союзники не прислухались. (Хоч, судячи з наявності представника БЮТ в усіх трьох «пакетах», про які розповів кореспонденту «Дня» Олександр Турчинов, у щирість заяви про готовність БЮТ відмовитися в ім’я досягнення консенсусу від усіх портфелів Ю. Тимошенко важко повірити). Очевидно, у хвилину відчаю лідер БЮТ з парламентської трибуни заявила, що у випадку, якщо у рамках «четвірки» не вдасться досягнути угоди з цього питання, необхідно провести зустріч у рамках шести парламентських сил і розподілити посади за пропорційним принципом.

Словом, питання про те, на основі чого новий депутатський корпус міг би консолідуватися, як і раніше залишається відкритим. Запропонований «Нашою Україною» проект договору про спільні дії стати базою для об’єднання здатний навряд чи, — надто вже різне у кожної з фракцій бачення того, яким він повинен бути. Проект відразу став елементом торгу. Наприклад, лідер фракції «Єдина Україна» Володимир Литвин закликає депутатів спочатку визначити першочергові завдання, що стоять перед Верховною Радою, а вже на їхній основі приймати рішення щодо розподілу парламентських портфелів. Відокремлену позицію зайняли й об’єднані соціал-демократи, які своїм нагадуванням про необхідність змінити Конституцію відповідно до рішень Всеукраїнського квітневого референдуму 2000 року (зокрема, позбавити депутатів їхнього імунітету і надати Президенту додаткові повноваження щодо розпуску Верховної Ради) «наступили» колегам на «хворий мозоль». Можливо, фіксувати наявність парламентської кризи поки ще рано, але підстав для оптимізму залишається все менше і менше.

Станіслав НІКОЛАЄНКО , фракція СПУ:

— Позитивно, що в сьогоднішньому процесі обрання керівництва ВР задіяні всі політичні сили. І об’єднання депутатів, на відміну від аналогічного процесу в минулій ВР, йде не за принципом «ліві-праві», а по лінії «демократична опозиція — провладні структури». Опозиція висунула договір про коаліцію «чотирьох», або Договір про співпрацю. Дехто каже, що там є тільки домовленість, як поділити портфелі. Абсолютно ні, там найголовніші питання — це зміна системи влади, формування уряду більшістю, вибори на пропорційній основі, передача повноважень від Адміністрації Президента до місцевих адміністрацій, формування місцевих виконавчих органів. Є також економічний пакет. І в цьому контексті є, звичайно, і питання політичних домовленостей щодо формування керівництва Верховної Ради.

Негативним в даному процесі є те, що повторюються старі біди — намагання адмінресурсом змінити результати виборів на користь тiєї чи іншої гілки влади. І це загострює ситуацію. Сьогодні наприклад, з нашої фракції вийшов депутат (Леонід Гадяцький. — Авт. ) і ввійшов у фракцію «Єдина Україна». Я бачив, як його пресували протягом багатьох тижнів. І ще одного пресують. Сьогодні депутати не можуть вирішити практично жодне питання в своєму окрузі — одразу місцеві керівники кажуть: «Якби ти був у фракції «Єдина Україна», ми б тобі допомогли».

Розподіл на «двійку» і «четвірку» в парламенті набуває все більш чітких рис. Хоч всі знають, що, наприклад, на базі «Єдиної України» згодом буде мінімум 5—6 фракцій. Що стосується «четвірки», то в неї теж є свої проблеми — наприклад, закладене протягом багатьох років протистояння між правими і лівими.

Олександр ТУРЧИНОВ , фракція БЮТ:

— Як довго триватиме «спікеріада», зараз сказати складно. Все залежатиме від того, чи буде досягнуто консенсусу між учасниками «четвірки», чи від того, як швидко залучить на свій бік, скажімо, декілька чоловiк «Єдина Україна» і проголосує свій пакет самостійно. Щодо другого варіанта, то процес іде. «Єдинники» працюють не тільки над залученням людей до своєї фракції, але й над тим, щоб хтось просто «віддав» бюлетені. Щодо наших переговорів із КПУ, СПУ та «Нашою Україною» можу сказати, що основна проблема сьогодні полягає у тому, який пакет «запускати» першим.

На даний момент є три пакети, навколо яких ведеться розмова. Перший — запропонований «Нашою Україною» — спікер Іван Плющ, перший віце-спікер Адам Мартинюк, другий — представник нашої фракції. Другий — від КПУ — спікер Адам Мартинюк, перший віце-спікер Віктор Мусіяка, другий — представник нашої фракції. Третій пакет — запропонований СПУ — спікер Олександр Мороз, перший віце-спікер Адам Мартинюк, другий — Віктор Мусіяка.

Нашу фракцію влаштовує будь-який із цих варіантів. Епіцентром дискусії є переговори між «Нашою Україною» і комуністами навколо посади спікера. Комуністи твердо стоять на тому, що першим повинен iти їхній пакет, і тому домовленості не досягнуто. Адже представники «четвірки» чудово розуміють, що за пакет, який піде на голосування першим, повинна буде голосувати вся четвірка у повному складі. Інакше він не пройде.

Щодо переговорів «Нашої України» та «Єдиної України», то нас про них не інформують. Мені важко прогнозувати, як розвиватимуться події і чи буде знайдене спільне рішення «четвірки». Хотілося б, щоб «Наша Україна» витримала тиск і не здала свої позиції.

Леонід КРАВЧУК , фракція СДПУ(О):

— Ситуація, яка склалася у процесі обрання керівництва Верховної Ради, нічим не відрізняється від ситуації минулого тижня. Щоправда, за цей час сталися зміни стосовно напрацювання пропозицій. Я маю на увазі масштабні пропозиції «Нашої України», «Єдиної України» та представників інших фракцій. Сьогодні (учора. — Авт. ) нам вдалося поставити питання про те, щоб керівники всіх фракцій оприлюднили свою позицію в процесі переговорів на сьогоднішній день. Але найважливіші моменти залишилися невизначеними. Наприклад, «Наша Україна» та «Єдина Україна» обмінялися пропозиціями, але ми їх не бачили. Їх необхідно конкретно виписати і подати на обговорення. А голосуватиме зал. Зрозуміло тільки одне: «Єдина Україна» виступає за те, щоб визначити цілі, а потім під ці цілі розставити людей.

Хоч, якщо говорити відверто, то цілі давно визначили. І не «Наша Україна», не «Єдина Україна». Їх визначили закони та Конституція. А говорити можна про першочергові завдання. Потрібно знайти таку узгодженість у парламенті, щоб вона не зводилася до протистояння. «Наша Україна» вважає, що спочатку потрібно обрати керівництво парламенту і комітетів, а потім перейти до першочергових завдань. У цьому є свій резон і з цим багато хто погоджується. Проблема в тому, що вони не кажуть про те, хто буде головою парламенту. Але підтекст такий — «Наша Україна» не хоче, щоб головою Верховної Ради була конкретна людина — Володимир Литвин. На цьому наполягають й інші фракції. «Єдина Україна» говорить, що тільки Литвин і ніхто інший. Таким чином, у цьому випадку потрібно не відійти від проблеми, ховаючи її за законами, кодексами і т. д., — через це ми вже проходили, — а вирішити конкретне питання: чи голосуватимуть за Литвина? Якщо ні, то виходить глухий кут, з якого потрібно шукати вихід шляхом компромісу. У іншому випадку депутатам доведеться визнати свою недієздатність.

І потрібно відмовитися від політичних амбіцій. Комуністи, наприклад, наполягають на тому, щоб спікером був тільки представник від КПУ. А у них фракція становить 66 чоловік. Зрозуміло, що це неможливо. Їм пропонували посаду першого віце-спікера. Якщо вони згодні тільки на посаду спікера, то така пропозиція у Верховній Раді не пройде.